* Аналогічні роз’яснення надано у листі ЦК Профспілки працівників освіти і науки України від 08.02.2017 р. № 02-8/59. — Прим. ред.
З 1 січня 2017 року відповідно до ст. 31 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці) розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, за роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.
У галузі освіти Перелік робіт з несприятливими умовами праці, на яких встановлюються доплати робітникам, спеціалістам і службовцям з важкими і шкідливими, особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці, передбачено в додатку 9 до Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міносвіти від 15.04.93 р. № 102 (ср. ). У розділі I до видів робіт з важкими і шкідливими умовами праці віднесено роботи з виготовлення дезінфікуючих розчинів, роботи з їх використанням (п. 1.159), роботи з використанням миючих і дезінфікуючих засобів (п. 1.156), роботи, пов’язані з чищенням сміттєвих ящиків, проведенням їх дезінфекції (п. 1.147), прибирання приміщень, де виконуються роботи, передбачені у розділі I (п. 1.181), тощо.
Пунктом 60 розд. XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1290, роботу прибиральників службових приміщень, які зайняті прибиранням загальних убиралень та санвузлів, визнано такою, що виконується в умовах підвищеного ризику для здоров’я.
Тому доплати працівникам за роботу з дезінфікуючими засобами, а також прибирання убиралень (туалетів), що передбачені абз. «ґ» п.п. 3 п. 3 постанови КМУ «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 р. № 1298 та абз. «ґ» п.п. 3 п. 4 наказу МОН «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ» від 26.09.2005 р. № 557, не включаються до мінімальної заробітної плати. Такі доплати виплачуються понад розмір мінімальної заробітної плати 3200 грн., незважаючи на те, що атестація робочих місць за такими умовами праці не вимагається. Статтею 31 Закону про оплату праці — основною законодавчою нормою, яка регулює питання доплати, вимог щодо атестації робочих місць для визначення права працівника на виключення доплати з мінімальної заробітної плати не передбачено.
Стосовно включення заробітної плати за роботу за сумісництвом до мінімальної, то з норм ст. 31 Закону про оплату праці випливає, що до неї не включаються лише окремі з доплат, які визначені вище, а також премії до святкових і ювілейних дат.
За роботу за сумісництвом працівник отримує заробітну плату відповідно до укладеного трудового договору, а не доплату.
Тому заробітна плата за роботу за сумісництвом не включається до мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. 31 Закону про оплату праці у разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.
Тому при виконанні роботи на умовах неповного робочого часу мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.
Якщо сума заробітної плати за сумісництвом включає такі ж виплати, як і за основною роботою, зокрема й доплати, то вони включаються або не включаються до мінімальної заробітної плати на загальних підставах.
Відповідно до ст. 85 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) нормою праці є, зокрема, норма часу.
Згідно зі ст. 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Окремим категоріям працівників, зокрема учителям, лікарям та іншим, ст. 51 КЗпП передбачено встановлення скороченої тривалості робочого часу.
Для переважної більшості робітників і спеціалістів установлено нормальну тривалість робочого часу — 40 годин на тиждень. Скорочену норму робочого часу на тиждень, що становить ставку заробітної плати, для вчителів, вихователів, вихователів-методистів, музичних керівників, керівників гуртків та деяких інших педагогічних працівників обсягом 18, 24, 25, 30, 36 годин визначено ст. 25 Закону України «Про загальну середню освіту» від 13.05.99 р. № 651-XIV, ст. 30 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 р. № 2628-III, ст. 22 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 р. № 1841-III.
Тож доплата до рівня мінімальної заробітної плати 3200 грн. установлюється працівникам, зокрема й педагогічним, за виконану норму робочого часу за відповідною посадою, якщо нарахована їм заробітна плата з урахуванням доплат, надбавок, винагород, премій (за виключенням тих доплат та премій, що зазначені у ст. 31 Закону про оплату праці) менша від цього розміру.
За виконання працівником додатково роботи понад норму робочого часу, включаючи роботу на умовах заміщення тимчасово відсутніх працівників із затратами робочого часу понад установлену норму, за яку працівники отримують заробітну плату за фактично затрачений робочий час, доплата до мінімальної заробітної плати провадиться пропорційно до виконаної норми праці.
ПРИМІТКА РЕДАКЦІЇ
Запитання, порушені у листі нашого дописувача, є на сьогодні найбільш актуальними та водночас резонансними. Чи включати у 3200 грн. доплату за роботу із деззасобами та оплату додаткової роботи у тому ж закладі, де і основне місце роботи? Які з цих виплат потрапляють у «виключний» перелік, установлений ч. 2 ст. 31 Закону про оплату праці?
«Доля» доплати за деззасоби. Діючі норми законодавства чітко не визначають поняття «доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я».
Якщо це доплати, які встановлюються за результатами атестації робочих місць за умовами праці, то тут запитань не виникає. Дійсно, для установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці проводять атестацію робочих місць за умовами праці. Таку атестацію проводять також для встановлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці. Це передбачено п. 6 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою КМУ від 01.08.92 р. № 442, п. 1.4 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Мінпраці від 01.09.92 р. № 41.
Отже, всі доплати за «шкідливість», установлені за результатами атестації робочих місць, для виконання гарантійної норми — ст. 31 Закону про оплату праці — однозначно не включаємо до МЗП. Їх нараховуємо «зверху» МЗП.
А як бути з доплатою працівникам, які використовують у роботі дезінфікуючі засоби, та працівникам, які зайняті прибиранням туалетів, адже для встановлення такої доплати атестацію робочих місць проводити не потрібно? Тут позиція фахівця ЦК Профспілки працівників освіти і науки аналогічна позиції фахівця Мінсоцполітики, розміщеній у газеті «Бюджетна бухгалтерія», 2017, № 1-2, с. 23:
не включається до суми зарплати для цілей визначення доплати до МЗП доплата в розмірі 10 % посадового окладу (тарифної ставки) працівникам, які використовують у роботі дезінфікуючі засоби, а також працівникам, які зайняті прибиранням туалетів.
Обґрунтування цьому знаходять у поз. 60 розд. ХХІІ додатка 2 до Списку № 1290 — роботу прибиральника службових приміщень, зайнятого прибиранням загальних убиралень та санвузлів, відносять до робіт з підвищеним ризиком для здоров’я. При цьому відзначимо, що цю норму використовують для встановлення таким прибиральникам додаткової відпустки за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів (див. лист Мінпраці від 24.05.2007 р. № 154/13/116-07). Але додатковим підтвердженням є й сама норма ч. 2 ст. 31 Закону про оплату праці, яка не містить вимог для обов’язкової наявності атестації робочих місць щодо «несприятливих» доплат, які не враховують для порівняння зарплати за фактично відпрацьований час з МЗП.
Отже, доплати за роботу із деззасобами теж нараховуємо «зверху» МЗП. Для отримання офіційного роз’яснення щодо цього питання ми направили відповідний запит до Мінсоцполітики і наразі очікуємо відповідь.
Сумісництво та додаткова робота. У бюджетних установах та закладах робота за сумісництвом регламентується постановою КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.93 р. № 245 та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінфіну від 28.06.93 р. № 43.
Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації. Якщо працівник працює в одній і тій самій установі і як основний працівник, і як сумісник і роботу за сумісництвом здійснює у вільний від основної роботи час, таку роботу можна назвати внутрішнім сумісництвом. Якщо ж він працює у двох (або кількох) установах, одна з яких є основним місцем роботи, а друга — місцем роботи за сумісництвом, така робота вважається зовнішнім сумісництвом. При роботі за сумісництвом із працівником укладається окремий трудовий договір, який юридично не пов’язаний з трудовим договором за основним місцем роботи.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП при оформленні трудових відносин із працівником-сумісником (як внутрішнім, так і зовнішнім) роботодавець до його допуску до роботи саме як сумісника має видати наказ (розпорядження) про прийняття на роботу та подати органу фіскальної служби Повідомлення про прийняття працівника на роботу, форма якого наведена в додатку до постанови КМУ від 17.06.2015 р. № 413.
Отже, якщо виконувана робота визначається як сумісництво, то доплату до рівня МЗП слід нараховувати окремо за основним місцем роботи та окремо на роботі за сумісництвом. Підсумовувати зарплату за основним місцем роботи із зарплатою на роботі за сумісництвом, у тому числі і внутрішнім, не потрібно. При цьому за кожним місцем роботи зарплату за місяць потрібно буде порівнювати з МЗП, визначеною пропорційно до виконаної норми праці, тобто з урахуванням зайнятості працівника (пропорційно до відпрацьованого робочого часу). Докладніше стосовно розрахунку доплати до МЗП, зокрема для сумісників, див. «ОП», 2017, № 1, с. 13.
Але не вирішеним на сьогодні залишається інше запитання: як бути з додатковою роботою, яка не вважається сумісництвом відповідно до Переліку робіт, які не є сумісництвом, затвердженого спільним наказом Мінпраці, Мінфіну та Мін’юсту від 28.06.93 р. № 43 (далі — Перелік № 43)? Наприклад, не є сумісництвом відповідно до п. 8 Переліку № 43 робота учителів у тому самому навчальному закладі понад установлену норму навчального навантаження, педагогічна робота та керівництво гуртками в тому самому навчальному закладі, дошкільному виховному, позашкільному навчально-виховному закладі.
З одного боку, оскільки така додаткова робота не є сумісництвом, тож вона не потребує укладення окремого трудового договору. При цьому така робота може виконуватися як в основний робочий час, так і за його межами ( п. 12 Переліку № 43). Оплата такої роботи проводиться у визначеному порядку. Тоді є думка, що оплату такої додаткової роботи підсумовують разом із зарплатою за основною посадою, значить, її включають до суми зарплати для цілей визначення доплати до МЗП.
З іншого боку, для педагогічних працівників установлено норму педнавантаження (18, 24, 25, 30, 36 годин на тиждень), що становить повну ставку зарплати. Тоді, якщо встановлене фактичне педнавантаження більше або менше норми, то й доплату до МЗП необхідно визначити пропорційно до виконаної норми праці. Як бачимо, саме таку позицію підтримує фахівець ЦК Профспілки працівників освіти і науки.
Отже, як визначити доплату до МЗП для педагогів із підвищеним педнавантаженням або у випадку роботи з неповним педнавантаженням на різних педагогічних посадах в одному закладі? Що скаже щодо цього спірного питання Мінсоцполітики? Відповідний запит на адресу Міністерства ми вже направили. Чекаємо офіційного роз’яснення.
