ФОП на загальній системі: як не загубити витрати

Спочатку пригадаємо, що базове регулювання обліку витрат ФОП на загальній системі міститься у ст. 177 ПКУ. Формалізує ці норми Порядок № 261*.

* Порядок ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат, фізичними особами — підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджений наказом Мінфіну від 13.05.2021 № 261.

Так от, у п. 177.4 ПКУ наведено фактично п’ять груп витрат ФОП (ту ж логіку бачимо й у Типовій формі*):

1) матеріальні витрати (вартість товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих, палива, енергії, будматеріалів, запчастин, тари);

2) зарплата працівників та винагорода фізосіб, які виконують роботи (послуги) для ФОП за цивільно-правовими договорами;

3) суми податків, зборів, ЄСВ, плата за ліцензії;

4) інші витрати, а саме: на відрядження працівників, зв’язок, рекламу, на розрахунково-касове обслуговування, оренду, ремонт та експлуатацію майна, на транспортування продукції чи товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, прямо пов’язані з виробництвом товарів (робіт / послуг) та їх транспортуванням;

5) амортизаційні відрахування.

* Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами — підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджена наказом Мінфіну від 13.05.2021 № 261.

Витрати групи 1 умовно ми називаємо матеріальною собівартістю. Витрати груп 2 — 4 — поточними витратами.

При цьому пам’ятаємо, що на відміну від юросіб, будь-які витрати ФОП може відобразити лише після того, як вони будуть фактично сплачені (!).

Поточні витрати — поза зоною ризику

Так от, фіскали традиційно не проти, щоб витрати груп 2 — 4 (тобто нетоварні витрати) ФОП ураховував у момент їх оплати, незалежно від того, чи вже отримав він дохід, з яким ці витрати логічно пов’язані.

Типу сплатив — зробив запис у графах 5, 7, 8, 9 Типової форми, не звертаючи уваги на дохід (отримано його чи ні, і якщо отримано, то коли саме). Тобто

Іншими словами:

— до моменту оплати такі витрати ми в будь-якому разі не враховуємо;

— тільки-но ми їх сплатили, то можемо враховувати їх в обліку. Навіть якщо такі витрати логічно пов’язані з діяльністю / доходами попереднього календарного року чи навіть наступного календарного року (див., зокрема, консультацію в категорії 104.05 БЗ; статтю «Нетоварні «перехідні» витрати у ФОП-загальносистемника: нюанси обліку» // «Податки & бухоблік», 2023, № 34).

Що важливо:

Матеріальна собівартість — ризики є

Дещо інша історія з матеріальними витратами з п.п. 177.4.1 ПКУ (див. п. 1 вище). Податківці традиційно наполягають, що «матеріальну собівартість» проданих товарів / продукції / робіт / послуг ФОП може поставити у витрати (графи 5, 6 Типової форми) не раніше, ніж він отримає оплату за відповідні товари / продукцію / роботи / послуги.

Судова практика з цього приводу досить різношерста. Та, на жаль, є досить багато судових рішень, де податківців підтримують суди (див., зокрема, постанову ВС від 16.03.2023 у справі № 560/4184/19, постанову ВС від 15.04.2021 у справі № 803/1766/16).

Тобто:

— такі витрати до моменту оплати ми в будь-якому разі не враховуємо;

— краще погодитися з податківцями, що

Але наскільки пізніше? Будь-коли чи може є якісь обмеження? У цьому, власне, і «сіль».

Наприклад, ФОП отримав дохід (припустимо, отримав оплату за реалізовані товари) у 2024 році, а витрати, пов’язані з ним (оплата за ці товари їх постачальнику), понесе (сплатить) лише у 2025 році. У такому разі:

— такі витрати не можна врахувати при обчисленні чистого доходу за 2024 рік. Бо ці витрати ФОП не поніс (не сплатив) у 2024 році;

— у ФОП має бути можливість врахувати такі витрати при обчисленні чистого доходу за 2025 рік — за фактом їх оплати.

І раніше протягом років податківці прямо цю можливість визнавали. Буквально у своїх роз’ясненнях вони писали «такі витрати будуть враховані при обчисленні чистого оподатковуваного доходу у тому звітному періоді, коли їх фактично поніс платник податку». Тобто сплатив у наступному календарному році — відобразив їх за фактом сплати (графи 5, 6 Типової форми) у наступному році. Сплатив через рік — відобразив їх за фактом сплати (графи 5, 6 Типової форми) через рік (див., зокрема, статтю «Як обліковувати «перехідні» витрати у ФОП» // «Податки & бухоблік», 2023, № 32).

Але чомусь у свіжому роз’ясненні (категорія 104.05 БЗ) податківці про це вирішили взагалі нічого не казати. Чи не означає це, що вони передумали і тепер стверджуватимуть, мовляв, у наступних роках такі витрати ФОП урахувати також не зможе, тому що ці витрати вже не будуть пов’язані з доходом цих років?

Таких ризиків, на жаль, виключати тепер не можна. Тож

Але на що слід обов’язково звернути увагу.

Аргументи для «перехідних» витрат

У ПКУ немає жодного застереження щодо того, що витрати звітного року обов’язково мають бути пов’язані з доходом цього ж року. Вони просто повинні бути пов’язані з процесом отримання доходу, будь то в минулому році чи в майбутньому. Так:

— у п. 177.2 ПКУ сказано, що об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи — підприємця;

— п.п. 177.4.5 ПКУ забороняє враховувати витрати, не пов’язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою — підприємцем.

Тобто немає жодного слова про зв’язок саме з доходами поточного року! Немає якихось спеціальних застережень з цього приводу і в Порядку № 261.

Щодо тієї ж гр. 6 Типової форми лише зазначено (п. 6 ч. 1 розд. ІІ Порядку № 261), що «у графі 6 відображається вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані / використані у виробництві продукції, товарів (наданні робіт, послуг), або для використання під час провадження незалежної професійної діяльності». Без уточнень, що йдеться лише про витрати на ТМЦ, що реалізовані / використані саме протягом звітного періоду.

Тож ми не бачимо жодної проблеми в тому, що витрати, пов’язані з доходом одного року, будуть відображені в обліку за фактом сплати, наприклад, у наступному році. Про це, власне, кажуть і суди. Див., зокрема, постанову ВС від 11.12.2023 у справі № 380/2200/20.

Утім, ще раз зазначимо:

Мова, знову ж таки, лише про витрати, що відображаються у гр. 6 Типової форми.