Розраховуємо вихідну допомогу
Зі статті «Вихідна допомога: пам’ятка для роботодавця» // «Податки & бухоблік», 2024, № 86 ви вже знаєте, що розмір вихідної допомоги при звільненні прив’язаний до середньомісячної зарплати. Визначити її допоможе Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 № 100.
Так, якщо вихідна допомога надається в розмірі середньомісячної зарплати, то її суму обчислюємо шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. У свою чергу, середньомісячне число робочих днів знаходимо, поділивши на 2 сумарне число робочих днів за останні 2 календарних місяці.
При цьому Мінекономіки в листі від 16.05.2024 № 4707-05/36086-09 радить не округлювати проміжні показники, а саме середньоденну зарплату та середньомісячне число робочих днів, а застосовувати довгий дріб і округлювати кінцевий результат для більш точного визначення суми.
Про який довгий дріб йдеться? Розповідаємо.
Середньоденну зарплату (ЗПсер) для визначення суми вихідної допомоги в загальному випадку обчислюють за формулою:
ЗПсер = ЗПф : К,
де ЗПф — зарплата за фактично відпрацьовані працівником у розрахунковому періоді робочі дні;
К — кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді.
Якщо у розрахунковому періоді відсутня зарплата чи у працівника відсутній розрахунковий період, то розрахунок середньої зарплати проводимо з окладу (тарифної ставки). Проте якщо такий оклад (ставка) нижчий за мінзарплату (далі — МЗП), розрахунок проводимо з МЗП. Також ураховуємо зайнятість працівника. Формула для розрахунку середньоденної зарплати (ЗПсер) в такому випадку матиме такий вигляд:
ЗПсер = ОМЗП х Зп х 2 : Ку,
де ОМЗП — оклад (тарифна ставка) працівника, а якщо він менший за МЗП, то МЗП, установлена на момент розрахунку;
Зп — зайнятість працівника. Якщо у працівника повна зайнятість, то Зп = 1. Якщо ж він працює на умовах неповного робочого часу, то Зп = частка штатної одиниці, яку обіймає працівник (0,25, 0,5, 0,75 тощо);
2 — кількість місяців умовного розрахункового періоду;
Ку — кількість робочих днів в умовному розрахунковому періоді.
До речі,
зазвичай розрахунковий період для визначення суми вихідної допомоги складають останні 2 календарних місяці, що передують місяцю звільнення працівника
Усі подробиці щодо визначення розрахункового періоду та кожного з показників, що містяться у формулах вище, ви знайдете у статті «Середня зарплата для оплати відрядження, вихідної допомоги, донорських…» // «Податки & бухоблік», 2024, № 70 (ср. ).
Йдемо далі. Середньомісячне число робочих днів (Ксер). Його знаходимо за формулою:
Ксер = К2м : 2,
де К2м — кількість робочих днів за останні 2 календарних місяці за графіком роботи підприємства. Водночас, на думку Мінекономіки (див. лист від 05.01.2021 № 4709-06/235-07),
якщо працівнику встановлено індивідуальний графік роботи, то при підрахунку кількості робочих днів за останні 2 місяці роботи слід орієнтуватися на нього
А тепер все складаємо у довгий дріб, про який розповідало Мінекономіки, і отримуємо таке.
Якщо вихідна допомога (ВП) надається в розмірі середньомісячної зарплати, то формула для її розрахунку така:
ВП = (ЗПф : К) х (К2м : 2).
Якщо у розрахунковому періоді відсутня зарплата чи у працівника відсутній розрахунковий період, то отримуємо таку формулу для визначення суми вихідної допомоги (ВП) у розмірі середньомісячної зарплати:
ВП = (ОМЗП х Зп х 2 : Ку) х (К2м : 2).
Якщо при звільненні вам потрібно виплатити середній тримісячний (шестимісячний) заробіток, то показник, розрахований за наведеними формулами (ВП), множите на 3 (на 6).
Важливий нюанс! Якщо комп’ютерна програма округлює середньоденний заробіток до двох знаків чи до іншої кількості знаків після коми, то помилки немає (див. лист Мінекономіки від 16.05.2024 № 4707-05/36086-09).
Вихідна допомога у прикладах
Почнемо з класики, коли працівник повністю відпрацював останні 2 місяці, що передують місяцю звільнення.
Приклад 1. Працівника звільняють 15 листопада 2024 року, оскільки він відмовився від переведення на роботу в іншу місцевість у зв’язку з релокацією підприємства (п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП). Роботодавець зобов’язаний виплатити йому вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку.
У розрахунковому періоді (вересень — жовтень) працівник відпрацював 44 робочих дні. Заробітна плата за розрахунковий період — 53750 грн.
Кількість робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства — 44.
Сума вихідної допомоги дорівнює:
(53750 грн : 44 роб. дн.) х (44 роб. дн. : 2) = 26875 грн.
Таким чином, працівникові при звільненні треба буде нарахувати і виплатити вихідну допомогу в розмірі 26875 грн.
Наступна ситуація, за якої працівник не відпрацював повністю останні 2 календарних місяці, що передують місяцю звільнення, і наступний приклад.
Приклад 2. Працівника звільняють 18 листопада 2024 року через виявлену невідповідність займаній посаді внаслідок стану здоров’я, який перешкоджає продовженню роботи (п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП). Такому працівнику слід виплатити вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку.
Розрахунковий період — вересень — жовтень. Працівник хворів з 9 по 23 вересня (11 робочих днів) й тому фактично відпрацював 33 робочих дні. Зарплата, що бере участь в розрахунку середньої, становила 50820 грн.
Кількість робочих днів за останні 2 календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства — 44.
Сума вихідної допомоги дорівнює:
(50820 грн : 33 роб. дн.) х (44 роб. дн. : 2) = 33880 грн.
Приклад 3. Працівника звільнять 20 листопада 2024 року у зв’язку зі скороченням штату (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП) з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку. У нього підсумований облік робочого часу та індивідуальний графік роботи.
У розрахунковому періоді (вересень — жовтень) він відпрацював 18 з 20 робочих днів у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю. Зарплата, що бере участь в розрахунку середньої, склала 54000 грн.
Кількість робочих днів за останні 2 календарних місяці згідно з індивідуальним графіком роботи працівника — 20.
У випадку, що розглядається, графік роботи підприємства не має значення. Орієнтуємося саме на індивідуальний графік роботи працівника.
Сума вихідної допомоги становитиме:
(54000 грн : 18 роб. дн.) х (20 роб. дн. : 2) = 30000 грн.
Ще цікавий випадок. Працівник не працював протягом останні 2 календарних місяців.
Приклад 4. Працівника звільнять 22 листопада 2024 року у зв’язку з ліквідацією підприємства (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП) з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку.
Працівник з 2 вересня (1 вересня — вихідний) по 20 листопада у відпустці за свій рахунок. Тож розрахунковий період складуть липень — серпень. У цих місяцях ним відпрацьовані повністю усі 45 робочих днів. Зарплата, що бере участь в розрахунку середньої, склала 80000 грн.
Кількість робочих днів за останні 2 календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства — 44.
Працівник не працював протягом останні 2 місяців, що передують місяцю звільнення. Тому розрахунковий період для середньоденної зарплати склали попередні 2 календарних місяці, а саме липень — серпень 2024 року.
Водночас розрахунок середньомісячного числа робочих днів проводимо за останні 2 календарних місяці, що передують місяцю звільнення, тобто за вересень — жовтень.
Сума вихідної допомоги складе:
(80000 грн : 45 роб. дн.) х (44 роб. дн. : 2) = 39111,11 грн.
Йдемо далі. Розглянемо ситуацію, за якої працівник не мав заробітку у розрахунковому періоді.
Приклад 5. Працівник з 15 січня по 8 листопада 2024 року перебував у відпустці без збереження зарплати у зв’язку з воєнним станом. 18 листопада його звільняють у зв’язку зі скороченням штату підприємства (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП). Працівнику треба виплатити вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку. Працівник займає 0,5 штатної одиниці. Його оклад 15000 грн.
Кількість робочих днів за останні 2 календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства — 44.
Працівник не працював протягом 4 місяців (червень — вересень), що передують його звільненню. За загальним правилом в цьому разі розрахунок середньоденної зарплати для визначення суми допомоги проводять за умовний розрахунковий період, який складає 2 місяці, що передують місяцю звільнення. У випадку, що розглядається, це вересень — жовтень 2024 року (44 роб. дн. за графіком роботи підприємства).
У розрахунку буде оклад, оскільки він вищий за мінімалку. До того ж враховуємо зайнятість працівника (див. статтю «Середня зарплата для оплати відрядження, вихідної допомоги, донорських…» // «Податки & бухоблік», 2024, № 70).
Сума вихідної допомоги дорівнює:
(15000 грн х 0,5 х 2 міс. : 44 роб. дн.) х (44 роб. дн. : 2) = 7500 грн.
Тож фактично у цьому випадку розмір середньомісячної зарплати дорівнюватиме розміру тарифної ставки / окладу або МЗП з урахуванням зайнятості працівника.
Оподаткування та відрахування з суми вихідної допомоги
ПДФО, ВЗ. Для цілей оподаткування сума вихідної допомоги не входить до складу зарплати. З її суми утримують ПДФО, як з іншого оподатковуваного доходу (див. п.п. 164.2.20 ПКУ, БЗ 103.25).
Оскільки у ПКУ не передбачено застосування податкової соціальної пільги до доходів платника податку інших, ніж заробітна плата, суму вихідної допомоги не враховують при визначенні права працівника на таку пільгу
ВЗ з суми вихідної допомоги утримуємо в загальному порядку (див. пп. 1.2, 1.7 п. 161 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).
У 4ДФ Податкового розрахунку вказуємо суму вихідної допомоги з ознакою доходу «127».
ЄСВ. Сума вихідної допомоги при звільненні не входить до фонду оплати праці (п. 3.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5). Це означає, що вихідна допомога не є базою нарахування єдиного внеску (див. роз’яснення БЗ 201.03).
Відрахування аліментів. Проводити будь-які відрахування із суми вихідної допомоги, що виплачується при звільненні працівника, заборонено. Це прямо зазначено в ст. 129 КЗпП та п. 1 ч. 1 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII. Тому відрахування аліментів з вихідної допомоги не проводимо.
Висновки
- У разі, коли вихідна допомога дорівнює середній місячній зарплаті, її суму обчислюємо шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
- У загальному випадку середньоденну зарплату розраховуємо виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують місяцю звільнення працівника.
- Середньомісячне число робочих днів знаходимо, поділивши на 2 сумарне число робочих днів за останні 2 календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства. Водночас якщо у працівника індивідуальний графік роботи, беремо його.
- Сума вихідної допомоги оподатковується ПДФО та ВЗ, але не є базою нарахування ЄСВ.
