zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=41990
ВИСНОВОК ДОКУМЕНТА
На думку податківців, якщо ФОП (неплатник ПДВ) придбав у нерезидента (не зареєстрованого платником ПДВ) електронні послуги, то ФОП зобов’язаний згідно зі ст. 208 ПКУ нарахувати і сплатити ПДВ з послуг нерезидента (незалежно від причин, з яких нерезидент не зареєстрований платником ПДВ, у тому числі якщо обсяг операцій менше 1 млн грн)
Такий висновок контролерів насторожує.
Нагадаємо, що з 01.01.2022 Законом України від 03.06.2021 № 1525-IX (відомішим як «Закон про податок на Google») були визначені правила оподаткування ПДВ електронних послуг, що надаються фізичним особам нерезидентами. Згідно із цими правилами:
— у число платників ПДВ (п.п. 14.1.139, п.п. 9 п. 180.1 ПКУ) були включені нерезиденти, що надають фізичним особам (у тому числі ФОП, не зареєстрованим платниками ПДВ) електронні послуги, а також
— порядок оподаткування електронних послуг, що постачаються нерезидентами фізичним особам, обумовлений ст. 2081 ПКУ. Детальніше див. «Електронні послуги від нерезидента: хто платить ПДВ?» // «Податки & бухоблік», 2023, № 12; «Електронні послуги у ЗЕД» // «Податки & бухоблік», 2024, № 37 (ср. ).
Із цього можна було дійти висновку, що хотіли розмежувати ситуації і встановити різні підходи до оподаткування електронних послуг нерезидентів — залежно від суб’єктного складу одержувачів послуг (тобто того, кому надаються електронні послуги). І якщо електронні послуги надаються:
— юрособам (будь-яким: платникам ПДВ / неплатникам ПДВ) або ФОП — платникам ПДВ — то працюють правила ст. 208 ПКУ. Тому обов’язок зі сплати ПДВ з послуг нерезидента покладається на одержувача послуг;
— фізособам — неплатникам ПДВ (звичайним громадянам або ФОП) — то працюють правила ст. 2081 ПКУ й обов’язок зі сплати ПДВ з електронних послуг покладається на нерезидента.
Тим паче, що, відповідаючи на питання «Хто вважається платником ПДВ за операціями постачання електронних послуг фізичним особам?», податківці зазначали, що таким є нерезидент (див. питання 3 Інформаційного листа ДПСУ від 10.12.2021 № 26). Тому нерезидент повинен зареєструватися платником ПДВ (обов’язково або добровільно), нараховувати і сплачувати ПДВ з електронних послуг, що надаються, і звітувати про це, подаючи декларацію (за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 21.10.2021 № 555). До того ж за нереєстрацію платником ПДВ для нерезидента передбачена відповідальність — штраф (30 розмірів мінзарплати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року, п. 117.5 ПКУ).
Тому складалося враження, що при придбанні електронних послуг у нерезидента ФОП — неплатникові ПДВ можна більше не переживати щодо сплати ПДВ, оскільки відповідальним за це буде сам нерезидент.
Інша річ, що обов’язок зареєструватися платником ПДВ у нерезидента настає, тільки коли обсяг операцій перевищить 1 млн грн (п. 2081.2 ПКУ, хоча нерезидент може зареєструватися платником ПДВ і добровільно). За це вхопилися податківці. І стали говорити, що якщо ФОП — неплатник ПДВ придбаває електронні послуги в період, поки нерезидент платником ПДВ не зареєстрований, то саме ФОП і повинен сплатити з електронних послуг нерезидента ПДВ. Тобто, на думку податківців, ПДВ з електронних послуг нерезидента має бути сплачений у будь-якому разі: його сплатить чи то сам нерезидент (якщо він зареєстрований платником ПДВ), чи то ФОП — одержувач послуг (якщо нерезидент платником ПДВ ще не зареєстрований).
І хоча такий висновок контролерів, на наш погляд, є неоднозначним, сперечатися з податківцями все ж складно через формулювання абзацу другого п. 208.1 ПКУ. Ним обумовлено, що правила ст. 208 ПКУ не застосовуються тільки (!) у разі постачання електронних послуг нерезидентом (який зареєстрований платником ПДВ) ФОП — неплатникові ПДВ. Виходить, якщо нерезидент платником ПДВ не зареєстрований, то формально для ФОП (неплатника ПДВ) працюють загальні правила ст. 208 ПКУ про сплату ПДВ з послуг нерезидента (у тому числі з отриманих від нерезидента — неплатника ПДВ електронних послуг).
