Доплати, надбавки, премії: посадовий оклад чи МЗП
Зарплата працівника не завжди складається з одного окладу. А в бюджетній сфері вона якраз складається далеко не з одного окладу. Чинним законодавством передбачено додаткові елементи заробітної плати, які призначають для компенсації або винагороди за працю при суттєвих відхиленнях від нормальних умов праці і які не враховані в тарифних ставках і посадових окладах. Ідеться про різні доплати, надбавки, премії.
Розмір таких доплат, надбавок, премій, умови їх впровадження встановлюють у колдоговорі підприємства, установи, організації з дотриманням норм і гарантій чинного законодавства, генеральних і галузевих (регіональних) угод ( ст. 97 КЗпП). При цьому згідно з ч. 2 ст. 12 Закону про оплату праці норми, установлені цим Законом та КЗпП, є мінімальними. Менше встановлювати розмір доплат, надбавок, роботодавець не має права. А от розширити перелік додаткових стимулюючих виплат, установити вищий розмір доплат і надбавок порівняно з регламентованими законодавством або угодами — роботодавцю завжди «зелене» світло. Урахуйте — таке твердження характерне, як правило, для госпрозрахункових підприємств, у цих питаннях вони вільні чинити на власний розсуд (зрозуміло, з дотриманням мінімальних трудових гарантій). Бюджетні ж установи, організації тут підневільні, оскільки перелік і розмір надбавок для працівників-бюджетників прописані в різних підзаконних і нормативних актах.
Одне із запитань, що ставляться, — від чого відштовхуватися при розрахунку перелічених виплат? Запитання начебто просте, але змінене трактування мінімальної зарплати завдало бухгалтерам деякого сум’яття.
Давайте розглянемо, від чого відштовхуватися при розрахунку найпоширеніших доплат, надбавок та інших виплат.
Оплата за роботу у вихідні, святкові та неробочі, надурочні дні. Мінімальні гарантії при оплаті за роботу в такий час передбачені ст. 106 і 107 КЗпП. Така праця в загальному випадку оплачується:
— для працівників з годинними або денними тарифними ставками у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
— для працівників, які отримують місячний оклад у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий (неробочий) день проводилася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота проводилася понад місячну норму.
Тобто прив’язка йде до тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Оплата за роботу в нічний час. Мінімальні оплатні гарантії прописано у ст. 108 КЗпП. Доплата за роботу в нічний час становить не нижче 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи вночі (з 22:00 до 6:00).
Оплата простою не з вини працівника. У загальному випадку простій не з вини працівника оплачують у розмірі не менше 2/3 тарифної ставки (окладу). Це передбачено ст. 113 КЗпП.
Суміщення посад, розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт. Для працівників бюджетної сфери, зокрема з оплатою за ЄТС, установлюється доплата за виконання зазначених видів робіт у розмірі до 50 % посадового окладу (тарифної ставки) (п.п. «а» п.п. 3 п. 3 постанови № 1298).
Надбавка за високі досягнення у праці, за виконання особливо важливої роботи, за складність, напруженість у роботі. Для працівників з оплатою за ЄТС такі види надбавок передбачено п.п. «а» п.п. 2 п. 3 постанови № 1298. Їх розмір становить до 50 % посадового окладу (тарифної ставки).
Надбавка за класність і доплата за ненормований робочий день. Підпунктом 4 п. 3 постанови № 1298 передбачено такі види та розміри доплат і надбавок:
— за класність у розмірі 10 % посадового окладу для водіїв 2 класу і 25 % посадового окладу для водіїв 1 класу;
— за ненормований робочий день — у розмірі 25 % (тарифної ставки).
Доплата за використання в роботі дезінфікуючих засобів і прибирання туалетів. Така доплата для працівників з оплатою за ЄТС передбачена п.п. «ґ» п.п. 3 п. 3 постанови № 1298. Її розмір становить 10 % посадового окладу (тарифної ставки).
Доплата за роботу у шкідливих та небезпечних умовах праці. Працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, встановлюють доплату в розмірі до 12 % посадового окладу. Для працівників медзакладів і соцзахисту таку доплату передбачено п.п. 3.4.5 Умов № 308/519, для працівників навчальних закладів — п. 33 Інструкції № 102.
Надбавка за вислугу років. Такий вид виплати передбачено для багатьох працівників бюджетної сфери. Надбавку за вислугу років установлюють у відсотках залежно від стажу роботи. Так, наприклад, для держслужбовців таку надбавку встановлено в розмірі 3 % посадового окладу за кожен календарний рік стажу держслужби, але не більше 50 % посадового окладу (ч. 1 ст. 52 Закону № 889). Для посадових осіб ОМС — у відсотках (від 10 до 40 %) до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг у розмірах залежно від стажу роботи (п.п. 4 п. 3 постанови № 268).
Як бачимо, розміри всіх видів доплат, надбавок та інших виплат «прив’язані» до посадового окладу (тарифної ставки) працівника. Згадки про те, що при визначенні їх розмірів потрібно відштовхуватися від МЗП, немає. Звідси робимо висновок:
Розміри доплат, надбавок, оплати за роботу у святкові або вихідні дні, надурочний час, простою тощо розраховують виходячи з посадового окладу (тарифної ставки).
Мінімальний аванс: з окладу чи 3200?
При виплаті зарплати за першу половину місяця роботодавець повинен ураховувати вимоги трудового законодавства, зокрема щодо мінімального розміру авансу. Так, розмір зарплати за першу половину місяця має бути не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника ( ст. 115 КЗпП, ст. 24 Закону про оплату праці). При цьому під час розрахунку суми авансу премії, надбавки, доплати та інші заохочувальні і компенсаційні виплати можуть не враховуватися.
Оскільки вимогу трудового законодавства щодо розміру зарплати за відпрацьований час не нижче «мінімалки» виконують за підсумками роботи за місяць, то й суму можливої доплати до МЗП визначають у кінці місяця. А отже, під час визначення мінімального розміру авансу розмір можливої доплати до МЗП ураховувати не потрібно*. Звідси висновок:
* Див. також консультацію фахівця Мінсоцполітики в «ОП», 2017, № 9, с. 9.
у загальному випадку для розрахунку мінімального розміру авансу потрібно брати встановлений працівнику посадовий оклад (тарифну ставку).
У розрахунковому періоді немає заробітку: як рахувати, з окладу чи 3200?
Обчислення середньої заробітної плати для оплати днів відпустки або виплати компенсації за невикористану відпустку здійснюється виходячи з виплат за останні 12 місяців, що передують місяцю надання відпустки або виплати такої компенсації ( абз. 1 п. 2 Порядку № 100).
Якщо працівник працював на підприємстві, в установі або організації менше року, середня зарплата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи: з 1-го числа місяця після оформлення на роботу до 1-го числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
А якщо працівник не відпрацював жодного повного місяця (з 1-го по 1-ше число) або ж у розрахунковому періоді не було заробітку не з вини працівника, середня зарплата обчислюється відповідно до абз. 3 п. 4 Порядку № 100, виходячи з установленої йому у трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. При цьому без урахування різних доплат, надбавок, премій тощо (див. лист Мінсоцполітики від 08.04.2016 р. № 383/13/84-16). Тобто використовувати для розрахунку середньої зарплати МЗП немає жодних підстав*.
* Див. консультацію фахівця Мінсоцполітики в «ОП», 2017, № 8, с. 10.
Зверніть увагу! Якщо працівник має право на підвищення посадового окладу**, то розрахунок здійснюють з урахуванням такого підвищення.
** Наприклад, за роботу в установах, організаціях, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, за роботу в певних типах закладів, підрозділів і на посадах, робота на яких дає право на підвищення посадових окладів у зв’язку із шкідливими та важкими умовами праці, тощо.
Якщо немає даних (заробітку) для розрахунку, середню зарплату для оплати відпускних (компенсації за невикористану відпустку) розраховують виходячи з окладу (ставки).
Часто супутником відпускних є матеріальна допомога на оздоровлення. Не менш поширеною є й допомога для вирішення соціально-побутових питань. Чим керуватися при визначенні розміру такої допомоги? Про це й поговоримо.
Розмір матеріальної допомоги визначає роботодавець, але для деяких категорій працівників бюджетної сфери її розмір визначено і в нормативно-правових актах. Так, наприклад, для працівників з оплатою за ЄТС передбачено матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення, але її розмір протягом року не повинен перевищувати посадового окладу (крім допомоги на поховання). Тобто в цьому випадку знову йде «прив’язка» до розміру окладу, а не до розміру МЗП. Наприклад, якщо матдопомога надається працівнику 1-го тарифного розряду за ЄТС, то її розмір не повинен перевищувати 1600 грн. Саме такий розмір посадового окладу встановлено на весь 2017 рік для працівника за 1-м тарифним розрядом.
Для деяких інших категорій працівників матдопомогу виплачують у розмірі середньомісячної зарплати — зокрема, для держслужбовців, для посадових осіб ОМС, для робітників, які обслуговують органи держвлади. І тут виникає запитання — як розрахувати розмір такої допомоги, якщо в розрахунковому періоді немає заробітку? Відповідь проста:
якщо в розрахунковому періоді не було заробітку не з вини працівника, середня зарплата обчислюється виходячи з установлених йому у трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
А через особливості розрахунку матеріальної допомоги у розмірі середньої зарплати в такій ситуації розмір допомоги дорівнюватиме посадовому окладу.
Наприклад, з 5 червня 2017 року працівнику надають щорічну відпустку з виплатою матеріальної допомоги в розмірі середньомісячної зарплати. З 1 лютого і по 2 червня 2017 року працівник перебував на лікарняному. Йому встановлено посадовий оклад у розмірі 2464 грн.
У наведеному прикладі у працівника немає заробітку, середню зарплату в цьому випадку розраховують виходячи з окладу, установленого працівнику. При цьому розмір матдопомоги визначають множенням середньоденної зарплати на середньомісячну кількість робочих днів. Розрахунок буде таким:
(2464 + 2464) : (19квітень + 20травень) х ((19квітень + 20травень) : 2) = 2464 грн.
Як бачимо, у ситуації, коли в розрахунковому періоді немає заробітку для обчислення середньої зарплати, сума матеріальної допомоги дорівнюватиме посадовому окладу.
Коефіцієнти коригування розраховуємо за окладами!
З 1 січня 2017 року були підвищені розміри основних соціальних гарантій — мінімальної зарплати і прожиткового мінімуму. У зв’язку з цим більшості працівників було підвищено посадові оклади. А підвищення окладів має велике значення при розрахунку відпускних. Так, п. 10 Порядку № 100 передбачено коригування заробітку на коефіцієнт підвищення посадового окладу, якщо в розрахунковому періоді або в періоді, протягом якого за працівником зберігається середня зарплата, були підвищені посадові оклади.
Коефіцієнт підвищення (коригування) визначають таким чином: оклад, установлений після підвищення, ділять на оклад, установлений до підвищення*.
* Див. листи Мінсоцполітики від 05.12.2005 р. № 06-4/165, від 15.10.2007 р. № 250/06/186-07, від 28.07.2008 р. № 3144/0/10-08/13, від 11.01.2016 р. № 11/13/84-16, від 27.10.2016 р. № 1491/13/8416.
Як бачимо, прив’язки до МЗП немає. У розрахунку коефіцієнта коригування беруть участь тільки посадові оклади (до і після підвищення). Тому якщо працівникам було підвищено оклади, але розмір зарплати за місяць був нижчий «мінімалки» і їм проводили доплату до 3200, розмір зарплати (підвищений оклад + доплата до МЗП), що збільшився в такий спосіб, не впливає на коефіцієнт підвищення.
При розрахунку коефіцієнтів коригування відштовхуються від розмірів посадових окладів до їх підвищення і після.
Лікарняні або декретні: визначаємо розмір середньоденної зарплати
У загальному випадку для розрахунку лікарняних (декретних) потрібна середньоденна зарплата, яку, у свою чергу, розраховують виходячи із заробітку за 12 повних календарних місяців роботи (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю настання страхового випадку ( п. 25 Порядку № 1266). Якщо працівник відпрацював менше 12 календарних місяців, то розрахунковим періодом буде фактична кількість повністю відпрацьованих календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю настання страхового випадку ( п. 26 Порядку № 1266). Якщо працівник перебуває у трудових відносинах менше повного календарного місяця (у розрахунковому періоді немає повного місяця), то розрахунковий період — фактично відпрацьовані дні протягом календарних днів перебування у трудових відносинах до дня настання хвороби (декретної відпустки) ( п. 27 Порядку № 1266).
У всіх цих випадках середньоденну зарплату визначають діленням заробітку, нарахованого в розрахунковому періоді, на кількість календарних днів у такому періоді за винятком днів, невідпрацьованих з поважних причин**.
** Порядок № 1266 виділяє чотири поважні причини: тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до 3 (6) років, відпустка без збереження зарплати, надана на законодавчих підставах.
А як бути, якщо в розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший робочий день? У цьому випадку ( п. 28 Порядку № 1266)
середня зарплата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, установленої на день настання страхового випадку.
При цьому середньоденну зарплату за 1 календарний день визначають діленням ставки (окладу) на середньомісячне число календарних днів (30,44) ( абз. 8 п. 14 Порядку № 1266). Нагадаємо, що суму лікарняних визначають множенням кількості календарних днів тимчасової непрацездатності на розмір денної виплати. Денна виплата, у свою чергу, розраховується множенням середньоденної зарплати на відсоток оплати лікарняного залежно від страхового стажу.
Обмеження при розрахунку лікарняних/декретних — рівняння на МЗП
Як ви помітили, при розрахунку практично всіх виплат використовують посадовий оклад. Але в певних випадках знадобиться й МЗП. Так, при розрахунку середньої зарплати для оплати лікарняних/декретних ми використовуємо середньоденну зарплату, розраховану виходячи з фактичної зарплати або посадового окладу. Але при оплаті днів тимчасової непрацездатності або декретної відпустки існують обмеження, у розрахунку яких бере участь МЗП. Нагадаємо такі обмеження.
1. Для застрахованих осіб сума декретних з розрахунку на місяць не має бути нижче за розмір МЗП у місяці настання страхового випадку. Це передбачено ч. 2 ст. 26 Закону № 1105. Проте врахуйте, якщо допомога по вагітності та пологах надається на роботі за сумісництвом, її сума розраховується виходячи з фактично нарахованої зарплати, тобто за загальними правилами розрахунку середньої зарплати згідно з Порядком № 1266 (ср. ). «Дотягування» до розміру МЗП у цьому випадку не проводять, оскільки вважається, що законодавчу вимогу про розмір допомоги по вагітності та пологах не нижче МЗП уже виконано за основним місцем роботи (див. лист Мінсоцполітики від 13.10.2016 р. № 334/18/99-16 // «ОП», 2016, № 21, с. 6).
2. Якщо за 12 місяців перед хворобою (відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами) страховий стаж сумарно становив менше 6 місяців, то матеріальне забезпечення виплачують виходячи з нарахованої зарплати, з якої сплачувався ЄСВ, але з розрахунку на місяць (ч. 4 ст. 19 Закон № 1105):
— не вище МЗП, установленої в місяці настання страхового випадку, — для лікарняних;
— не вище двократного розміру МЗП і не нижче МЗП, установленої в місяці настання страхового випадку, — для декретних. Знову ж таки для жінок, які працюють на декількох місцях роботи, вимога про розмір допомоги по вагітності та пологах не нижче МЗП на роботі за сумісництвом не виконується. Про це ми писали вище.
Щоб виконати такі вимоги Закону № 1105, порівнюють денну виплату (її визначають множенням фактичної середньоденної зарплати на відсоток оплати лікарняного листа, причому для декретних денна виплата завжди дорівнюватиме середньоденній зарплаті, оскільки їх оплачують у розмірі 100 % середньої зарплати) з середньою зарплатою, розрахованою виходячи з МЗП. Розраховують такі «обмежувачі» (максимальну і мінімальну середньоденну зарплату) так: МЗП (у 2017 році 3200 грн.) ділять на середньомісячне число календарних днів (30,44).
Нагадаємо, що для страхових випадків, що настали у 2017 році, розміри максимальної та мінімальної середньоденної зарплати будуть такими:
— для лікарняних 105,12 грн. (3200 грн. : 30,44);
— для декретних 105,12 грн. (3200 грн. : 30,44) і 210,25 грн. (3200 грн. х 2 : 30,44).
При розрахунку максимальної та мінімальної середньої зарплати для оплати лікарняних/декретних використовують МЗП.
Отже, ми розглянули, від чого потрібно відштовхуватися бухгалтеру при розрахунку тієї чи іншої виплати, що використовувати в розрахунках — посадовий оклад чи МЗП. Підсумок такий: потрібно виходити з того показника (посадовий оклад або МЗП), який безпосередньо прописано в законодавчому або нормативному документі.
Використані документи та скорочення
КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
Закон про оплату праці — Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.
Закон № 889 — Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII.
Закон № 1105 — Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV.
Постанова № 1298 — постанова КМУ «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 р. № 1298.
Постанова № 268 — постанова КМУ «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 р. № 268.
Порядок № 100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.
Порядок № 1266 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266.
Інструкція № 102 — Інструкція про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затверджена наказом Міносвіти від 15.04.93 р. № 102.
Умови № 308/519 — Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджені спільним наказом Мінпраці та МОЗ від 05.10.2005 р. № 308/519.
ЄТС — єдина тарифна сітка.
МЗП — мінімальна заробітна плата.
ОМС — органи місцевого самоврядування.
