У цьому запитанні йдеться про відпустку, що надається згідно зі ст. 772 КЗпП і ст. 162 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504).
«Учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 р. № 3551-XII*, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.»
Такою відпусткою працівники як учасники бойових дій (інваліди війни) можуть скористатися з 06.06.2015 р.
Пам’ятайте: додаткова відпустка, передбачена ст. 772 КЗпП і ст. 162 Закону № 504, не є щорічною (див. спецвипуск «ОП», 2015, № 12/1, с. 5). Тому якщо працівник з відповідним статусом не реалізував право на таку відпустку у 2015 році, то у 2016 році він не може скористатися такою відпусткою за 2015 рік. Тобто у 2016 році в нього є право виключно на 14 календарних днів додаткової відпустки згідно зі ст. 772 КЗпП і ст. 162 Закону № 504.
З одним питанням розібралися, тепер переходимо до другого — оплатного. Дійсно, у ст. 772 КЗпП і ст. 162 Закону № 504 ідеться про додаткову оплачувану відпустку. Як розрахувати таку оплату? У ст. 21 Закону № 504 особливих приписів із цього приводу немає. Вважаємо, що розрахунки для оплати додаткової відпустки учасникам бойових дій і інвалідам війни слід проводити так само, як і для оплати інших відпусток, а саме згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100). При цьому в загальному випадку розрахунковим періодом є 12 календарних місяців, що передують місяцю початку відпустки.
З порядком розрахунку ще можна визначитися. Проте не все так просто при з’ясуванні джерела фінансування витрат на оплату додаткової відпустки, передбаченої ст. 772 КЗпП і ст. 162 Закону № 504. Давайте поглянемо, що нам у цьому питанні дає законодавство.
Про додаткову оплачувану відпустку учасникам бойових дій та інвалідам війни йдеться, зокрема, у ст. 162 Закону № 504. При цьому згадка про цю норму відсутня у ст. 23 Закону № 504, в якій наведено посилання на види відпусток, оплачуваних за рахунок коштів роботодавця. Що це: банальний недогляд законодавця чи осмислене упущення? У цьому випадку констатувати не беремося, оскільки про цю додаткову відпустку йдеться ще в одному законодавчому акті.
У п. 12 ч. 1 ст. 12 і п. 17 ч. 1 ст. 13 Закону № 3551 додаткова відпустка учасникам бойових дій та інвалідам війни названа як пільга зазначеним категоріям працівників. Цікаве застереження містить ст. 17 Закону № 3551: фінансування витрат, пов’язаних із введенням у дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Для конкретики щодо фінансування витрат у зв’язку з наданням пільг згідно із Законом № 3551 звернемося до постанови КМУ від 16.02.94 р. № 94 (далі — постанова № 94). У п. 6 цієї постанови зазначено:
витрати державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, пов’язаних з наданням пільг згідно із Законом № 3551, покриваються місцевими фінансовими органами за рахунок коштів місцевих бюджетів. Пільги, передбачені Законом № 3551, надаються організаціями за рахунок власних коштів з подальшим їх відшкодуванням з бюджету за встановленими нормами в погоджений з фінансовими органами строк.
Місцевий фінансовий орган — це установа, яка згідно із законодавством України здійснює функції зі складання, виконання місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюджетних коштів, а також інші функції, пов’язані з управлінням коштами місцевого бюджету. Сільський, селищний, міський (міста районного значення) голова забезпечує виконання функцій місцевого фінансового органу, якщо такий орган не створено відповідно до закону ( п. 36 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. № 2456-VI).
Оскільки додаткова відпустка учасникам бойових дій та інвалідам війни названа як пільга, що надається на підставі Закону № 3551, то норма п. 6 постанови № 94 застосовується і щодо оплати такої відпустки. Це означає: роботодавець розраховує оплату за дні додаткової відпустки працівникам зі статусом учасника бойових дій або інваліда війни, спираючись на Порядок № 100. Спочатку роботодавець здійснює таку оплату за рахунок власних коштів. Проте надалі він може розраховувати на відшкодування цих коштів з боку місцевого фінансового органу (див. визначення такого органу вище).
Яким чином має здійснюватися таке відшкодування? Щодо цього можемо тільки навести загальні фрази п. 6 постанови № 94. Так, для відшкодування зазначених коштів роботодавець подає місцевому фінансовому органу розрахунки з оплати такої додаткової відпустки + платіжне доручення на погоджену суму витрат у 4 примірниках. У свою чергу місцевий фінансовий орган перераховує погоджену суму коштів на банківський рахунок організації.
Чи можна користуватися таким механізмом для отримання зазначеного відшкодування? Наразі уточнень із цього приводу немає. Але навіть не це головна перешкода для роботодавця для отримання відшкодування витрат на оплату додаткової відпустки, що надається згідно зі ст. 162 Закону № 504.
Річ у тім, що спеціальної бюджетної програми для зазначеного відшкодування немає, а тому, найімовірніше, у бюджетах не закладено кошти під таку справу. Звичайно, роботодавець може звернутися до місцевого фінансового органу і поцікавитися таким відшкодуванням, але навряд чи відповідь його потішить. У будь-якому випадку роботодавець зобов’язаний оплатити працівнику дні додаткової відпустки, що надається згідно зі ст. 162 Закону № 504, незважаючи на те, світить йому відшкодування понесених витрат чи ні.
* Далі — Закон № 3551.
