Які судові витрати бувають?
Спочатку давайте розберемося, які судові витрати можуть спіткати ФОП, який звернувся до суду за захистом своїх прав. Це (ст. 132 КАСУ, ст. 133 ЦПКУ, ст. 123 ГПКУ):
1. Судовий збір — без нього ніяк. Якщо ФОП хоче подати позов до суду, він зобов’язаний сплатити судовий збір (ст. 3 Закону № 3674*). Зазвичай його сплачують наперед (до подання позовної заяви).
* Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.
2. Професійна юрдопомога. Тут уже все залишено на розгляд самого ФОП. Може обійтися без юрдопомоги — будь ласка. Ні — доведеться розщедритися на адвоката. Сюди також належать витрати на збір доказів та іншу юридичну допомогу. Вартість таких послуг — договірна.
Майте на увазі, судова практика (див. постанову ВС від 04.10.2019 у справі № 914/1949/18) говорить про те, що відшкодуванню підлягають витрати, пов’язані з юридичною допомогою виключно адвоката (адвокатського бюро / об’єднання).
3. Витрати на залучення спеціалістів або свідків та проведення експертиз. Такі витрати у практиці ФОП не трапляються часто-густо. Утім, якщо вам треба буде запросити до суду експерта, йому доведеться оплатити проїзд та винагороду. Звичайно, важливо мати документальне підтвердження таких витрат.
4. Витрати на витребування / забезпечення доказів та їх огляд. Якщо ФОП подавав платні запити в якісь інстанції для отримання належних доказів, обов’язково треба мати документальне їх підтвердження (договір, рахунок, акт, платіжне доручення).
5. Витрати на інші процесуальні дії, необхідні для підготовки / розгляду справи. Переважно це витрати, пов’язані з явкою ФОП або його представника до суду.
Більше деталей знайдете у статті «Судові витрати та їх розподіл» // «Податки & бухоблік», 2020, № 68.
Хто відшкодовує судові витрати?
Якщо ФОП виграв суд, тоді судові витрати йому відшкодовують:
— за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі (якщо це був адміністративний позов, наприклад ФОП судився з податківцями), — ст. 139 КАСУ;
— за рахунок відповідача (повністю чи частково), якщо це був господарський позов, наприклад ФОП судився зі своїм контрагентом (іншим ФОП чи юрособою), — ст. 129 ГПКУ;
— за рахунок відповідача (повністю чи частково), якщо це був цивільний позов, тобто ФОП судився з громадянином (ст. 141 ЦПКУ).
Загалом,
щоб отримати відшкодування судових витрат, ФОП треба мати документи, які підтверджують оплату витрат, та довести, що витрати співмірні зі складністю справи, обсягом і часом, витраченим на її виконання
Тож отримана компенсація може або дорівнювати фактичним витратам позивача, або бути навіть меншою. Рішення про відшкодування судових витрат приймає суд.
Утім, ми не вдаватимемося зараз в деталі того, як отримати відшкодування (додаткові деталі знайдете у статті «Судові витрати та їх розподіл» // «Податки & бухоблік», 2020, № 68), а поговоримо про те, що робити з вже отриманими сумами.
ПКУ про компенсацію судових витрат
У ПКУ є норма, присвячена сумам, отриманим як компенсація (відшкодування) за рішенням суду, — п. 292.15. У зв’язці з пп. 292.13 — 292.14 ПКУ вимальовується цікава картина:
1) дохід спрощенця визначається за правилами, прописаними в ст. 292 ПКУ;
2) дохід, визначений за цими правилами, використовується для двох цілей:
— розрахувати суму ЄП і
— визначити, чи не перевищив спрощенець річний ліміт доходу та чи може він надалі залишатися на ЄП;
3) при визначенні доходу, що дає право працювати / залишитися на ЄП, не враховується «дохід, отриманий як компенсація (відшкодування) за рішенням суду за будь-які попередні (звітні) періоди» (п. 292.15 ПКУ).
Звідси напрошується висновок про те, що компенсація (відшкодування), отримана за рішенням суду, є доходом спрощенця, з якого треба сплачувати ЄП, але не враховується (якщо мова про компенсацію / відшкодування за попередні звітні періоди) в доходах при порівнянні з річним лімітом для цілей (не)переліміту.
Найцікавіше те, що податківці з цим висновком погоджуються, коли йдеться про ЮО-єдиноподатників (108.01.02 БЗ, лист ГУ ДПС у м. Києві від 11.11.2020 № 4659/ІПК/26-15-04-08-18, лист ГУ ДФС у Вінницькій обл. від 29.08.2018 № 3764/ІПК/02-32-12-04). А ось коли відшкодування отримує ФОП-єдиноподатник, вони визначитися ніяк не можуть.
Думка податківців щодо ФОП на ЄП
Донедавна податківці визнавали, що компенсація, яка нас цікавить, включається до ЄП-доходу ФОП (консультація в категорії 107.01.03 БЗ, діяла до 27.02.2023). Див., зокрема, статтю «ФОП на спрощенці отримав від контрагента штраф, 3 % річних та інфляційні. Як вони оподатковуються?» // «Податки & бухоблік», 2023, № 40.
Але наразі
бачимо, що податківці вирішили кардинально змінити свою офіційну думку щодо ФОП на ЄП
У своєму свіжому роз’ясненні (107.01.03 ЗІР) вони вже говорять, що:
«Не включаються до складу доходу платників єдиного податку суми коштів, що повертаються платнику єдиного податку за рішенням суду як відшкодування судових витрат (судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи). При цьому такий дохід включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах…».
Тобто думка податківців така, що сума відшкодування судових витрат:
— по-перше, не є доходом ФОП на ЄП від господарської діяльності, бо не пов’язана з виробництвом чи продажем товарів або наданням послуг з метою отримання доходу;
— по-друге, оскільки це не підприємницький дохід, отже, це — громадянський дохід фізособи. Конкретно — додаткове благо, з якого треба сплатити ПДФО та військовий збір (ВЗ).
Простіше кажучи,
отримана компенсація судових витрат — це не підприємницький дохід ФОП на ЄП, а громадянський дохід фізособи, з якого має бути сплачено ПДФО та ВЗ
Можливо, тому податківці не згадують про існування п. 292.15 ПКУ, бо типу він стосується обліку саме ЄП-доходу (а не громадянського доходу).
Ну, добре. Припустимо, ФОП погодиться з такою логікою (бо вона, судячи з інших роз’яснень податківців, не є випадковою). А як тоді сплачується ПДФО з ВЗ? У згаданій консультації податківці нічого про це не кажуть. Але,
якщо вважаємо, що це цивільний дохід, то утримувати і сплачувати ПДФО та ВЗ повинен не сам ФОП, а податковий агент, який виплачує йому компенсацію, тобто або Держказначейство, або контрагент — якщо це був господарський позов з ФОП чи юрособою
Єдиний виняток — це коли ФОП судився із звичайною фізособою (не ФОП), оскільки звичайна фізособа не є податковим агентом. Тож у такому випадку за сплату ПДФО та ВЗ буде відповідальним сам ФОП.
Податківці це, до речі, не заперечують (категорія 103.02 БЗ) .
А якщо податковий агент не утримав ПДФО та ВЗ із виплати?
З цього приводу в п. 1251.4 ПКУ є важлива норма, згідно з якою, якщо податковий агент мав утримати та сплатити в бюджет ПДФО з ВЗ, але цього не зробив, то це залишається його проблемою. Податківці мають «бігати» саме за ним. А от отримувач доходу від податкового агента звільняється від обов’язку сплати ПДФО та ВЗ.
Що робити, якщо ви отримали або виплачуєте компенсацію?
Виходить, якщо компенсацію судових витрат ФОП на ЄП отримує від іншого суб’єкта господарювання (ФОП чи юрособи), йому можна не перейматися: тягар з утримання ПДФО та ВЗ лежить саме на них — на податкових агентах. І навіть якщо вони не утримали податки, то самого спрощенця, який отримав компенсацію, це не зачепить (п. 1251.4 ПКУ, про який ми казали вище).
Тут може дещо збентежити підхід податківців щодо лікарняних ФОП, де вони кажуть, що ФОП може бути сам собі податковим агентом (див. з цього приводу статтю «ФОП сам собі податковий агент: ДПСУ змінює позицію щодо лікарняних!» // «Податки & бухоблік», 2024, № 34). Але щодо лікарняних є специфіка, пов’язана з тим, що ФОП є страхувальником відносно самого себе. А в ситуації, що ми розглядаємо, такої специфіки немає.
Та і податківці у своїх роз’ясненнях для тих суб’єктів господарювання, хто виплачує компенсацію (тобто для податкових агентів), роз’яснюють, що саме вони і мають перейматися сплатою ПДФО з ВЗ із виплати компенсації на користь фізосіб (категорія 103.02 БЗ, лист ДПСУ від 20.05.2024 № 2824/ІПК/99-00-24-03-03).
Єдине, якщо ФОП судився з суб’єктом владних повноважень (тими ж податківцями), то навряд чи Держказначейство стане виконувати функції податкового агента. І ось тут не можна виключати якихось випадів податківців у бік ФОП — отримувача компенсації. Тож у такому разі, можливо, безпечніше буде (якщо ПДФО з ВЗ не буде утримано з виплати) самостійно задекларувати після закінчення звітного року отримане відшкодування в декларації про майновий стан і доходи та сплатити на підставі цієї декларації відповідну суму ПДФО (18 %) з ВЗ (1,5 %). Хоча насправді
тут можна знайти аргументи на користь того, що такі суми не мають узагалі оподатковуватися ПДФО з ВЗ, оскільки потрапляють до винятку, зазначеного в п.п. «а» п. 164.2.14 ПКУ (про це ми детальніше ще говоритимемо далі)
До речі, якщо ви — суб’єкт, який виплачує іншому ФОП-спрощенцю компенсацію судових витрат, тут у вас з урахуванням сказаного вище є два шляхи:
— або послухати податківців і утримати ПДФО (18 %) та ВЗ (1,5 %), показавши виплату додаткового блага в додатку 4ДФ до Об’єднаного звіту (ознака доходу «126»);
— або запросити щодо себе ІПК. І якщо вона буде з висновком про необхідність утримувати ПДФО з ВЗ із суми компенсації — оскаржити її в суді, оскільки є позитивні прецеденти на користь платників податків (постанова Шостого апеляційного адмінсуду від 22.11.2022 у справі № 640/962/21, постанова Другого апеляційного адмінсуду від 22.01.2020 у справі № 520/5925/19). А після позитивного рішення суду фіскали вже не можуть викрутитися і змушені надати позитивну ІПК про те, що компенсація судових витрат не включається до доходу громадянина і з неї не треба сплачувати жодних податків (наприклад, лист ДПСУ від 10.07.2023 № 1779/ІПК/99-00-24-03-03-09). Аргументи для суду дивіться далі.
Як відбитися від сплати ПДФО та ВЗ?
Одразу хочемо наголосити, що суд не намагається визнати компенсацію судових витрат підприємницьким доходом ФОП-спрощенця. Суд визнає це громадянськими надходженнями, але такими, які не включаються до доходу і не оподатковуються ПДФО з ВЗ!
Воно й зрозуміло, бо про який дохід узагалі може йтися, якщо компенсація судових витрат не збільшує показники фінансового або майнового стану ФОП? У кращому випадку він отримає назад лише ті кошти, які вже витратив, а часто — навіть і меншу суму. То як аргументувати свою позицію в суді?
Почнемо з того, що в п. 164.2 ПКУ надходження у вигляді компенсацій (відшкодувань) згадуються двічі:
— у п.п. 164.2.14 ПКУ, де сказано, що до оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім, зокрема, сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди;
— у п.п. 164.2.17 ПКУ, де сказано, що до оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий як додаткове благо, зокрема суми грошового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.
При цьому податківці орієнтуються саме на п.п. 164.2.17 ПКУ і вважають компенсацію судових витрат додатковим благом, з якого податковий агент повинен утримати ПДФО та ВЗ.
А от суди, навпаки, спираються на абз. «а» п.п. 164.2.14 ПКУ і вважають таку компенсацію відшкодуванням матеріальної шкоди, яка завдана витратами на захист від протиправних дій, бездіяльності чи рішень іншої сторони або суб’єкта владних повноважень.
Тобто, з точки зору судів, судові витрати — це збитки в розумінні абз. «а» п.п. 164.2.14 ПКУ, а тому їх відшкодування не повинно включатися до загального оподатковуваного доходу.
Суди вважають, що реальні збитки — це не тільки витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а ще й витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (ч. 2 ст. 22 ЦКУ).
Тож сплата судового збору та інших судових витрат для захисту своїх прав у суді є реальними збитками ФОП. Це вимушені матеріальні збитки, які можуть бути стягнені з відповідача за рішенням суду. У такому разі
отримана від відповідача компенсація судових витрат не є додатковим благом. Вона є відшкодуванням збитків згідно з абз. «а» п.п. 164.2.14 ПКУ, а тому не повинна включатися до оподаткованого доходу
Тож ПДФО та ВЗ із такої компенсації не утримуються.
На цих аргументах і варто будувати свій захист у суді.
ВИСНОВКИ
- Після того як ФОП виграє в суді, він може отримати від відповідача компенсацію судових витрат за рішенням суду.
- Якщо таку компенсацію отримує ФОП-єдиноподатник, податківці наразі вважають її громадянським доходом фізособи і вимагають утримувати з неї ПДФО та ВЗ. Хоча раніше були консультації, що відповідні суми є ЄП-доходом.
- Утримувати ці податки повинен податковий агент, тобто, зокрема, ФОП чи ЮО, яка виплачує компенсацію судових витрат ФОП-спрощенцю.
- Сам спрощенець у цьому випадку звільнений від відповідальності за несплату податків.
- Хоча якщо ФОП судився з суб’єктом владних повноважень (тими ж податківцями), то навряд чи Держказначейство стане виконувати функції податкового агента. І ось тут не можна виключати якихось випадів податківців у бік ФОП — отримувача компенсації. Що він сам має сплатити ПДФО (18 %) з ВЗ (1,5 %).
- Утім суди вважають, що компенсація судових витрат не включається до загального оподатковуваного доходу фізособи, тому з таких сум не треба утримувати жодних податків. Хоча, знову ж таки, щоб довести це податківцям, доведеться звертатися до суду.
