Нефіксований робочий час: як застосувати та оплатити

Коли є сенс застосувати?

Порядок та умови укладення трудових договорів з нефіксованим робочим часом, а також оплату праці працівників за цими договорами регулює ст. 21¹ КЗпП.

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом — це особливий вид трудового договору. Він не встановлює конкретний час виконання роботи, а обов’язок працівника її виконувати виникає виключно в разі надання роботодавцем роботи, передбаченої таким трудовим договором. Ба більше, роботодавець узагалі не гарантує, що така робота надаватиметься постійно. Однак у будь-якому випадку він повинен забезпечити виконання за працівником мінімальної гарантії в оплаті праці, встановленої у ст. 21¹ КЗпП (про неї розповімо нижче).

Таким чином,

Наприклад, швейне підприємство через нерегулярні замовлення не має рівномірного навантаження для швачок. Такому підприємству доцільно укласти з певною кількістю працівниць «нефіксовані» договори та залучати їх до роботи у зв’язку з виробничою необхідністю.

Зауважте, що роботодавець не може забороняти або перешкоджати працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, працювати в інших роботодавців. Крім того, виконання роботи на умовах нефіксованого робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.