Будь-який працівник, з яким укладений трудовий договір, має право на щорічну відпустку. А якщо працівник не скористався такою відпусткою, то при звільненні роботодавець зобов’язаний компенсувати усі дні невикористаної щорічної відпустки (як основної, так і додаткової), а також додаткової соціальної відпустки «на дітей»). Це передбачено ст. 83 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) і ст. 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки).
Сума компенсації за невикористану відпустку визначається як добуток кількості невикористаних днів відпустки і середньоденної зарплати. Тобто усе, що треба знати, — це розмір середньоденної зарплати і кількість зароблених працівником днів відпустки.
Розраховуємо середній заробіток
При розрахунку середньоденної зарплати керуємося Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100). У загальному випадку при розрахунку суми компенсації за невикористані дні відпустки враховують суму нарахованої зарплати за останні 12 місяців перед звільненням. Працівникові, який пропрацював менше року, середня зарплата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з 1-го числа місяця після оформлення на роботу до 1-го числа місяця, в якому виплачується компенсація за невикористану відпустку (абз. 2 п. 2 Порядку № 100).
Інакше кажучи, розрахунковий період обчислюється з 1-го числа місяця, що настає за місяцем прийняття на роботу, до 1-го числа місяця, в якому виплачується компенсація. Тобто для виконання цієї норми працівником має бути відпрацьований повністю щонайменше один календарний місяць (з 1-го по 1-ше число).
У наведеному запитанні працівник був прийнятий на роботу 12 березня 2018 року, а звільняється 13 квітня поточного року. Для розрахунку середньої зарплати у нього немає повністю (з 1-го по 1-ше число) відпрацьованого місяця.
У таких випадках середню зарплату обчислюють виходячи з тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на день виходу у відпустку (при виплаті компенсації за невикористану відпустку — день звільнення). Це передбачено абз. 3 п. 4 Порядку № 100. При цьому використовують такий алгоритм розрахунку:
Тарифну ставку (посадовий оклад) множать на умовні 12 місяців розрахункового періоду.
Умовний дохід за розрахунковий період (оклад х 12) ділять на кількість календарних днів такого умовного періоду, зменшивши їх на святкові і неробочі дні згідно зі ст. 73 КЗпП.
Працівник звільняється у квітні 2018 року. Умовним розрахунковим періодом буде квітень-2017 — березень-2018. Розрахуємо середньоденну зарплату:
4000 грн. х 12 міс. : (365 к. дн. - 12 к. дн.) = 135,98 грн.,
де 4000 — посадовий оклад, установлений працівникові на момент звільнення;
12 — кількість місяців за рік;
365 — кількість календарних днів за розрахунковий період;
12 — кількість святкових і неробочих днів, установлених ст. 73 КЗпП, які припадають на умовний розрахунковий період*.
* Яку кількість святкових днів виключати із загальної кількості календарних днів розрахункового періоду при наданні відпустки або виплаті компенсації за невикористану відпустку у 2018 році, див. в «ОП», 2018, № 1, с. 28.
Визначаємо кількість днів, що «компенсуються»
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону про відпустки щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше ніж 24 к. дн. за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Це означає, що, відпрацювавши рік, працівник має право на відпустку повної тривалості. Зазначимо, що в загальному випадку право на щорічну відпустку повної тривалості в перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи в установі, організації, на підприємстві. Виняток — пільгові категорії працівників, перераховані в ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки. Для них щорічна відпустка повної тривалості може надаватися до настання такого 6-місячного строку.
У наведеному прикладі працівник відпрацював 33 календарні дні (з 12 березня по 13 квітня 2018 року). Тобто основну щорічну відпустку тривалістю 24 календарні дні він не встиг «заробити». Він має право лише на частину такої відпустки. Як її визначити? Пропорційно календарним дням, що включаються до стажу роботи і надають право на щорічну основну відпустку.
Для цього можна скористатися наведеним нижче алгоритмом, запропонованим Мінсоцполітики в листі від 24.06.2011 р. № 208/13/116-11 (див. «ОП», 2011, № 14, с. 8).
Розрахуємо, скільки днів щорічної основної відпустки необхідно компенсувати працівникові при звільненні за умовами наведеного прикладу:
24 : (365 - 11) х 32 = 2,1696 (к. дн.) ≈ 2 (к. дн.),
де 24 — кількість календарних днів щорічної основної відпустки, на яку б мав право працівник, відпрацювавши повний робочий рік (з 12.03.2018 р. по 11.03.2019 р.);
365 — кількість календарних днів за рік;
11 — кількість святкових і неробочих днів, установлених ст. 73 КЗпП, та які припадають на період з 12.03.2018 р. по 11.03.2019 р.;
32 — кількість календарних днів без урахування святкових і неробочих днів, що припадають на період роботи працівника з 12 березня по 13 квітня 2018 року включно (8 квітня (Великдень) не враховуємо).
Отже, середньоденну зарплату і кількість днів відпустки, що підлягають компенсації, визначили. Розрахуємо суму компенсації за невикористану відпустку:
135,98 грн. х 2 к. дн. = 271,96 грн.
Висновки:
— Якщо у працівника немає повністю відпрацьованого календарного місяця (з 1-го до 1-го числа), середню зарплату для виплати компенсації за невикористану відпустку розраховують виходячи з окладу, встановленого працівникові.
— Для розрахунку середньоденної зарплати виходячи з окладу визначають умовний 12-місячний розрахунковий період, що передує місяцю виплати компенсації за невикористану відпустку.
— Кількість невикористаних днів щорічної відпустки визначають пропорційно календарним дням, що включаються до стажу роботи і надають право на щорічну основну відпустку, виходячи з 12 місяців умовної роботи починаючи з дати прийняття на роботу (наперед).
