Фермерське господарство використовує землі своїх членів за статутом: хто платить податки?

Проблеми з землею

Фермерські господарства (ФГ) часто використовують у своїй діяльності земельні ділянки, які перебувають у власності, оренді або постійному користуванні членів такого ФГ (ч. 2 ст. 12 Закону про ФГ*). Причому ФГ здійснює таке використання на основі положень свого статуту, тобто без договорів оренди, суборенди чи емфітевзису з реєстрацією речових прав.

* Закон України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 № 973-IV.

Про те, що користування землею членів ФГ на основі статуту ФГ є законним, читайте у «Неоформлена земля в користуванні фермерського господарства» // «Податки & бухоблік» 2025, № 32.

Водночас той факт, що ФГ має право користуватися землею членів ФГ тільки на основі статуту ФГ без класичного оформлення права користування на таку землю, створює багато запитань з оподаткуванням цієї землі.

Наприклад, таке: чи може ФГ сплачувати плату за землю, рахувати МПЗ за землі члена ФГ і чи можна таку землю включати в розрахунок сільгоспЄП?

Відповіді на всі ці запитання ми відшукаємо далі.

Хто вносить плату за землю

Правила сплати. Перш за все варто зауважити, що по землях, які передані ФГ на основі статуту, власником чи орендарем лишається член ФГ. Тобто з урахуванням норм ст. 269 ПКУ платником плати за землю, як у частині земподатку, так і в частині орендної плати,

За такі земділянки плату за землю має сплачувати член ФГ на основі отриманого від податківців до 1 липня поточного року податкового повідомлення-рішення (ППР). У такому ППР відображається детальний розрахунок суми земподатку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку (п. 286.5 ПКУ). Податок фізособа — член ФГ сплачує протягом 60 днів з дня отримання ППР (п. 287.5 ПКУ).

Звертаємо увагу! Навіть якщо член ФГ передасть ФГ у користування землю на основі договору оренди (суборенди), то це також жодним чином не вплине на зміну платника плати за землю. Ним, як і раніше, лишатиметься член ФГ, тобто фактичний власник чи користувач (суборендодавець) землі.

Якщо ФГ проігнорує цей факт і буде замість члена ФГ сплачувати від свого імені плату за землю (подаватиме декларацію з розрахунком плати за землю), то це не звільнить члена ФГ від сплати плати за землю. Адже податківці будуть надсилати саме члену ФГ ППР із розрахованим податком. І виходить, що за одну земділянку доведеться платити два рази: один раз це робитиме член ФГ згідно з нормами ПКУ, а вдруге ФГ — за своїм власним бажанням.

Інша справа, коли ФГ виявляє бажання окремо дати члену свого ФГ кошти для сплати ним нарахованої йому плати за землю. Тоді податок буде платитися тільки раз. Водночас при цьому варто пам’ятати, що ФГ, яке надає члену ФГ кошти на сплату плати за землю, надає йому дохід, з якого ФГ має утримати ПДФО і ВЗ. Крім того, податківці можуть розцінити таке надання як суму, яку член ФГ має включити у базу для нарахування ЄСВ за себе.

Звільнення від сплати. Якщо член ФГ передає у користування ФГ власну землю на основі статуту, то землевласник — член ФГ не обов’язково буде зобов’язаний сплачувати земподаток. Адже на передану в користування власну землю за статутом може поширюватися пільга згідно із п. 281.1 ПКУ. Нагадаємо, що на пільгу мають право не всі власники землі, а тільки:

— особи з інвалідністю I і II груп;

— фізособи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

— пенсіонери за віком;

— ветерани війни;

— фізособи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Однак такі пільги надаються лише на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, зазначених у п. 281.2 ПКУ:

— для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш як 2 га;

— для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах — не більш як 0,25 га, у селищах — не більш як 0,15 га, у містах — не більш як 0,10 га;

— для індивідуального дачного будівництва — не більш як 0,10 га;

— для будівництва індивідуальних гаражів — не більш як 0,01 га;

— для ведення садівництва — не більш як 0,12 га.

На земельні ділянки, розмір яких перевищує ці нормативи, пільги, встановлені п. 281.1 ПКУ, не поширюються. Причому цей вид звільнення стосується як передачі землі у користування ФГ на основі статуту, так і на основі договору оренди.

Інша справа, коли член ФГ передає «пільгову» землю (див. вище) в користування ФГ на основі договору оренди. У цьому випадку розраховувати на пільгу з п. 281.1 ПКУ не варто. Підстава — п. 284.3 ПКУ. У ньому говориться, що платники податку, які користуються пільгами з цього податку (причому не має значення, юрособи чи фізособи) і надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачують на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Водночас члени ФГ можуть додатково скористатись окремою пільгою з земподатку, якщо власні землі передати в користування ФГ, який є платником сільгоспЄП. Мова йде про звільнення згідно з п. 281.3 ПКУ. Відповідно до нього фізособи-орендодавці (у тому числі громадяни — члени ФГ) звільнені від сплати земельного податку за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику сільгоспЄП.

Але щоб отримати це звільнення, член ФГ має передати землю у користування ФГ на основі договору оренди, речові права за яким зареєстровані у відповідному реєстрі.

Якщо ж землі будуть надані в користування ФГ — платнику сільгоспЄП не на основі договору оренди, а на основі статуту ФГ, то розраховувати на таке звільнення від сплати земподатку фізособи — члени ФГ не мають права. Адже такого права п. 281.3 ПКУ не дає.

Хто рахує МПЗ

Якщо землі у користуванні від члена ФГ до ФГ будуть передані на основі статуту, то виникає запитання: чи слід ФГ рахувати за такі землі МПЗ?

Податківці з цього приводу мають таку думку:

Адже до розрахунку МПЗ відповідно до п. 38¹.4 ПКУ включають тільки землі, на які належним чином оформлене право власності або користування, тобто проведено реєстрацію прав на такі землі. Коли ФГ користується землями на основі статуту, то такого належного оформлення права користування, на думку фіскалів, не буде. Див. БЗ 103.01 та лист ДПСУ від 15.01.2025 № 181/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК.

Деталі також шукайте у «Мінімальне податкове зобов’язання: відповіді на актуальні запитання» // «Податки & бухоблік», 2023, № 16 та «Мінімальне податкове зобов’язання і сільгоспЄП: нові рекомендації від фіскалів» // «Податки & бухоблік», 2023, № 94 (ср. ).

І, на жаль, з цим сперечатися марно. Адже саме так велить чинити ПКУ.

Тому вважаємо, що саме члену ФГ має прийти до 1 липня ППР з розрахованою сумою МПЗ.

Щоб МПЗ рахувало ФГ, яке користується землями члена ФГ, таку землю слід передати у користування до ФГ не на основі статуту, а на основі укладеного договору оренди з реєстрацією речових прав на користування такою землею. Крім того, ПДФО і ВЗ, що будуть сплачені з орендної плати члена ФГ, таке господарство може включити у виконання МПЗ. А якщо до всього цього ФГ буде платником сільгоспЄП, то член такого ФГ ще й зможе отримати законне право на звільнення від сплати земподатку (див. вище).

Чи рахувати сільгоспЄП

Також є запитання і у ФГ — платника сільгоспЄП:

Податківці (БЗ 108.02.02) на сьогодні не бачать підстав, щоб ФГ не включало такі землі в об’єкт оподаткування сільгоспЄП. Адже, на їх погляд, податковим законодавством не визначено обов’язку щодо включення до об’єкта оподаткування сільгоспЄП лише площі сільгоспугідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), щодо яких договори оренди зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку.

Отже, з цього можна зробити висновок, що ФГ повинне включати у об’єкт оподаткування сільгоспЄП землі, якими ФГ користується на основі статуту. Такий підхід доволі гарний для ФГ, адже дає право платнику сільгоспЄП:

— вважати всю продукцію, яка буде вирощена на такій землі, власновирощеною продукцією ФГ. А отже, дохід від її реалізації потрапить у сільгоспдохід і збільшить розмір сільгоспчастки та дасть можливість ФГ і в наступному році бути на сільгоспЄП;

— спрямувати у виконання МПЗ суму сільгоспЄП, сплачену за землі ФГ щодо інших своїх земель, і цим самим зменшити можливий позитивний розмір МПЗ.

А от для члена ФГ в цьому підході багато негативу. Адже інші податкові обов’язки, пов’язані з такою землею (сплата МПЗ і плати за землю), лягають саме на його плечі. І щоб нівелювати їх, доведеться узаконити право користування саме на рівні договору оренди. А не на рівні статуту.