Норматив працевлаштування осіб з інвалідністю: хто та як штрафує

Виконуємо норматив

Насамперед давайте згадаємо, про який норматив ідеться і хто має його виконувати.

Відповідно до ст. 19 Закону № 875* для підприємств та фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Його розмір становить 4 % середньооблікової кількості штатних працівників (далі — СКШП) облікового складу за рік, а якщо кількість працюючих від 8 до 25 осіб — 1 робоче місце.

* Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.91 № 875-XII.

Роботодавці зобов’язані самостійно розрахувати кількість робочих місць для працевлаштування осіб із інвалідністю. Тобто норматив роботодавцю ніхто не доводить. Він повинен сам контролювати чисельність працевлаштованих осіб з інвалідністю та за необхідності виділяти (створювати) робочі місця для їх працевлаштування. При цьому такі робочі місця можуть бути навіть із шкідливими та важкими умовами праці або з особливим характером праці, якщо це обумовлено специфікою господарської діяльності роботодавця та відповідає потребам виробництва (див. постанову Восьмого апеляційного адмінсуду від 05.02.2019 у справі № 813/3048/18).

Виконанням нормативу вважається працевлаштування осіб з інвалідністю на основне місце роботи. А ось група інвалідності та режим роботи (повний чи неповний робочий час) значення не мають.

При цьому особи, які отримали інвалідність, перебуваючи у трудових відносинах із роботодавцем, зараховуються у виконання нормативу з дати встановлення їм інвалідності, а особи з інвалідністю, які приймаються на роботу, — з першого дня їх працевлаштування. Про це йшлося у листі Мінсоцполітики від 17.10.2019 № 17976/0/2-19/29.