Обов’язки призовника
Основна категорія працівників, яку військкомати вивільняють від роботи для виконання військового обов’язку, це, звісно, призовники. А точніше, чоловіки віком від 18 до 27 років, приписані до призовних дільниць (п. 9 ст. 1 Закону № 2232**).
** Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 р. № 2232-XII.
Усі громадяни, які приписані до призовних дільниць, зобов’язані прибувати за викликом районного (міського) військкомату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, призову на військову службу (п. 10 ст. 1 Закону № 2232). А роботодавці, у свою чергу, повинні забезпечувати своєчасне прибуття громадян призовного віку до призовних дільниць (ч. 8 ст. 15 Закону № 2232).
Як це відбувається і з чого розпочинається — розповімо далі.
Усе розпочинається з повістки
У принципі, військкомат може надіслати повістку призовникові з різних причин (з метою уточнення даних, проходження медогляду, призову на військову службу і так далі). Основні форми повісток наведені в додатках 4, 15 і 18 до Положення № 352***.
*** Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затверджене постановою Кабміну від 21.03.2002 р. № 352.
Але найчастіше це повістка, в якій працівника просто «просять» (читай «наказують») з’явитися на призовну дільницю.
До речі, такий документ працівники районного (міського) військкомату можуть як надіслати призовникові за місцем проживання, так і принести у відділ кадрів підприємства (установи, організації), на якому працює призовник.
Отримавши повістку, працівник зобов’язаний прибути у військкомат у зазначений у ній строк (ч. 8 ст. 15 Закону № 2232).
Проте відразу збирати речі і прощатися з рідними йому поки зарано.
Призов громадян України на строкову військову службу — процес нешвидкий і необов’язково закінчується службою в армії.
Передусім призовник зобов’язаний пройти медогляд. А вже за його результатами призовна комісія може прийняти одне з таких рішень:
• призвати працівника на строкову військову службу****;
**** Хоча в певних випадках виконання військового обов’язку може бути замінене альтернативною (невійськовою) службою (ч. 4 ст. 1 Закону № 2232).
• направити в лікувально-профілактичний заклад — якщо призовник визнаний тимчасово непридатним до військової служби;
• надати відстрочення від призову на строкову військову службу — за сімейними обставинами, станом здоров’я, для здобуття освіти і продовження професійної діяльності. Перелік підстав для відстрочення наведений у ст. 17 Закону № 2232;
• взагалі звільнити від призову на строкову військову службу за підставами, прописаними в ст. 18 Закону № 2232 (за станом здоров’я, якщо обов’язки служби у військовому резерві протягом строків першого і другого контрактів уже виконані і т. д.).
Але навіть якщо працівник після цієї процедури повернеться на своє робоче місце (його звільнять від призову або дадуть відстрочення), час на відвідування військкомату вже згаяний, і, швидше за все, цей час був робочим. Чи треба оплачувати працівникові такі дні? Поговоримо далі.
Гарантії призовникам
Так, усі дні, коли працівник відвідував військкомат, проходив медогляд і лікування в медустанові, доведеться оплатити. Річ у тому, що ч. 2 ст. 21 Закону № 2232 надає особливу трудову гарантію громадянам України для виконання ними обов’язків, пов’язаних із призовом або прийомом на військову службу, а також особам, які направляються районними (міськими) військкоматами на медогляд, лікування. Такі особи звільняються від роботи на деякий час, необхідний для виконання зазначених обов’язків і перебування в лікувальній установі охорони здоров’я, зі збереженням за ними:
• місця роботи;
• займаної посади;
• середньої заробітної плати.
Зверніть увагу: така трудова гарантія поширюється як на основних працівників, так і на сумісників (внутрішніх і зовнішніх). Тут винятків немає.
Проте щоб її отримати, працівникові-призовнику доведеться документально підтвердити те, що його відсутність на робочому місці пов’язана саме з проходженням призовної комісії. Наприклад, за допомогою:
• повістки з військкомату;
• довідки довільної форми, завіреної підписом заввідділення і печаткою лікувально-профілактичної установи (п. 2.18 Інструкції № 455*****), — у разі проходження обстеження в лікувально-профілактичних установах за направленням військкоматів.
***** Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом МОЗ від 13.11.2001 р. № 455.
Працівника — зовнішнього сумісника попросіть принести копії перелічених вище документів, завірені підписом і печаткою (за наявності) основного роботодавця (за аналогією з листком непрацездатності).
На підставі вказаних документів видайте наказ про те, що працівник буде відсутній на роботі у зв’язку з проходженням призовної комісії, медогляду і т. п.
Дні відсутності працівника в Табелі обліку використання робочого часу (типова форма № П-5) відображайте за допомогою буквеного коду «ІН» або цифрового коду «22» — інший невідпрацьований час, передбачений законодавством.
Середній заробіток строковику розраховуйте відповідно до Порядку № 100, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують місяцю, в якому працівника викликали на призовну комісію (про усі нюанси його розрахунку і виплати читайте нижче).
Що ж, припустимо, що за результатами медогляду працівника визнали придатним до військової служби. І йому вже не до роботи, попереду — строкова військова служба.
Працівника призвали на строкову військову службу
Знову ж таки усе розпочинається з повістки, але тільки тепер за формою, наведеною в додатку 18 до Положення № 352.
У ній буде зазначено: прізвище, ім’я і по батькові призовника; адреса призовного пункту, до якого йому необхідно прибути; дата і час прибуття; підпис районного військового комісара і печатка відповідного військкомату.
А найголовніше — в ній буде фраза: «Ви призвані на строкову військову службу». Таку повістку вручають призовникам не пізніше ніж за 5 днів до відправлення на обласний збірний пункт (п. 90 Положення № 352). Отримавши її, призовник повинен прибути у встановлений строк у військкомат для відправлення.
Увага!
Для громадян, призваних на строкову військову службу, початком проходження військової служби вважається день їх відправлення у військову частину з обласного збірного пункту (ч. 1 ст. 24 Закону № 2232).
Зверніть увагу, що ця дата може не збігатися з датою, вказаною в повістці про призов на військову службу.
Тому не зайвим буде отримати документи, що підтверджують проходження працівником військової служби (лист Мінсоцполітики від 27.09.2017 р. № 2447/0/101-17):
• довідку, що надається військкоматом або військовою частиною на запит роботодавця;
• виписку з наказу військкомату;
• виписку з наказу військової частини про проходження громадянами військової служби.
На підставі перелічених вище документів і заяви працівника видайте наказ про звільнення «солдата» від трудових обов’язків на час проходження ним строкової військової служби. Але це ще не все.
Гарантії для строковиків
Якщо дотримуватися п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП, то призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу — це підстава для припинення з ним трудового договору.
Водночас ч. 3 ст. 119 КЗпП зобов’язує роботодавця зберігати місце роботи, посаду і середній заробіток за працівниками, які призвані на строкову військову службу під час дії особливого періоду.
Нагадуємо, що на сьогодні продовжує діяти особливий період. Річ у тому, що для його відміни потрібен окремий Указ Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на сході України (листи Міноборони від 18.10.2016 р. № 322/2/6917 і від 20.10.2016 р. № 316/1/906).
А поки такого документа немає, то і дія особливого періоду триває.
Відповідно роботодавці, як і раніше, зобов’язані зберігати за працівниками, які призвані на строкову військову службу:
• місце роботи;
• посаду;
• середній заробіток.
Виняток — особи, що обіймають виборні посади в органах місцевого самоврядування і строк повноважень яких сплив (ч. 5 ст. 119 КЗпП). На них гарантії щодо збереження місця роботи і посади не поширюються.
А як бути з працівником, призваним на строкову військову службу, який працював за строковим трудовим договором?
Поки строковий трудовий договір із працівником діє, на нього поширюються усі пільги і гарантії, встановлені ст. 119 КЗпП і ст. 39 Закону № 2232.
А як бути, якщо в останній день дії цього договору працівник все ще перебуває на військовій службі? Питання непросте.
Приміром, Мінсоцполітики у такому разі не бачить складності в тому, щоб припинити дію трудового договору з працівником, призваним на військову службу, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП (див. лист від 05.12.2014 р. № 520/06/186-14). У своїх висновках фахівці цього відомства посилаються на те, що, укладаючи строковий трудовий договір, працівник надав добровільну згоду на його припинення у визначений сторонами в трудовому договорі строк.
З іншого боку, Держпраці наполягає, що передбачені ст. 119 КЗпП гарантії поширюються на всіх без винятку працівників незалежно від того, працюють вони за строковим або безстроковим трудовим договором. Тому звільнення працівника, що працює за строковим трудовим договором, можливе тільки після закінчення дії контракту про проходження військової служби.
До речі, погоджуються з такими висновками і суди (див. постанови Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 761/8873/16-ц і від 13 червня 2018 р. у справі № 813/782/17).
Тому тим, хто не хоче зайвий раз зв’язуватися з працівниками Держпраці, можемо порекомендувати не поспішати звільняти працівників, призваних на військову службу, навіть якщо у них закінчився строковий трудовий договір.
Середній заробіток строковику розраховуємо відповідно до п. 2 Порядку № 100, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують місяцю, в якому працівника призвали на військову службу. У розмірі отриманої суми оплачують робочі дні за графіком роботи працівника, на які припадає військова служба.
До якого моменту? Якщо дотримуватися ст. 119 КЗпП, середній заробіток за працівником слід зберігати до закінчення дії особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону № 2232 закінченням військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини. Таке виключення оформляється наказом військової частини, про що робиться відповідний запис у військовому квитку (лист Мінсоцполітики від 05.10.2015 р. № 1277/13/84-15).
Проте це ще не та дата, на яку треба орієнтуватися при дотриманні гарантії, передбаченої ст. 119 КЗпП.
Річ у тому, що особи, звільнені з військової служби, зобов’язані в п’ятиденний термін прибути в районний (міський) військкомат для постановки на військовий облік (п. 11 ст. 26 Закону № 2232).
Тому тільки після того, як працівник звільниться з військової служби, стане на військовий облік і у разі потреби доїде до місця проживання (перебування), тільки тоді він повинен буде вийти на роботу (лист Мінсоцполітики від 27.09.2017 р. № 2447/0/101-17). Саме цей день і буде днем, в який йому можна припинити нараховувати середній заробіток згідно зі ст. 119 КЗпП.
«Військовий» середній заробіток: тонкощі
Середній заробіток строковику розраховується відповідно до п. 2 Порядку № 100, але з урахуванням деяких нюансів. Отже, середньоденну (середньогодинну) зарплату:
1) розраховуємо тільки один раз;
2) коригуємо тільки на коефіцієнт підвищення окладів згідно з п. 10 Порядку № 100 (якщо в періоді, за який зберігається середній заробіток, на підприємстві підвищувалися тарифні ставки (оклади));
3) виплачуємо в строки, встановлені для виплати зарплати (з урахуванням вимог ст. 115 КЗпП);
4) виплачуємо за рахунок власних коштів (компенсація з бюджету таких коштів не передбачена);
5) не дотягуємо до МЗП (середній заробіток, що нараховується строковику, виплачується не за відпрацьований час / виконану норму праці, а зберігається згідно зі ст. 119 КЗпП);
6) оподатковуємо ПДФО (за ставкою 18 %) і ВЗ (за ставкою 1,5 %) в загальному порядку. У формі № 1ДФ відображаємо з ознакою доходу «101».
Оскільки працівник, призваний на військову службу, отримує доходи у вигляді грошового (майнового, речового) забезпечення військовослужбовців, що виплачується з бюджету, то він права на ПСП не має (п.п. 169.2.3 ПКУ);
7) включаємо у базу нарахування ЄСВ. Причому якщо призваний на військову службу працівник працевлаштований за основним місцем роботи, дотримуємося вимоги про сплату мінімального ЄСВ-внеску.
У таблиці 6 Звіту з ЄСВ (форма № Д4) «військовий» середній заробіток відображаємо з кодом застрахованої особи «47» у графі 9.
