Теми статей
Обрати теми

ЄСВ з мінзарплати і неоплачуваний період

Кепіна Світлана, начальник Управління адміністрування єдиного внеску та методології Департаменту доходів і зборів з фізичних осіб Державної фіскальної служби України
Чи поширюється виконання вимог ч. 5 і 6 ст. 8 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VІ щодо нарахування ЄСВ з «мінімалки» на працівників, які на законних підставах цілий місяць були у відпустці без збереження зарплати відповідно до ст. 25 і 26 Закону про відпустки і п. 9 розд. ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 28.12.2014 р. № 76-VІІІ (щодо надання відпусток «за свій рахунок» працівникам бюджетних установ та їх переведення (без згоди) на умови неповного робочого часу)? Чи треба виконувати зазначені вимоги у ситуаціях, пов’язаних із прогулом працівника, відпусткою до 3 (6 років)? Як бути у випадках тимчасової непрацездатності працівника, що не підлягає оплаті?

Закон України від 28.12.2014 р. № 77-VIII допов­нив ч. 5 і 6 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі — Закон № 2464) новими нормами щодо нарахування ЄСВ. Нагадаємо їх.

 

ЦИТАТА

«У разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), і ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.»

 

Ці норми діють з 1 січня 2015 року. Застосовують їх тільки щодо працівників, прийнятих за основним місцем роботи. На сумісників вони не поширюються.

Виконувати нововведення зобов’язані виключно платники ЄСВ, які застосовують до бази нарахування ЄСВ ставки, установлені ч. 5 і 6 Закону № 2464. Інакше кажучи, вимоги про сплату ЄСВ з мінімальної зарплати у випадку, якщо база нарахування ЄСВ (крім винагороди за ЦПД) не перевищує мінзарплати, зобов’язані дотримувати платники при нарахуванні ЄСВ:

— на зарплату за ставками підприємств згідно з класом профризику виробництва (36,76 — 49,7 %): для бюджетників — 36,3 %, для підприємств з «льотними екіпажами» — 45,96 %, для підприємств суднобудівельної промисловості — 33,2 %; — на лікарняні та допомогу по вагітності та пологах за ставкою 33,2 %.

Положення абз. 10 ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 не застосовують:

1) усі роботодавці при визначенні розміру ЄСВ у частині утримань із зарплати працівників;

2) підприємства, установи, організації при нарахуванні ЄСВ на заробітну плату (лікарняні, декретні) працівників-інвалідів (згідно з ч. 13 ст. 8 Закону № 2464 ставка ЄСВ — 8,41 %);

3) підприємства та організації всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ і УТОС, при нарахуванні ЄСВ на зар­плату (лікарняні, декретні) працівників (згідно з абз. 1 ч. 14 ст. 8 Закону № 2464 ставка ЄСВ — 5,3 %);

4) підприємства та організації громадських організацій інвалідів при нарахуванні ЄСВ на зар­плату (лікарняні, декретні) працівників-інвалідів (згідно з абз. 1 ч. 14 ст. 8 Закону № 2464 ставка ЄСВ — 5,5 %).

Вимога про сплату ЄСВ з «мінімалки» не працює, коли у працівника відсутня база нарахування ЄСВ. Зокрема, це стосується осіб, які працевлаш­товані за основним місцем роботи, але протягом усього місяця:

— перебували у відпустці для догляду за дитиною до трьох років;

— перебували у відпустці без збереження зар­плати на підставі ст. 25 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки);

— були тимчасово непрацездатні, проте з будь-яких причин комісія з соцстрахування відмовила в оплаті лікарняного листка;

— прогулювали роботу;

— були відсутні з нез’ясованих причин;

— перебували у простої з вини працівника.

Як відомо, чинне законодавство виділяє два види відпусток без збереження зарплати:

1) що надаються роботодавцем в обов’язковому порядку за бажанням працівника при настанні обставин, перелічених у ст. 25 Закону про відпустки;

2) за згодою між роботодавцем і працівником при виникненні в останнього сімейних обставин або ж інших поважних причин (ст. 26 Закону про відпустки).

 

Працівники із зони АТО  

Щодо відпустки без збереження заробітної плати, яка надається згідно зі ст. 25 Закону про відпустки, на сьогодні ЄСВ-винятки законодавчо прописали тільки для підстави, установленої п18 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки. Стосуються вони працівників із зони АТО, яким роботодавець надав відпустку без збереження зарплати на весь період проведення АТО з урахуванням часу, необхідного для повернення на місце роботи після прийняття рішення про припинення АТО. Для таких працівників вимога про нарахування ЄСВ з «мінімалки» не застосовується. Тобто розрахунок сум ЄСВ, установлений передостаннім абзацом ч. 5, абз. 3 ч. 6 ст. 8 Закону № 2464, роботодавець здійснює без урахування працівників, які отримали відпустку «за свій рахунок» згідно з п. 18 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки. Зміни внесено п. 2 розд. ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 15.01.2015 р. № 121-VIII, набули чинності з 1 лютого 2015 року.

 

Відпустка для догляду за дитиною  

Якщо дитина потребує домашнього догляду, то роботодавець зобов’язаний надати працівникові за його бажанням відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, зазначеною в медичному висновку, але не більше досягнення дитиною (п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки):

6 років;

16 років (якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежна);

18 років (якщо дитині встановлено категорію «дитина-інвалід підгрупи А»).

На період надання таких відпусток працівник продовжує перебувати з роботодавцем у трудових відносинах. Проте якщо працівник перебуває в такій відпустці повністю весь місяць, то виконувати вимоги передостаннього абзацу ч. 5 і абз. 3 ч. 6 ст. 8 Закону № 2464 роботодавець не зобов’язаний. Аргумент простий — у таких місяцях у працівника повністю відсутня база нарахування ЄСВ.

Аналогічна ситуація складається і щодо соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно зі ст. 179 КЗпП і ст. 18 Закону про відпустки: повний місяць відсутності з такої причини — норми перед­останнього абзацу ч. 5 і абз. 3 ч. 6 ст. 8 Закону № 2464 (ср. ) — не застосовуються.

Якщо ж у звітному місяці у працівника, праце­влаштованого за основним місцем роботи, є хоча б 1 день (година), за який йому нараховується зарплата (лікарняні, допомога по вагітності та пологах), то норму про нарахування ЄСВ з «мінімалки» застосовуємо в загальному порядку.

 

«Понаднормові» неоплачувані відпустки працівників-бюджетників 

У 2015 році роботодавець може примусово відправити працівника в неоплачувану відпустку. Таке право отримали керівники органів виконавчої влади, а також інших державних органів (п. 9 розд. ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 28.12.2014 р. № 76-VIII, деталі — в «ОП», 2015, № 1, с. 4). Керівникам таких органів дозволено відправляти своїх підлеглих у відпустки без збереження заробітної плати і навіть визначати тривалість такої відпустки, установлювати неповний робочий час працівникам без попередження їх про такі зміни за два місяці.

На такий період працівники мають право працювати в інших роботодавців на умовах сумісництва або суміщення інших видів діяльності. Якщо ж вони так і не знайшли для себе відповідної роботи, то фактично в цей період перебувають у відпустці «за свій рахунок».

Для таких «особливих бюджетних» відпусток без збереження зарплати сьогоднішні законодавчі норми з ЄСВ винятків також не містять. Проте і для випадків бюджетних «економзаходів» згідно з п. 9 розд. ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 28.12.2014 р. № 76-VIII необхідно застосовувати загальне правило: якщо за повний звітний місяць у працівника відсутня база нарахування ЄСВ — зобов’язання роботодавця щодо нарахування ЄСВ з «мінімалки»  не працює, а якщо є база нарахування хоча б за 1 день (1 годину) — таке зобов’язання необхідно виконувати.

 

Прогул, простій з вини працівника або неоплачений лікарняний 

Якщо база нарахування за основним місцем роботи за звітний місяць дорівнює «0» внаслідок прогулу працівника, простою з його вини або ж тимчасової непрацездатності, яка не оплачена (за лікарняним листком або довідкою медзакладу), то роботодавець не зобов’язаний виконувати вимогу про сплату ЄСВ з «мінімалки».

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі