У чому суть?
Говоритимемо про п. 1121.1 та п. 113.6 ПКУ. Правило таке: у разі наявності хоча б однієї обставини, що пом’якшує відповідальність, розмір штрафу для порушника становить 50 % від розміру санкції, встановленої у ПКУ.
Одразу зауважте: йдеться не про донарахування самого по собі податкового зобов’язання (ПДФО, ПДВ тощо). Тобто ці суми доведеться заплатити у повному обсязі. А от штраф буде зі «знижкою». Крім того, правило поширюється тільки на штрафи з ПКУ. Наприклад, для адмінштрафів з КУпАП або із Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 №265/95-ВР це правило не працюватиме.
Що ж це за обставини такі? Йдеться про:
— вчинення діяння під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність (п.п. 1121.1.1 ПКУ);
— вчинення діяння при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин (п.п. 1121.1.2 ПКУ);
— самостійне повідомлення платником про вчинене ним правопорушення. Ця обставина не працюватиме щодо порушень за ст. 123 (за донарахування, які здійснили податківці), ст. 1251 (за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати) ПКУ (п.п. 1121.1.3 ПКУ).
— інші обставини, які податківці можуть визнати пом’якшуючими (п. 1121.2 ПКУ). Відкинемо перші дві обставини. Зрозуміло, що вони не надто універсальні, бо годяться хіба що для фізичних осіб або ФОП. А от звернемо ми увагу на самостійне повідомлення платником про вчинене ним правопорушення. І цікавий він може бути, зокрема, тим платникам, хто не може, наприклад, скористатися механізмом звільнення від відповідальності через неможливість виконання податкових обов’язків. З відсутністю можливості довести форс-мажор складніше, але також можна спробувати.
Одразу зауважимо: судова практика показує, що це може працювати для отримання «знижки» щодо податкових штрафів або ж навіть скасування податкового повідомлення-рішення (ППР). Але про все по порядку.
Що кажуть суди?
Основу поки складають рішення судів апеляційної інстанції. З них ми бачимо, що судді скасовують ППР через те, що податківці не розглянули та не враховували під час їх винесення, попередження від порушника про те, що він вчиняє / вчинив правопорушення. Аргументують судді своє рішення тим, що таке ігнорування звернень платника суттєво впливає на зміст ППР, тобто воно винесене з порушенням приписів законодавства. У більшості з рішень, що розглядаються, посилаються ще й на те, що суд у цьому випадку не може підміняти податківців і приймати нове рішення. Загалом, доходять висновку судді, ППР підлягає скасуванню.
Такі позиції нам трапилися, зокрема, у постановах Третього апеляційного адмінсуду від 29.01.2025 у справі № 160/6680/24, від 12.12.2024 у справі № 160/7296/24, від 05.12.2024 у справі № 160/7351/24, від 07.08.2024 у справі № 160/6771/24.
Зауважимо: відповідно до цих рішень платники у своїх листах-зізнаннях посилалися на надважкий фінансовий стан підприємства, як на причину несплати рентної плати.
Є й одне цікаве рішення Верховного Суду, де згадується про «знижку» у 50 %. Причому у поєднанні із запереченням права податківців штрафувати платника за умисне порушення. Це постанова ВС від 10.10.2024 у справі № 440/3061/23. Верховний Суд визнав, що
платник, який надіслав листа податківцям про вчинення порушення, має право на сплату 50 % штрафу за ст. 124 ПКУ (порушення сплати узгодженого зобов’язання)
Крім того, податківці намагалися застосувати штраф за умисну несплату — 25 % від суми несвоєчасно сплаченого зобов’язання (п. 125.2 ПКУ). А от судді визнали, що оскільки платник надіслав лист із попередженням про порушення, то умислу бути не може.
Хоча рішення Верховного Суду, на жаль, не стало на сто відсотків виграшним для платника у цій справі, оскільки підняли в ньому ще й питання про те, чи може постійне представництво бути позивачем*. Загалом, справу направили на новий розгляд до суду першої інстанції.
Але висновок про 50 % «знижки» досить обнадійливий, якщо ми кажемо про застосування пом’якшувальних обставин.
* Про цю проблему ми нещодавно писали у статті «Незаконне оподаткування некомерційних нерез-представництв» // «Податки & бухоблік», 2025, № 30.
Також зверніть увагу: лист платника у цій справі містив посилання на форс-мажорні обставини, як на причину вчинення порушення.
То як же скористатися «знижкою»? Який алгоритм дій?
Як скористатися? Якщо підсумувати, то виходить така картина. Пом’якшуючу обставину з п.п. 1121.1.3 ПКУ (платник самостійно повідомив про порушення) ми зможемо використати для:
1) отримання права сплатити лише 50 % штрафу, передбаченого у ПКУ і який намагаються застосувати фіскали;
2) поборотися за відсутність умислу у діях платника, під час вчинення порушення, а отже, й за скасування підвищеного штрафу. Бо у певних випадках за певні порушення, вчинені умисно, загрожує більший розмір штрафу (наприклад, умисна несплата узгодженого грошового зобов’язання (п. 124.2 ПКУ));
3) спроб скасувати ППР через те, що податківці проігнорували лист платника про попередження щодо порушення, не згадали про це в акті перевірки та/або самому ППР.
Зважати слід на те, що:
— краще, щоб лист-зізнання містив обґрунтування причин вчинення порушення. Про це, принаймні, свідчить судова практика, яку ми навели вище. Хоча формально у п.п. 1121.1.3 ПКУ не згадується про необхідність зазначати ті чи інші зауваження;
— для штрафів за ст. 123 та 1251 ПКУ інструмент, який ми з вами обговорюємо, у контексті листа-зізнання не працюватиме. Тож доведеться шукати підстави для звільнення від відповідальності (форс-мажор, неможливість виконання податкових обов’язків під час війни тощо) або ж її пом’якшення (читайте деталі у статті «Як не потрапити в халепу при користуванні воєнним звільненням від штрафів » / «Податки & бухоблік», 2025, № 34);
— на рівні фіскалів це питання, скоріше за все, не вирішиться. Тобто подання заперечень на акт перевірки або звернення зі скаргою на ППР до центральних податківців (ДПСУ) у випадку зі «знижкою» не спрацює. Доведеться готуватися до того, що платнику треба буде звернутися до суду. Тим не менш заперечення на акт перевірки та скаргу радимо подати, оскільки під час судового розгляду платник може виглядати більше переконливо;
Ну і наостанок:
лист-зізнання, звісно, приверне до платника увагу фіскалів. Тож цей інструмент для сміливих платників, які готові боротися
Який алгоритм дій? Отже, коли платник знає про існування порушення або розуміє, що він його зараз вчинить, то слід написати листа до податкової такого платника у довільній формі. У ньому бажано зазначати причини вчинення порушення. Надати лист-зізнання варто до податкової перевірки (маємо на увазі будь-який її вид, у тому числі камеральну) або під час її проведення. Важливо, в цілому, щоб він потрапив у податкову до моменту винесення ППР.
Висновку про те, що такий лист можна направити фіскалам під час проведення перевірки, доходимо, виходячи з постанови Третього апеляційного адмінсуду від 07.08.2024 у справі № 160/6771/24 (ср. ).
На завершення ще раз зауважимо, що механізм пом’якшення відповідальності — для сміливих платників. Але він може спрацювати. Тож радимо пам’ятати про нього.
Висновки
- У разі наявності пом’якшувальних обставин у платника-порушника він має право на сплату 50 % від штрафів, передбачених у ПКУ.
- Однією з пом’якшувальних обставин є те, що платник самостійно повідомив податківцям про вчинення порушення. Але ця обставина не працюватиме, якщо йдеться про штрафи за ст. 123 та 1251 ПКУ.
- Платникам вдавалося відбитися від закидів фіскалів щодо умисного вчинення порушення (зокрема, умисного порушення правил сплати узгодженого зобов’язання за п. 124.2 ПКУ) завдяки тому, що вони надсилали до перевірки лист-зізнання у податкову.
