Отже, роботодавець не проводить індексацію зарплати своїм працівникам. Чи то він забув про необхідність її проведення, чи то не знав, чи то знав, але вирішив, що її можна не проводити. Що ж загрожує йому за це порушення?
Спочатку розповімо, як контролюючі органи (у цьому випадку — це Держпраці) можуть дізнатися про порушення.
Підстави для інспекційного відвідування закріплені в п. 5 Порядку здійснення держконтролю за додержанням законодавства про працю (постанова КМУ від 26.04.2017 р. № 295). Здебільшого такими є:
1) звернення працівника про порушення законодавства про працю;
2) рішення суду;
3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань із питань виявлення неоформлених трудових відносин, яке може бути прийняте за результатами аналізу інформації із засобів масової інформації або інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством;
4) повідомлення від правоохоронних органів;
5) «сигнал» посадових осіб органів держнагляду (контролю) про виявлені порушення в ході реалізації ними контрольних повноважень;
6) інформація цілої плеяди органів та інших суб’єктів (Держстат, ДФСУ та її територіальні органи, ПФУ та його територіальні органи, а також профспілки).
Нагадаємо, що з приводу додержання законодавства з охорони праці, промислової безпеки і гірничого нагляду Держпраці продовжує проводити «традиційні» перевірки. При цьому при проведенні такого контрольного заходу в деяких випадках також може виникнути необхідність перевірити додержання законодавства про працю. Проте цей факт ніяк не повинен розширювати предмет перевірки, але цілком може послужити підставою для подальшого інспекційного відвідування.
Отже, виходить, що вітер може дути звідусіль. Тепер приступимо до найстрашнішого — відповідальності за забуту індексацію.
Держпраці у своєму листі від 07.05.2018 р. № 3570/4.1/4.1-ДП-18 (див. «ОП», 2018, № 10, с. 5) зробила такий висновок:
ЦИТАТА
«…ненарахування індексації заробітної плати за наявності підстав є порушенням статті 95 КЗпП і, відповідно, мінімальних державних гарантій в оплаті праці».
Обґрунтування такого висновку Держпраці цілком можна пояснити.
При визначенні мінімальних державних гарантій у сфері оплати праці використовують положення ст. 12 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці).
Так, згідно з частиною другою ст. 12 цього Закону норми та гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті і Кодексом законів про працю України (далі — КЗпП), є мінімальними державними гарантіями.
Що ж до них належить? Згідно з частиною першою ст. 12 Закону про оплату праці до них належать:
ЦИТАТА
«Норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов’язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров’я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв’язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України».
Як бачимо, прямої вказівки на те, що індексація — це мінімальна державна гарантія в оплаті праці, у цьому переліку немає. Але не варто робити поспішних висновків, оскільки перелік таких гарантій має невичерпний характер.
Також відповідно до ст. 95 КЗпП заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Тобто, по суті, індексація — це гарантія, яка закріплена КЗпП.
А згідно зі ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р. № 2017-III індексація доходів населення розглядається як державна соціальна гарантія, яка є обов’язковою для усіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Зауважимо, що в частині другій ст. 2 Закону про оплату праці зазначено, що до структури заробітної плати входить додаткова заробітна плата, яка включає, у тому числі, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.
Отже, індексація заробітної плати входить до структури заробітної плати, що підтверджується підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5, згідно з яким суми виплат, пов’язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати. Підтримує цю позицію і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 07.05.2013 р. № 708/0/4-13 та Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 р. № 9-рп/2013 (ср. ).
Враховуючи усе вищевикладене, можемо дійти висновку про те, що індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці та державною соціальною гарантією.
А що це означає? А це означає, що доведеться заплатити чималу суму за недбале ставлення до цієї важливої гарантії — 10 мінзарплат (наразі — 37230 грн.) за кожного працівника (!), щодо якого воно здійснене (абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП), а його посадовим особам світить ще й адмінштраф у загальному порядку в розмірі від 510 до 1700 грн. (ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X).
Підтверджує це й судова практика. Як не намагаються роботодавці знизити собі розмір штрафу, аргументуючи тим, що індексація — не мінімальна державна гарантія, а тому за її ненарахування і невиплату не повинні накладати штраф у розмірі 10 МЗП за кожного працівника, більшість судів залишаються невблаганними. Приклад тому — постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 р. у справі № 814/1944/17, в якій якраз і підтверджується застосування 10 МЗП та адмінштрафу за ненарахування індексації. Більше того, Верховний Суд вважає так само (постанова від 12.04.2018 р. № 816/2325/16).
Додамо також, що якщо ви не провели взагалі індексацію або забули провести в певному місяці й інспектор праці це встановить, вийти сухими із води не вийде! Фінсанкції + адмінштраф будуть завжди. При цьому ви ще зобов’язані будете виконати припис інспектора праці за результатами інспекційного відвідування (невиїзного інспектування). А це означає, що ви повинні будете все-таки нарахувати і виплатити суму індексації зарплати.
