Спершу зауважимо, що може йтися про два типи власності (ч. 2 ст. 355 ЦКУ):
— спільна сумісна власність (тобто коли частки співвласників не визначені);
— спільна часткова власність (тобто коли частки співвласників чітко визначені; наприклад, 1/2, 1/3 тощо). При цьому частка не виділяється в натурі.
За замовчуванням спільна власність є спільною частковою. Проте інше може встановлюватися договором або законом. Про це говорить ч. 4 ст. 355 ЦКУ.
Звідки може з’явитися спільна сумісна власність?
Розберемося на прикладі. Візьмемо подружжя. Хтось із них є ФОП. Припустимо, чи то у чоловіка, чи то у дружини є нежитлове приміщення, яке він / вона придбали, знаходячись у шлюбі. І ось ФОП-дружина / чоловік використовує таке приміщення у своїй підприємницькій діяльності (використовує під магазин, склад чи надає в оренду іншим юрособам/ФОП та ін.). Виникає запитання: чи можна просто так, без додаткового оформлення, розпоряджатися спільним майном?
Нагадаємо:
за загальним правилом власність подружжя є спільною сумісною власністю (ст. 60 СКУ, ч. 3 ст. 368 ЦКУ). Тобто усе, що набуте під час шлюбу, є саме такою власністю
Сюди може цілком потрапити як нерухомість та автомобілі, так і товар або ж грошові кошти.
Є, звісно, й нюанси. Наприклад, є майно, яке вважається особистою власністю одного з подружжя, навіть якщо воно набуте під час шлюбу. Зокрема, до такого майна належить земельна ділянка, приватизована одним з подружжя за час шлюбу і яка до цього перебувала у нього / неї в користуванні (п. 5 ч. 1 ст. 57 СКУ). Або ж особистою власністю одного з подружжя є майно, придбане за його / її особисті кошти (п. 3 ч. 1 ст. 57 СКУ).
Як розпоряджатися спільною сумісною власністю?
Загальні правила. За загальним правилом спільним майном співвласники розпоряджаються за спільною згодою, якщо інше не встановлене законом (ч. 2 ст. 369 ЦКУ, ст. 63 СКУ). Звісно, під розпорядження потрапляє і використання такого майна у підприємницькій діяльності.
Ключові моменти для ФОП-співвласника щодо спільного майна такі:
— якщо щодо спільного майна співвласник вчиняє правочин (наприклад, продає, надає в оренду або позичку тощо), то вважається, що такий правочин вчинений за згодою усіх співвласників (абз. 2 ч. 2 ст. 369 ЦКУ, ч. 2 ст. 65 СКУ). Інше може встановлюватися законом;
— якщо оформлення правочину щодо спільного майна вимагає нотаріального посвідчення та/або держреєстрації, то згода співвласників щодо розпорядження таким майном має бути письмовою та нотаріально посвідченою. Наприклад, якщо ФОП-співвласник здає в оренду спільне авто фізособі, то доведеться оформлювати згоду інших власників цього ж авто у письмовому вигляді та ще й посвідчувати її нотаріально. Усе тому, що договір оренди транспортного засобу підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 799 ЦКУ);
— співвласники можуть уповноважити одного з них на вчинення правочинів (ч. 3 ст. 369 ЦКУ, ст. 66 СКУ). Такою уповноваженою особою може як раз стати людина зі статусом ФОП. Можна також, приміром, укласти договір, в якому буде передбачено порядок користування спільним майном;
— той чи інший договір, укладений одним зі співвласників, можна визнати недійсним за позовом інших співвласників (якщо останні вважають, що один зі співвласників вчинив його без відповідних на те повноважень) (ч. 4 ст. 369 ЦКУ). Це означає, що
навіть якщо ФОП-співвласник «неправильно» укладе договір щодо спільного майна, то визнати такий договір недійсним може тільки інший співвласник, звернувшись до суду
А ось, наприклад, податківці пред’явити претензії до чинності такого договору, виходить, не можуть. Проте можуть спробувати «розкручувати» ситуацію в бік нереальності подальших госпоперацій ФОП з цим майном (за відсутності якимось чином зафіксованої згоди). Особливо якщо справа стосуватиметься нотаріально посвідчених договорів та, відповідно, нотаріально посвідченої згоди співвласників. Однак щодо (не)реальності госпоперацій слід пам’ятати: вирішальним у цих спорах є рух активів, зміни зобов’язань чи власного капіталу платника*. Та й договір за загальним правилом первинним документом не вважається**;
* Про доведення реальності госпоперацій див. деталі у «Податки & бухоблік», 2024, № 73.
** Про «первинність» та «непервинність» читайте у статті «Правильна первинка: яка вона та чи є важливою?» // «Податки & бухоблік», 2024, № 81.
— щодо порядку сплати земподатку на спільну сумісну земельну ділянку існують спеціальні правила (див. п. 286.6 ПКУ).
Як ФОП оформляти користування? У підсумку вимальовується така картина.
Якщо йдеться про товар або договори, які не потребують нотаріального посвідчення (купівля-продаж, поставка, оренда нерухомості строком до 3 років тощо), то достатньо і усної згоди. Так само як і щодо використання майна у підприємницькій діяльності (наприклад, якщо ФОП розміщує у спільному приміщенні магазин). Загроза від податківців навряд буде. А якщо якісь зауваження намагатимуться просувати, то все одно фіскали не уповноважені цим займатися. На все воля іншого зі співвласників. Хіба що контролери спробують розкрутити історію з нереальністю подальших госпоперацій ФОП (див. вище).
Якщо ФОП-співвласнику треба буде укласти нотаріально посвідчений договір щодо спільного майна (наприклад, договір оренди авто з фізособою), то доведеться оформлювати письмову згоду інших співвласників та посвідчувати її нотаріально. І ось тут ніби так само претензії у разі відсутності згоди пред’являти можуть співвласники. Проте ризик зауважень з боку податківців у частині реальності госпоперацій із залученням спільної власності зростає. Хоча й у суді потім є шанс відбитися (саме в частині реальності).
Якщо між співвласниками / подружжям напружені стосунки (тобто є ризик, що хтось спробує вставити палиці у колеса ФОП), то можна зафіксувати порядок користування спільною сумісною власністю. Це може бути письмовий договір або заява. Заяву можна посвідчити нотаріально. Так, довести відсутність повноважень у суді непросто. Проте попсувати крові своїм позовом співвласники (у тому числі другий з подружжя) цілком може.
Про те, як спільну сумісну власність показувати у повідомленні за ф. № 20-ОПП, читайте у статті «Майно у спільній власності: як заповнити ф. № 20-ОПП?» // «Податки & бухоблік», 2024, № 93.
Звідки може з’явитися спільна часткова власність?
Частіше за все питання щодо спільної часткової власності виникає тоді, коли йдеться про нерухомість.
Наприклад, говоримо про приміщення, яким володіють декілька осіб з різними частками (1/2, 1/3 тощо). При цьому один зі співвласників є ФОП, який хоче використовувати таке приміщення або свою частку у бізнесі (надавати в користування іншим, продати, подарувати тощо).
Або ж є дім «на двох хазяїв» і власник однієї з частин планує здавати цю нерухомість в оренду як ФОП.
Також зі спільною частковою власністю може зіштовхнутися ФОП, який планує, приміром, здавати в оренду приватизовану квартиру. Зокрема, коли під час приватизації мешканці останньої (у тому числі й співвласник зі статусом ФОП) висловили бажання оформити саме спільну часткову власність (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.92 № 2482-XII).
Загалом,
визначитися з тим, чи має справу ФОП зі спільною частковою власністю, можна, побачивши правовстановлюючі документи на нерухомість
Повторимося: якщо там чітко визначені частини (1/2, 1/3, 1/25 тощо), то це воно ☺.
Як розпоряджатися спільною частковою власністю?
Загальні правила. Співвласники самостійно розпоряджаються своїми частками (ст. 361 ЦКУ). Відповідно чужою часткою ФОП розпоряджатися так вільно не може. Крім того, зверніть увагу ще й на таке:
— якщо йдеться про продаж частки у спільному майні, то інші співвласники мають переважне право купівлі такої частки (ч. 1 ст. 362 ЦКУ). Тобто коли співвласник-ФОП захоче продати свою частину, наприклад, нерухомого майна, то спершу йому необхідно запропонувати її іншим співвласникам письмово. І тільки коли інші співвласники відмовляться або не нададуть відповідь на пропозицію у певний строк* — продавати.
* Для нерухомого майна — відсутність відповіді протягом 1 місяця з дня отримання повідомлення (ч. 2 ст. 362 ЦКУ).
— співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування спільною власністю (ч. 2 ст. 358 ЦКУ);
— доходи від використання спільного майна розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 359 ЦКУ).
Тобто якщо ФОП захоче здати в оренду комплекс споруд, де йому належить лише частка у спільній частковій власності, то орендна плата має розподілятися між усіма співвласниками. Проте співвласники можуть домовитися між собою, уклавши договір;
— щодо порядку сплати земподатку на спільну часткову земельну ділянку існують спеціальні правила, як і для ділянки у спільній сумісній власності (див. п. 286.6 ПКУ).
Як ФОП оформляти користування? Якщо ФОП хоче надати в оренду / позичку тощо об’єкт у повному обсязі або його не можна фактично відділити (наприклад, квартиру), то є такі варіанти:
— з боку орендодавця договір підписують усі співвласники, включаючи ФОП;
— між співвласниками укладається договір про порядок володіння та користування спільним майном і ФОП стає особою, яка уповноважена від імені інших співвласників надавати в оренду / позичку тощо нерухомість;
— співвласники надають ФОП згоду на надання в оренду / позичку нерухомості. За великим рахунком, це може бути і проста письмова форма (якщо договір буде нотаріально посвідчений — згода засвідчується нотаріально). У згоді можна також прописати порядок розподілу доходів від надання в оренду* спільного приміщення.
* Позичка — це безоплатне користування майном, тому про неї у цьому реченні не згадуємо.
Якщо фізично (в натурі) можна відділити частину у спільному майні (наприклад, офіс, склад, частина будинку з окремим входом тощо), то ФОП може надати в оренду / позику таку частину без згоди на те інших співвласників. Вважаємо, що це можливо у силу ч. 3 ст. 358 ЦКУ. Однак і тут ніхто не заважає укласти між співвласниками договір про порядок володіння та користування спільним майном.
Якщо фізособа захоче продати свою частку у спільній частковій власності як ФОП (частину квартири, будинку та ін.), то їй потрібно буде:
— звернутися письмово до інших співвласників з пропозицією викупити частку. При цьому вказавши ціну та інші умови, на яких ФОП її продає;
— дочекатися відповіді на пропозицію або спливу строку для неї (як ми казали вище, для нерухомого майна — 1 місяць з дня одержання повідомлення);
— укласти договір з покупцем.
Але у будь-якому випадку зверніть увагу: претензії щодо порушення переважного права на купівлю частки можуть пред’являти лише співвласники (ч. 4 ст. 362 ЦКУ). Податківці тут ні до чого. Хоча, знову ж таки, вони можуть спробувати визнати безтоварною операцію з подальшого продажу частки у спільному майні.
З тим, як спільну часткову власність показувати у повідомленні за ф. № 20-ОПП, розберемося у статті «Майно у спільній власності: як заповнити ф. № 20-ОПП?» // «Податки & бухоблік», 2024, № 93.
Висновки
- Якщо ФОП укладає договір щодо майна, яке є спільною сумісною власністю, то потрібна згода інших співвласників.
- Якщо договір не підлягає нотаріальному посвідченню, то згода співвласників сумісної власності може бути усною. Якщо ж договір нотаріально посвідчений, то згода так само має бути нотаріально посвідченою.
- Якщо ФОП хоче надати в оренду об’єкт, який знаходиться у спільній частковій власності (наприклад, квартиру), то між співвласниками можна укласти договір про порядок користування та розпорядження таким об’єктом.