Процедура трудових медоглядів
Усе починається з визначення категорій працівників, які повинні пройти трудовий медогляд. Для цього роботодавець проводить атестацію робочих місць відповідно до вимог Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ від 08.04.2014 р. № 248.
Далі діють так, як наказує Порядок № 246*.
* Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджений наказом МОЗ від 21.05.2007 р. № 246.
Згідно із цим документом процедура організації медогляду починається з того, що роботодавець щорічно звертається до установи Державної санітарно-епідеміологічної служби з відповідною заявкою. Проте постановою КМУ від 29.03.2017 р. № 348 Держсанепідслужба була остаточно ліквідована. На жаль, у Порядку № 246 цей момент досі не врахований. Тим часом покладені на Держсанепідслужбу функції перехопили управління Держпраці (див. лист Держпраці від 26.05.2016 р. № 58/03/2/4.5-ДП-15). Тож з усіх питань, пов’язаних із трудовими медоглядами, замість Держсанепідслужби слід звертатися до територіальних органів Держпраці.
Розглянемо процедуру проведення трудових медоглядів.
Роботодавець щорічно подає заявку до територіального органу Держпраці.
Як показує практика, трудовики на місцях вимагають також додавати до заявки:
• виписку зі штатного розпису;
• дані лабораторних досліджень умов праці з визначенням шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища та трудового процесу на конкретних робочих місцях працівників, які роботодавець проводить згідно з п. 3.1 Порядку № 246.
На основі отриманої заявки орган Держпраці до 1 грудня складає за участю представника первинної профспілкової організації (або уповноваженої працівниками особи) Акт визначення категорії працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду (за формою, наведеною в додатку 1 до Порядку № 246), і передає його роботодавцеві.
Протягом місяця після отримання Акта роботодавець:
1) складає в 4 примірниках на паперовому й електронному носіях поіменні списки працівників, які підлягають періодичним медоглядам, за формою, наведеною в додатку 2 до Порядку № 246;
2) погоджує ці списки з органом Держпраці.
Примірники списків роботодавець розподіляє таким чином:
перший — залишає в себе (у посадової особи, відповідальної за організацію медогляду);
другий — направляє до установи охорони здоров’я, де працівники проходитимуть медогляд. До речі, не забудьте вчасно укласти або відновити договір з установою охорони здоров’я, яка відповідає вимогам п. 2.1 Порядку № 246 (п. 2.4 Порядку № 246);
третій — передає до управління Держпраці;
четвертий — направляє робочому органу Фонду соціального страхування.
На підставі списку працівників, які підлягають періодичним медоглядам, установа охорони здоров’я:
• складає план-графік проведення медоглядів. У ньому зазначають строки їх проведення, лабораторні, функціональні та інші дослідження, а також лікарів, що залучаються до їх проведення;
• погоджує цей план з роботодавцем та з Держпраці.
Спеціальна комісія з проведення медоглядів установи охорони здоров’я:
• проводить трудовий медогляд працівників;
• результати медогляду та висновки про стан здоров’я заносить до Картки працівника (додаток 7 до Порядку № 246) і до Медичної картки амбулаторного хворого.
Зверніть увагу: Картка працівника містить конфіденційну інформацію. Її зберігають в установі охорони здоров’я, яка проводила медогляд, протягом трудової діяльності працівника в цього роботодавця. Якщо працівник змінює місце роботи, Картку видають йому під підпис. Копію Картки зберігають в архіві установи охорони здоров’я протягом 15 років після звільнення працівника (п. 2.16 Порядку № 246);
• на підставі Картки видає працівникові медичну довідку про проходження медогляду за формою, наведеною в додатку 8 до Порядку № 246;
• протягом місяця після закінчення медогляду оформляє і направляє роботодавцеві Заключний акт за результатами періодичного медогляду працівників (додаток 9 до Порядку № 246).
Цей акт роботодавець зберігає протягом 5 років (п. 2.20 Порядку № 246).
Документи, які надає працівник для проходження медогляду
Працівник, якого направляють для проходження медогляду до установи охорони здоров’я, повинен пред’явити:
• паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
• Медичну картку амбулаторного хворого;
• направлення на обов’язковий попередній медогляд, видане роботодавцем (за формою, наведеною в додатку 3 до Порядку № 246). Це направлення видають при прийнятті на роботу й у разі переведення на іншу важку роботу, роботу зі шкідливими або небезпечними умовами праці (п. 2.4 Порядку № 246).
Крім того, окремі категорії працівників повинні надати додатково такі документи (пп. 2.11 — 2.13 Порядку № 246):
• сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду згідно з постановою КМУ «Про обов’язковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення» від 06.11.97 р. № 1238;
• довідку про проходження попереднього (періодичного) психіатричного огляду згідно з Порядком проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженим постановою КМУ від 27.09.2000 р. № 1465;
• висновок психофізіологічної експертизи (подають працівники, зайняті на роботах, що вимагають професійного добору).
Оплата періоду проходження медогляду
За час перебування в медустанові на обстеженні за працівниками, які зобов’язані проходити таке обстеження (ст. 169, 191 КЗпП), зберігають:
• місце роботи (посаду);
• середній заробіток.
Такі гарантії для працівників закріплені в ст. 123 КЗпП, ст. 17 Закону про охорону праці**, п. 2.21 Порядку № 246.
** Закон України «Про охорону праці» від 14.10.92 р. № 2694-XII.
Зверніть увагу: ці норми не вказують на те, що середній заробіток зберігається тільки протягом робочих днів.
Отже, якщо працівника направили на медогляд, який здійснюється у вихідні дні працівника, за ним потрібно зберігати середній заробіток.
Середню зарплату в цьому випадку розраховують відповідно до Порядку № 100*** виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують місяцю, в якому працівник проходить медогляд.
*** Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.
Зверніть увагу: зазначена гарантія не поширюється на осіб, які проходять попередній медогляд при прийнятті на роботу (про них ви можете прочитати в статті «Профілактичний медогляд як гарант інфекційної безпеки» цього номеру).
Середню зарплату за час медогляду включають до фонду оплати праці на підставі п.п. 2.2.12 Інструкції № 5**** і оподатковують ПДФО, військовим збором та ЄСВ у складі заробітної плати в загальному порядку.
**** Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5.
У табелі обліку використання робочого часу дні проходження медогляду табелюють з кодом «22» («ІН»), а час усунення працівника від роботи в разі ухилення від проходження медогляду — з кодом «30» («І»).
Податкові питання
ПДФО. Витрати на проведення обов’язкового трудового медогляду працівників не оподатковують ПДФО. Такий висновок базується на положеннях п.п. 165.1.19 ПКУ. Цією нормою виведені зі складу оподатковуваного доходу платника податку кошти або вартість майна (послуг), які надаються як допомога на медичне обслуговування за рахунок коштів його роботодавця. При цьому, на наш погляд, до медичного обслуговування працівників можна віднести не лише обов’язкові медогляди згідно із Законом № 1645, прямо зазначені в п.п. 165.1.19 ПКУ, але й обов’язкові медогляди згідно із Законом про охорону праці.
Але не забудьте потурбуватися про документи, що підтверджують понесені витрати. Їх наявність — умова для неоподаткування виплати. Це можуть бути договори, які ідентифікують продавця медичних товарів (робіт, послуг) та їх покупця (одержувача), платіжні та розрахункові документи тощо (див. роз’яснення в категорії 103.15 ЗІР).
У формі № 1ДФ суму, витрачену на обов’язковий медогляд конкретного працівника, роботодавець відображає з ознакою доходу «143».
Проте вимушені звернути вашу увагу на те, що в податківців інша думка із цього приводу.
Оскільки в п.п. 165.1.19 ПКУ немає прямого посилання на Закон про охорону праці, відповідно до якого проводяться трудові медогляди, фіскали вважають вартість таких медоглядів, оплачених роботодавцем, додатковим благом працівників.
Відповідно вони вимагають вартість трудових медоглядів оподатковувати ПДФО (із застосуванням «натурального» коефіцієнта) і зазначати у ф. № 1ДФ з ознакою доходу «126» (див. лист ДФСУ від 15.03.2019 р. № 1067/6/99-99-13-02-03-15/ІПК).
Військовий збір. Оскільки вартість обов’язкових трудових медоглядів податківці розглядають як додаткове благо з ПДФО-оподаткуванням, логічно припустити, що вони вимагатимуть сплатити із цих сум, зокрема, і й військовий збір.
ЄСВ. Оплата вартості обов’язкових трудових медоглядів працівників не зазначена в п. 2 Інструкції № 5 як складова фонду оплати праці.
Отже, під ЄСВ-оподаткування ці виплати не потрапляють.
Витрати роботодавця на оплату вартості трудових медоглядів відсутні й у Переліку № 1170*****. Проте, на наш погляд, це не означає, що їх потрібно включати до бази оподаткування ЄСВ. Адже ці виплати для роботодавця є обов’язковими витратами і не повинні класифікуватися як особистий дохід працівника.
***** Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 22.12.2010 р. № 1170.
