Доля ліцензій на зберігання пального на окупованих територіях

Ситуація. Товариство мало 7 виданих у 2019 році ліцензій на зберігання пального в місцях на згодом окупованих рф територіях України. Строк дії цих ліцензій закінчився у липні цього року, але до 27.07.2024 (дати набрання чинності Законом № 3817*). Для отримання нових ліцензій Товариство подало до ДПС заяви і здійснило річну оплату за кожну. Але ДПС було відмовлено у видачі ліцензій за адресами місць зберігання пального, у зв’язку з місцезнаходженням таких місць на тимчасово окупованій рф території України, яку включено до розд. ІІ Переліку**.

* Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-ІХ.

** Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 № 309.

Така ситуація викликала у Товариства низку запитань, на які і відповідала ДПСУ у листі від 02.10.2024, що коментується. Давайте разом проаналізуємо ці запитання-відповіді.

Запитання 1. Товариство запитало, чи відсутній у нього обов’язок щодо отримання нових ліцензій на зберігання пального, якщо місця провадження діяльності розташовані на тимчасово окупованих рф територіях України, що включені до Переліку, по яких за даними бухобліку на 27.07.2024 (день набрання чинності Законом № 3817) обліковуються залишки пального в місцях провадження діяльності на тимчасово окупованій території України?

Відповідь. Як ви вже зрозуміли з Висновку, податківці відповіли на це запитання позитивно: придбавати нові ліцензії на такі (окуповані) місця не потрібно. На чому ж вони побудували цю відповідь?

Автори листа згадали, що

*** Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.95 № 481/95-ВР.

Але потім зосередилися на перехідних нормах п. 6 розд. ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 3817. Спочатку вони зазначили, що загальна норма цього пункту вимагає у разі, якщо госпсуб’єкт здійснював діяльність на підставі ліцензії, строк дії якої закінчився в періоді з 24.02.2022 до 27.07.2024:

— подати заяву про отримання нової ліцензії на право провадження відповідного виду госпдіяльності у порядку, визначеному Законом № 481;

— сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за відповідну ліцензію, у тому числі за період з дня закінчення строку її дії і до 31.10.2024, або до дня отримання нової ліцензії.

Потім фіскали звернулись до спеціальної норми — з абз. 28 п. 6 розд. ХІІІ Закону № 3817, на підставі якої вони й зробили згаданий висновок.

Наведемо основні положення цієї норми, адже вона нам іще знадобиться. Отже,

у госпсуб’єктів, в яких у період з 24.02.2022 до 27.07.2024 закінчився строк дії ліцензій на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним (1), на право роздрібної торгівлі пальним (2), на право зберігання пального (3), на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки (3а) та у яких, за даними бухгалтерського обліку на 27.07.2024 (день набрання чинності Законом № 3817) обліковуються залишки пального в місцях провадження діяльності, розташованих на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих рф територіях України, що включені до Переліку, до завершення активних бойових дій або тимчасової окупації та протягом трьох місяців після дати завершення активних бойових дій або тимчасової окупації відповідної території* не виникає обов’язок щодо отримання нової ліцензії на право провадження відповідного виду госпдіяльності за такими місцями провадження діяльності, а госпдіяльність із зберігання пального, що провадилася такими госпсуб’єктами у період починаючи з дати завершення строку дії відповідної ліцензії, не визнається такою, що провадилася без наявності ліцензії.

* Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку.

Оскільки у Товариства строк дії ліцензій сплив у згаданому періоді — до 27.07.2024, а також на згадану дату в бухобліку рахувалися залишки пального у відповідних місцях на окупованих територіях, які включені до Переліку, то податківці зробили справедливий висновок, що у Товариства відсутній обов’язок отримувати нові ліцензії для зберігання пального на цих територіях.

Звернімо ще раз увагу читачів, що в цій спеціальній нормі з п. 6 розд. ХІІІ Закону № 3817 мова йде не тільки про два види ліцензій на зберігання пального, але й про ліцензії на оптову торгівлю з місцем, а також на роздрібну торгівлю пальним.

** Порядок інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань та пені, затверджений наказом Мінфіну від 11.02.2019 № 60.

Запитання 2. Другим запитанням було: чи може Товариство повернути кошти, сплачені для отримання нових ліцензій, якщо останні йому не потрібні?

Відповідь. Фіскали і тут відповіли позитивно: що кошти за нові ліцензії Товариство має право повернути шляхом подання згаданої заяви. Звісно, згадавши при цьому умови повернення зі ст. 43 ПКУ та пославшись на Порядок.

Запитання 3. Це запитання та відповідь найцікавіші. Отже — стисло третє запитання: чи має право Товариство на повернення внесених платежів річної плати за 7 ліцензій на зберігання пального за місцями зберігання пального на тимчасово окупованій території України, що здійснені Товариством за періоди з 01.07.2022 по 17.07.2024, у випадку відсутності законодавчо встановленого обов’язку (? — ред.) сплатити не сплачені протягом періоду з дня введення воєнного стану до дня набрання чинності Законом № 3817 чергові платежі за ліцензію на право зберігання пального відповідно до абз. 1 та 28 п. 6 розд. ХІІІ Закону № 3817?

Відповідь. Тут податківці нагадали, що згідно з абз. 5 п. 6 розд. ХІІІ Закону № 3817 госпсуб’єкт, який у період з 24.02.2022 до 27.07.2024 припинив провадження госпдіяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до Закону № 481, зобов’язаний (!) протягом двох місяців, наступних за місяцем, в якому Закон № 3817 набрав чинності (тобто протягом серпня та вересня-2024!):

— подати до органу ліцензування заяву про припинення дії ліцензії у зв’язку з припиненням провадження госпдіяльності, що підлягає ліцензуванню;

— сплатити не сплачені за період до дня припинення (!) госпдіяльності, що підлягає ліцензуванню, чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

А далі фіскали зазначили, що

У разі подання такої заяви Товариство зобов’язано протягом згаданого строку сплатити не сплачені чергові платежі за відповідну ліцензію за період провадження відповідного виду госпдіяльності до дати припинення такої діяльності.

А потім автори листа резюмують: кошти, внесені як річна плата за ліцензії на зберігання пального, видані у 2019 році, Товариство може використати в рахунок сплати чергових платежів за ліцензії на право зберігання пального відповідно до п. 6 розд. ХІІІ Закону № 3817, а після виконання вказаних вимог — має право невикористані кошти повернути шляхом подання заяви на повернення коштів з дотриманням вимог ПКУ та Порядку.

Наша думка. Відповідь фіскалів на це запитання виглядає надто дивно. І це — м’яко кажучи! Наведемо кілька моментів, які нас сильно тут засмутили.

По-перше, норма абз. 5 п. 6 розд. ХІІІ Закону № 3817 зобов’язує госпсуб’єктів, які припинили ліцензовану діяльність у періоді з 24.02.2022 до 27.07.2024, подати згадану заяву «про припинення» і сплатити не сплачені ліцензійні платежі. У свою чергу фіскали в листі використовують вже інше формулювання: «Товариство може» подати заяву, а не «(було) зобов’язане». Тобто фіскали начебто вважають, що це право, а не обов’язок Товариства. Це підтверджує і наступне речення в листі, де зазначено: «у разі подання такої заяви…».

Водночас оскільки місця зберігання пального знаходяться на окупованій рф території, то Товариство не може контролювати свої активи, які там знаходяться. Тому, на нашу думку, ліцензована діяльність Товариства зі зберігання пального на окупованих територіях з певного часу була вимушено припинена. Оскільки абз. 5 п. 6 розд. ХІІІ Закону № 3817 не обумовлює якісь причини припинення діяльності, то вважаємо, що Товариство протягом серпня та вересня-2024 мало подати до ДПС заяви «про припинення» (щодо другої вимоги — то, як випливає з листа, усі ліцензійні платежі Товариством були сплачені). І норма згаданого вище абз. 28 п. 6 розд. ХІІІ Закону № 3817 не скасовує обов’язок подати заяву (як і сплатити не сплачені платежі), бо у ній мова йде лише про непотрібність отримання нових ліцензій на «окуповані рф» місця зберігання пального. Хоча за прописаних таким чином норм тут важко стверджувати, що усе так однозначно… ☹

По-друге, якось дивно в листі виглядає фраза фіскалів, що кошти, сплачені за «старі» ліцензії під час воєнного стану, «Товариство може використати в рахунок сплати чергових платежів за ліцензії на право зберігання пального відповідно до п. 6 розд. ХІІІ Закону № 3817». Адже у цьому пункті мова йде про несплачені ліцензійні платежі за період з 24.02.2022 по 27.07.2024, а Товариство їх вже раніше сплатило! Тобто: за що платили, на те і використати?.. Але, до речі,

* Як не скасовували такий обов’язок і норми п. 6 розд. ХІІІ Закону № 3817, і, зокрема, його перший та двадцять восьмий абзаци — на що натякало Товариство у третьому запитанні (див. вище).

Тобто в особовому рахунку податківці мали ці платежі вже врахувати в рахунок сплати за згадані 7 ліцензій. А от у разі вчасного (не пізніше 30.09.2024!) подання Товариством до ДПС заяви про припинення діяльності зі зберігання пального з відповідної дати (з дати початку активних бойових бій або з дати окупації рф територій, де зберігалося пальне), саме з цієї дати такі «старі» ліцензійні платежі чи відповідна їх частина вже б мали вважатись зайво сплаченими і могли б бути повернені Товариству…

По-третє, дуже дивно виглядає відповідь фіскалів на тлі того, що лист датований 2 жовтня 2024 року, тобто — коли вже сплив установлений Законом № 3817 строк для подання Товариством заяви про припинення діяльності. Що могло би відкрити йому шлях для повернення частини коштів, зайво сплачених за ліцензіями «зразка 2019 року» за ті періоди, коли ліцензована діяльність зі зберігання пального вже була вимушено припинена.

Отже, якщо Товариство не встигло подати такі заяви до кінця вересня-2024, то починаючи з жовтня фіскали їх вже навряд чи приймуть. І тоді шансів повернути платежі за «старими» ліцензіями у Товариства залишиться — нуль… І що тут поробиш... ☹

Втішає тут лише те, що Товариству, якщо воно не подало згадані заяви, тобто не виконало вимоги абз. 5 п. 6 розд. ХІІІ Закону № 3817, — ніяких санкцій за це не загрожує. Адже усі платежі за «старими» ліцензіями вже були сплачені, а від санкцій за несплату платежів за період після закінчення дії старих ліцензій, вважаємо, Товариство врятує спеціальна норма абз. 28 п. 6 розд. ХІІІ Закону № 3817…

На близькі теми читайте: «Дію яких ліцензій на «бойових» територіях продовжено Законом № 3817» // «Податки & бухоблік», 2024, № 80, а також у розділі «Старі ліцензії: оновлення, припинення, сплата боргів» статті «Новітні роз’яснення податківців на алко-тютюново-пальні теми» // «Податки & бухоблік», 2024, № 68.