Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності розглянула ваше звернення щодо обчислення середньої заробітної плати для розрахунку матеріального забезпечення та повідомляє наступне.
Пунктами 25 — 27 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 (далі — Порядок), визначено механізм обчислення розрахункового періоду.
Так, відповідно до пункту 25 Порядку розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.
Надалі у Порядку наведено механізм визначення розрахункового періоду, за який обчислюється середня заробітна плата, якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, головним критерієм якого є включення до розрахункового періоду тільки повних календарних місяців, а саме з першого до першого числа, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа) (пункт 26 Порядку).
Згідно з пунктом 27 Порядку у разі, коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.
Отже, вирішальним при визначенні розрахункового періоду для застрахованої особи є саме факт перебування у трудових відносинах повний календарний місяць, який визначається прямою нормою Порядку з першого до першого числа, що і підтверджується різним визначенням такого періоду — останні 12 календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок; фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа); фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку.
Враховуючи зазначене, якщо особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць, тобто не з першого дня місяця, то у разі настання у неї страхового випадку розрахунковий період буде визначатися за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку. Якщо у розрахунковому періоді застрахованої особи є фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа), то неповний календарний місяць, в якому особа була прийнята на роботу, не включається до розрахункового періоду.
Пунктом 3 Порядку визначено, що середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати, на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів перебування у трудових відносинах у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, — тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 31.07.2015 р. № 445/18/99-15 за період з 18.03.2014 р. по 31.12.2015 р. час військової служби застрахованої особи за призовом під час мобілізації, на особливий період, можна вважати періодом, не відпрацьованим з поважної причини. Тому якщо деякі місяці та дні розрахункового періоду застрахована особа не працювала із зазначеної поважної причини, Мінсоцполітики пропонує ці місяці та дні виключати з розрахункового періоду та здійснювати розрахунок середньої заробітної плати за відпрацьовані місяці та дні розрахункового періоду. У випадку, коли застрахована особа не працювала із зазначеної поважної причини всі місяці розрахункового періоду, може бути застосовано пункт 28 Порядку.
Слід зазначити, що з 01.01.2016 р. відповідно до нової редакції статті 119 Кодексу законів про працю України не передбачено компенсації із бюджету в межах середнього заробітку за рахунок коштів Державного бюджету України, а отже, починаючи з 01.01.2016 р. середній заробіток працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, повинен включатися у розрахунок середньої заробітної плати відповідно до норм Порядку.
Статтею 31 Закону визначено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за погодженням з Фондом.
У разі захворювання чи травми на весь період тимчасової непрацездатності до відновлення працездатності або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) застрахованій особі видається листок непрацездатності, що обраховується в календарних днях (пункт 2.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 р. № 455). Такий листок непрацездатності видається в день установлення непрацездатності, крім випадків лікування в стаціонарі (пункт 2.5 Інструкції).
Згідно з пунктом 2 Порядку сума страхових виплат застрахованій особі та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті.
Враховуючи зазначене, у наведеному в листі випадку оплаті підлягають усі календарні дні хвороби працівника, визначені листком непрацездатності, незважаючи на те, що на період тимчасової непрацездатності працівника припадає святковий день.
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105 рішення про призначення матеріального забезпечення приймається комісією із соціального страхування, яка здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення.
Порядок заповнення листка непрацездатності визначено Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406 (далі — Інструкція № 532).
Так, пунктом 12 Інструкції № 532 передбачено, що у разі втрати листка непрацездатності оформлення дубліката листка непрацездатності здійснюється лікуючим лікарем за наявності довідки з місця роботи про те, що виплата за цим листком непрацездатності не здійснювалася. У верхньому кутку листка непрацездатності зазначається «дублікат», у графі «Звільнення від роботи» одним рядком записується весь період непрацездатності, що підтверджується підписом і печаткою лікуючого лікаря та голови лікарсько-консультативної комісії. У медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого робиться відповідний запис із зазначенням номера дубліката листка непрацездатності.
Враховуючи зазначене, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, установи, організації має приймати рішення про призначення матеріального забезпечення на підставі листків непрацездатності з позначкою «дублікат».
Заступник директора Т. Нагорна
Коментар редакції
Повторення — мати навчання: ФСС з ТВП знову про правила розрахунку лікарняних
ФСС з ТВП у своєму листі вкотре вирішив пройтися основними правилами розрахунку лікарняних. Отже, усе ще залишилися питання у вирішенні задач на знаходження суми лікарняних. І це зрозуміло. Стільки «заморочок» у цих задачках, що зовсім не зайве буде відтворити в пам’яті деякі правила для їх розв’язання. Що ж, почнемо.
Розрахунковий період: працівника прийнято не з першого календарного дня місяця
Перше, на що орієнтує нашу увагу ФСС з ТВП у своєму листі, це правило визначення розрахункового періоду. Отже, як його потрібно визначати:
1. Працівник перебуває в трудових відносинах більше року.
Розрахунковий період — 12 календарних місяців, що передують місяцю настання хвороби.
Наприклад, працівник захворів у грудні 2016 року.
Розрахунковий період: грудень-2015 — листопад-2016.
2. Працівник перебуває в трудових відносинах менше року.
Розрахунковий період — повні календарні місяці (з першого до першого числа), які працівник відпрацював на момент настання хвороби.
Наприклад, працівника прийнято 2 вересня 2016 року, захворів він у грудні 2016 року.
Розрахунковий період: жовтень — листопад-2016.
Увага! Вересень не включається до розрахункового періоду, оскільки працівника прийнято не з 1-го числа календарного місяця. Це прямо випливає з положень п. 25 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266 (далі — Порядок № 1266).
3. Працівник перебуває в трудових відносинах менше повного календарного місяця.
У розрахунковому періоді немає повного місяця. Отже, розрахунковий період — фактично відпрацьовані дні протягом календарних днів перебування у трудових відносинах, до дня настання хвороби.
Наприклад, працівника прийнято 21 листопада 2016 року, захворів він 5 грудня 2016 року.
Розрахунковий період: 21 листопада — 4 грудня 2016 року.
Таким чином, ФСС з ТВП підкреслює, що вирішальним фактором при визначенні розрахункового періоду для застрахованої особи є факт її перебування у трудових відносинах з роботодавцем за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку. Причому до розрахункового періоду потрапляють тільки повні календарні місяці перебування працівника в трудових відносинах, тобто з першого до першого числа місяця. І якщо таких немає, то за розрахунковий період приймають фактично відпрацьований час (у межах календарних днів перебування в трудових відносинах) перед настанням страхового випадку.
Доповнимо. Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких працівник не працював з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду ( п. 3 Порядку № 1266). Поважні причини, зазначені в Порядку № 1266, такі:
— тимчасова непрацездатність;
— відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
— відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичними показаннями;
— відпустка без збереження заробітної плати.
Важливо! Якщо протягом календарного місяця розрахункового періоду немає жодного відпрацьованого робочого дня через зазначені поважні причини, такий місяць виключається з розрахункового періоду.
Про це чітко сказано у листі Мінсоцполітики від 13.10.2016 р. № 334/18/99-16 (див. «ОП», 2016, № 21, с. 6 та коментарі до нього на с. 13).
Період військової служби мобілізованого працівника
Наступний акцент у листі зроблено на днях військової служби мобілізованого працівника.
Фахівці ФСС з ТВП нам нагадують: до розрахункового періоду для визначення середньоденної зарплати включаються не всі дні перебування в трудових відносинах застрахованої особи у роботодавця. Так, зокрема, з нього виключаються повні місяці / календарні дні, не відпрацьовані з поважних причин. Перелік таких причин від самого початку визначено п. 3 Порядку № 1266, його ми зазначили вище.
У листі Мінсоцполітики від 31.07.2015 р. № 445/18/99-15 до поважних причин також було віднесено проходження військової служби за призовом під час мобілізації за період з 18.03.2014 р. по 31.12.2015 р. Саме за цей період середній заробіток, що нараховується мобілізованим працівникам, підлягав компенсації з бюджету.
Починаючи з 01.01.2016 р., у зв’язку зі змінами, внесеними до ст. 119 Кодексу законів про працю України, час військової служби знову має включатися до розрахункового періоду відповідно до норм Порядку № 1266. Оскільки саме з цієї дати середній заробіток мобілізованим працівникам не підлягає компенсації з бюджету.
Приклад. Демобілізований у жовтні 2016 року працівник у грудні 2016 року захворів. За час його військової служби до 01.01.2016 р. підприємство отримувало на нього компенсацію середнього заробітку з бюджету.
Останні 12 календарних місяців перед місяцем хвороби працівник перебував з роботодавцем у трудових відносинах, а отже, їх і приймаємо за попередній розрахунковий період: грудень-2015 — листопад-2016. Тепер з цього періоду виключаємо місяці військової служби, за які роботодавець отримував компенсацію середнього заробітку і які були періодом, не відпрацьованим з поважної причини (грудень 2015 року).
Отже, розрахунковим періодом у нашому прикладі буде січень — листопад 2016 року.
Період хвороби: оплачуємо всі (!) календарні дні
І знову йдеться про ситуацію, коли в період хвороби «потрапило» свято. Мабуть, більш ранніх листів-роз’яснень з приводу його оплати було недостатньо.
Нагадаємо: про оплату лікарняного листа за всі календарні дні хвороби йшла мова в листах ФСС з ТВП від 25.08.2015 р. № 5.2-32-1375, від 21.01.2016 р. № 5.2-32-70, від 18.08.2016 р. № 2.4-46-1431 (див. «ОП», 2016, № 18, с. 7). Роз’яснення були досить чіткими і зрозумілими, але, як кажуть, «повторити — не означає зашкодити».
Важливо! Оплаті підлягають усі календарні дні хвороби: робочі, неробочі, вихідні та святкові.
Загублено листок непрацездатності: працівником (або роботодавцем)
Що робити, якщо працівник загубив лікарняний лист? Чи можна його відновити? Мабуть, ці запитання часто ставлять фахівцям ФСС з ТВП, якщо вони включили їх до цього листа. Якщо відкинути усі формальні фрази та посилання на «нормативку», то відповідь дуже проста і лаконічна — узяти «дублікат». У листі досить детально описано порядок повторного отримання лікарняного листка. Тож не будемо повторювати те, що і так добре сказано, і підемо далі. Вважаємо за потрібне доповнити відповідь ФСС з ТВП на ці питання важливою інформацією.
Ситуація з втратою лікарняного листа не така вже й однозначна. Працівник (застрахована особа), загубивши лікарняний лист, може його легко поновити. Потрібна лише довідка з місця роботи про те, що загублений лікарняний ще не був оплачений. «Усе, як то кажуть, для людей». А що коли лікарняний лист загубив не працівник, а відділ кадрів, бухгалтер або інша посадова особа? Що тоді? Вони ж теж люди і так само можуть допуститися такої помилки.
Зауважимо, що після того, як роботодавець прийняв документ до нарахування і оплатив його, дублікат не видається. Такий висновок було раніше зроблено в листі ФСС з ТВП від 02.06.2014 р. № 5.2-32-1264 (ср. ). У такому разі при проведенні перевірки ФСС з ТВП сума виплат за втраченим лікарняним листом буде розцінена як факт порушення порядку використання коштів Фонду. Перевірка їх просто не визнає і змусить роботодавця відшкодувати заподіяний фонду збиток. Тому будьте пильними і не губіть документи!
Олена ОГАЙ, експерт з питань оплати праці
