Річ у тому, що згідно зі ст. 17 Закону про відпустки оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами надається на підставі медичного висновку тривалістю:
1) до пологів — 70 календарних днів;
2) після пологів — 56 календарних днів (70 календарних днів — у разі народження двох дітей і у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.
Таким медичним висновком якраз є листок непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами (п. 6.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13.11.2001 р. № 455).
На цій підставі можна говорити, що чинне законодавство не вимагає наявності заяви від працівниці і відповідно наказу для того, щоб їй була надана «декретна» відпустка. І як показує практика, наказ про надання працівниці відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами не завжди оформляється. Не приховуємо, що якщо такий наказ буде оформлений, це теж не буде помилкою.
При цьому в таблиці 5 ЄСВ-звіту в графі 16 у місяці початку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами бухгалтер може показати або номер і дату наказу про надання «декретної» відпустки або серію, номер і дату листка непрацездатності.
Що ж відповіли нам фахівці Мінсоцполітики? Вони відповіли, що законом не визначено, що одночасно з листком непрацездатності жінка повинна подати заяву на надання відпустки, а роботодавець — видати наказ. Але доцільніше все ж це зробити.
І нижче додають, що видання наказу про надання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами є обов’язковим. Але при цьому посилання на законодавчий або нормативний документ не дають.
Тому резюме можна зробити таке: Мінсоцполітики рекомендує для оформлення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами видавати наказ (особливо якщо жінка в таку відпустку пішла пізніше за строк, зазначений в лікарняному листі). Але! Додамо від себе: за відсутність такого наказу відповідальність теж відсутня.
