Останній цвях у труну з «мобілізаційно-зарплатною» пільгою з ЄСВ

Державна фіскальна служба України відкликає з місць застосування спільний лист ДФС та Пенсійного фонду України від 22.07.2014 № 127/7/99-99-17-03-01-17, № 19426/05-10 про надання роз’яснень щодо нарахування та відображення у Звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (далі — Звіт) сум нарахованого середнього заробітку мобілізованим працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у зв’язку з тим, що в додатку 3 «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2014 рік» до Закону України від 16 січня 2014 року № 719-VII «Про Державний бюджет на 2014 рік» компенсаційних виплат у межах середнього заробітку мобілізованим працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з бюджету не передбачено та на сьогодні відсутній порядок відшкодування таких виплат з бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Водночас повідомляємо, що відповідно до частини другої статті 39 Закону України від 25 березня 1992 року «Про військовий обов’язок і військову службу» та положень частини третьої ст. 119 Кодексу законів про працю України за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі — Закон № 108) визначено структуру заробітної плати, яка включає, зокрема, додаткову заробітну плату.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків передбачено ст. 119 Кодексу законів про працю України, згідно з частиною першою якої на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, застосовується, зокрема, у випадку виконання працівниками державних і громадських обов’язків у робочий час.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон № 2464). Пунктом першим частини першої статті 7 Закону № 2464 передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців та найманих працівників є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону № 108.

Крім того, згідно із частиною сьомою статті 7 Закону № 2464 на виплати, які компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, не нараховується єдиний внесок.

Оскільки відсутній порядок відшкодування компенсаційних виплат з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, страхувальник при нарахуванні таким працівникам середнього заробітку має виконувати усі покладені на нього Законом № 2464 функції.

Виходячи із зазначеного, у Звіті суми нарахованого середнього заробітку мобілізованим працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, відображаються на загальних підставах.

При цьому при перерахунку страхувальником середнього заробітку зазначеним працівникам за попередній період фінансові санкції за таке донарахування єдиного внеску не застосовуються. Підставою для незастосування фінансових санкцій є форма військового квитка, визначена Указом Президента України від 25 травня 1994 року № 263/94 «Про Положення про військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу та Положення про військовий квиток офіцера запасу» (копія), та довідка про призов військовозобов’язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною (копія).

Останнім часом податкові пільги від наших законодавців так і сиплються на голови тих, хто захищає нашу Батьківщину у зоні АТО*, та тих, хто допомагає їм у цьому матеріально. Та ось тільки виявляється, що всі вони дещо дефективні. Про те, які підводні камені приховуються у пільгах з оподаткування благодійної допомоги, див. на с. 32. А от ситуацію з оподаткуванням ЄСВ середнього заробітку мобілізованих працівників ми прокоментуємо зараз.

Згадайте статтю з нашого попереднього інформаційно-аналітичного номера «По інший бік фронту: облік і заробіток мобілізованих працівників» // «Податковий кодекс: консультації та коментарі», 2014, № 19 (91), с. 21. У ній ми, зокрема, говорили, що працівникам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, гарантується збереження місця роботи, посади і середнього заробітку, який компенсується з держбюджету (ч. 3 ст. 119 КЗпП** та ч. 2 ст. 39 Закону № 2232***). Про це нам нагадали фіскальники й у листі, що коментується. Причому наші законодавці були такі ласкаві, що звільнили середній заробіток мобілізованого працівника від утримання з нього та нарахування на нього ЄСВ (див. оновлену ч. 7 ст. 7 Закону про ЄСВ****). А фіскальники на пару з ПФУ на підтвердження цього ще й лист видали (лист ДФСУ та ПФУ від 22.07.2014 р. № 127/7/99-99-17-03-01-17, № 19426/05-10), в якому, окрім іншого, навели нюанси заповнення таблиці 6 звіту за формою № Д4***** у разі виплати середнього заробітку мобілізованому працівнику. Згідно з рекомендованим порядком, у тому числі, передбачалося, що відображати суму ЄСВ за звітний місяць у графі 19 таблиці 6 у такому випадку не потрібно. Логічно, із середнього заробітку мобілізованого працівника він же начебто не утримується і на нього не нараховується.

Та ще у згадуваній нами статті з попереднього номера ми передбачували, що така позиція фіскальників похитнеться. Недобрим дзвіночком тоді була консультація ДФСУ стосовно ПДФО, наведена у ЗІР***** (підкатегорія 103.02). Вже тоді наші податкозбирачі ухопилися за фіскальну соломинку у вигляді відсутності порядку компенсації з бюджету виплат в межах середнього заробітку мобілізованих працівників, який мав би затвердити КМУ. Що ж, немає порядку — немає пільги з ПДФО, благополучно вирішили вони. Тож, будьте ласкаві, оподатковуйте таку виплату як звичайну зарплату у загальному порядку.

Пільги ж з ЄСВ вони спочатку не тронули. Та майже відразу схаменулися і «забацали» аналогічне роз’яснення й стосовно нього, поховавши будь-які надії роботодавців мобілізованих працівників на недоторканність середнього заробітку останніх з боку ЄСВ (див. роз’яснення, наведене в підкатегорії 301.03 ЗІР). А щоб не було жодних питань та претензій, у труну з «мобілізаційною» пільгою, останній цвях у якій забив лист, що коментується, вони на додачу поклали й згадуваний нами лист № 127/7/99-99-17-03-01-17, № 19426/05-10. Тож наразі із середнього заробітку мобілізованого працівника ЄСВ необхідно утримувати і на нього нараховувати у загальному порядку. Стандартно, тобто як заробітну плату, потрібно відображати суму такого нарахованого заробітку та нарахованого і утриманого ЄСВ у звіті за формою № Д4. Спочивайте з миром, «мобілізаційні» пільги з ЄСВ. Сподіваємося на ваше якнайшвидше воскресіння.

Дякувати богу, фіскальники хоч «індульгенцію» виписали тим страхувальникам, які в попередніх періодах нараховували середній заробіток мобілізованим працівникам та не нарахували на нього і не утримали з нього ЄСВ. Як говорить лист, що коментується, у разі донарахування такого ЄСВ фінансові санкції (за п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ) їм не загрожують, за умови документального підтвердження призову працівників за мобілізацією (військовим квитком чи довідкою про призов військовозобов’язаного на військову службу).

Тож на сьогоднішній день «мобілізаційно-зарплатні» пільги з ЄСВ (та, між іншим, ПДФО), як не прикро, є фантомними. Вони наче й витають десь у повітрі, але на ділі їх ніхто не бачить…