Статтею 44 КЗпП установлено, що працівникові виплачується вихідна допомога у разі:
• припинення трудового договору у зв’язку з відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією, а також відмовою від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці;
• припинення трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого ним органу у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
• припинення трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого ним органу у разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці;
• припинення трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого ним органу у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
• призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36 КЗпП);
• порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст. 38 і 39 КЗпП);
• припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку припинення повноважень посадових осіб.
Згідно з пп. 3.6 та 3.8 розд. 3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5, сума вихідної допомоги при припиненні трудового договору відноситься до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV ПКУ, відповідно до п. 163.1 якого об’єктом оподаткування фізичної особи — резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ (п.п. 164.2.20 ПКУ).
Згідно з п.п. 168.1.1 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ (18 відсотків).
Згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Мінфіну від 13.01.2015 р. № 4, інші доходи зазначаються за ознакою «127».
Таким чином, сума вихідної допомоги, нарахованої при звільненні найманого працівника, відображається в Податковому розрахунку за ф. № 1ДФ з ознакою доходу «127».
За інформацією ЗІР, категорія 103.25
