Департамент з питань праці Держпраці розглянув Ваш лист і повідомляє.
Статтею 265 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України) передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи — підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у випадках, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України.
Зазначені штрафи є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій статті 265 КЗпП України, накладаються у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, відповідно до якої штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та їх заступниками.
Штрафи можуть бути накладені на підставі:
— рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
— акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об’єднаної територіальної громади;
— акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295. Зазначеним Порядком не передбачено і не встановлено період, за який може здійснюватися інспекційне відвідування.
Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості і торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV, передбачено, що інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.
Таким чином, строки застосування штрафних санкцій відповідно до частини другої статті 265 КЗпП України чинним законодавством не встановлені.
Директор І. Дегнера
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
Чи є строк давності для «трудових» штрафів: думки Мінсоцполітики та Держпраці розійшлися
Роботодавці несуть відповідальність за порушення законодавства про працю у вигляді штрафів згідно зі ст. 265 КЗпП (у новій редакції ця стаття викладена з 01.01.2015 р.). Розміри таких штрафів наведені в ч. 2 ст. 265 КЗпП. Про розміри «трудових» штрафів для 2018 року ми розповідали у спецвипуску «ОП», 2018, № 4/1, с. 7.
У ч. 3 ст. 265 КЗпП зазначено: штрафи, накладення яких передбачено ч. 2 ст. 265 КЗпП, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених гл. 27 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV (далі — ГКУ). Отже, на «трудові» штрафи не поширюються строки давності для застосування адміністративно-господарських санкцій, вказані у ст. 250 ГКУ.
При цьому ні у ст. 265 КЗпП, ні в інших положеннях цього Кодексу не зазначено про строки давності для застосування фінансових санкцій до роботодавця за порушення трудового законодавства.
Проте про строки давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) йдеться у ст. 114 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ). Відповідно до цієї статті граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов’язань (1095 днів або 3 роки).
Тому в нас виникли запитання: «Чи передбачені граничні строки для застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення трудового законодавства, зазначених у ч. 2 ст. 265 КЗпП, які були здійснені починаючи з 01.01.2015 р. або здійснені раніше, але є триваючими? Чи можна при визначенні такого граничного строку керуватися строками давності для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених ПКУ?».
Ці запитання ми адресували Мінсоцполітики та Держпраці. Першим відгукнулося Міністерство.
Так, Мінсоцполітики в листі від 05.01.2018 р. № 8/0/22-18/134 (див. спецвипуск «ОП», 2018, № 4/1, с. 5), відповідаючи на наш запит, відзначило: у питанні визначення строків давності для застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 265 КЗпП, слід керуватися загальними строками давності. При цьому загальними строками давності, на думку Міністерства, є строки давності, зазначені у ст. 114 ПКУ, а саме 1095 днів або 3 роки.
На підставі таких аргументів, наведених у вищезгаданому листі, отримуємо позицію Мінсоцполітики: строк давності для застосування фінансових санкцій (штрафів) до роботодавця за порушення трудового законодавства, яке здійснене після 01.01.2015 р. або яке здійснене раніше і є триваючим, складає 1095 днів або 3 роки.
Підкреслимо, що позиція Мінсоцполітики побудована на застосуванні строків давності, зазначених у ПКУ. Проте ПКУ визначає відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ПКУ). Однак у ситуації, що розглядається, йдеться про відповідальність за порушення трудового законодавства. Отже, не можна вважати однозначним підхід Мінсоцполітики у визначенні строку давності для застосування «трудових» штрафів.
Тому в ситуації, що склалася, так важливо почути позицію Держпраці. Адже, по суті, саме це відомство є головним контролюючим органом у сфері трудових відносин.
У листі, що коментується, яке є відповіддю на наш запит, Держпраці виклало свою думку про строк давності для застосування «трудових» штрафів.
Важливо! Держпраці вважає, що чинним законодавством не встановлені строки давності для застосування фінансових санкцій за порушення трудового законодавства.
Як бачимо, Держпраці (на відміну від Мінсоцполітики) вважає неприйнятним застосування строків давності, встановлених ст. 114 ПКУ (1095 днів або 3 роки), до фінансових санкцій за порушення трудового законодавства.
На підтвердження своєї думки Держпраці в листі, що коментується, посилається на Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою КМУ від 26.04.2017 р. № 295 (ср. ). Як зазначено в листі, що коментується, і листі Держпраці від 08.09.2017 р. № 9150/4/4.1-ДП-17, цим Порядком не передбачено і не встановлено період, за який може здійснюватися інспекційне відвідування.
Отже, Держпраці та її територіальні органи, виконавчі органи міських рад міст обласного значення, сільські, селищні, міські ради об’єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та в повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) у разі інспекційного відвідування роботодавця можуть охоплювати необмежений проміжок часу. Отже, при виявленні порушень трудового законодавства на роботодавця може бути накладений штраф незалежно від того, скільки часу минуло з моменту здійснення такого порушення.
Що маємо в результаті? Мінсоцполітики дотримується позиції, що строк давності для застосування фінансових санкцій за порушення трудового законодавства складає 1095 днів або 3 роки. А ось Держпраці виступає за відсутність строку давності для застосування «трудових» штрафів. Ми радимо прислухатися до Держпраці, оскільки, як вже зазначалося, саме це відомство залишається головним контролюючим органом у сфері дотримання трудового законодавства.
Людмила БЄЛЄВЦОВА, експерт з питань оплати праці
