Відпустку без збереження заробітної плати надають, зазвичай, у зв’язку з якимись особливими подіями в житті працівника. При цьому передусім потрібне бажання працівника піти в таку відпустку.
Майте на увазі! Відправляти у відпустку «за свій рахунок» без бажання працівника не можна*.
* Ми не розглядаємо відпустки без збереження зарплати, до яких керівники органів виконавчої влади та інших державних органів мають право відправляти своїх працівників без їх згоди (п. 9 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 р. № 76-VIII).
А ось згода роботодавця потрібна далеко не завжди. Події, при настанні яких роботодавець не має права відмовити працівникові в наданні неоплачуваної відпустки, встановлені ст. 25 Закону про відпустки.
З відпусткою, передбаченою ст. 26 Закону про відпустки, справи йдуть інакше. Вона надається тільки за угодою сторін.
Тобто, щоб отримати таку відпустку, одного бажання працівника і наявності в нього певних причин недостатньо. Має бути і згода роботодавця. Якщо роботодавця не влаштує перспектива позапланової відпустки працівника, то він може і відмовити.
Зверніть увагу: разом із Законом про відпустки надання відпусток без збереження заробітної плати у вигляді пільги для певних категорій працівників передбачено також іншими законодавчими актами, наприклад, «чорнобильцям» (п. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 р. № 796-XII).
Важливо! Закон про відпустки не обмежує використання комбінацій підстав для надання відпустки без збереження зарплати.
Так, якщо працівник має право на використання відпустки «за свій рахунок» за двома або більше підставами згідно зі ст. 25 Закону про відпустки, то він може реалізувати це право за кожною з них. Більше того, в цьому ж календарному році він за узгодженням з роботодавцем може скористатися ще й неоплачуваною відпусткою, визначеною ст. 26 Закону про відпустки**.
** Детальніше про нюанси надання неоплачуваних відпусток ви можете прочитати в статті «Відпустка без збереження зарплати: визначаємо непорушні правила» (спецвипуск «ОП», 2016, № 16/1, с. 11).
Приклад. Працівниця установи має інвалідність III групи і виховує двох дітей віком до 15 років. Чи може вона претендувати на неоплачувану відпустку за декількома підставами?
Так, може. У цьому випадку працівниця має право оформити відпустку без збереження заробітної плати за трьома підставами: (ср. )
• як мати, яка має двох дітей віком до 15 років, — тривалістю до 14 календарних днів на рік (п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки);
• як особа з інвалідністю III групи — тривалістю до 30 календарних днів щорічно (п. 6 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки);
• за сімейними обставинами (за наявності згоди роботодавця) — тривалістю до 15 календарних днів на рік (ст. 26 Закону про відпустки).
Нагадуємо: працівник не зобов’язаний брати відпустку «за свій рахунок» відразу повної тривалості. Її можна поділити на частини***.
*** Див. статтю «Ділити або не ділити відпустку «за свій рахунок» // «ОП», 2019, № 5, с. 20.
