Медогляди працівників

7.1. Працівники, які підлягають обов’язковим медоглядам

Законодавство зобов’язує роботодавців проводити медичні огляди окремих категорій працівників. Так, згідно зі ст. 169 КЗпП і ст. 17 Закону про охорону праці роботодавець зобов’язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медоглядів працівників, зайнятих на:

— важких роботах;

— роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці;

— роботах, де є потреба в професійному доборі.

Визначаючи, чи потрібно тій або іншій категорії працівників проходити медогляди і лікарі яких спеціальностей повинні його проводити, роботодавцеві слід керуватися:

— Переліком шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов’язкові попередній (періодичні) медичний огляд працівників (додаток 4 до Порядку № 246);

— Переліком робіт, для виконання яких є обов’язковим попередній (періодичні) медичний огляд працівників (додаток 5 до Порядку № 246);

— Переліком № 263/121.

Також проходити попередні (періодичні) медогляди як працівники, зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, повинні працівники транспортних засобів (п. 2.14 Порядку № 246)*. При цьому водії проходять медогляди відповідно до «спеціального» Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом МОЗ і МВС від 31.01.2013 р. № 65/80 (лист Держпраці від 12.11.2018 р. № 9015/4/4.5-ДП-18).

* Детальніше див. «Податки та бухгалтерський облік», 2019, № 53, с. 4.

Крім того, роботодавцю дозволено приймати на роботу осіб молодше 18 років тільки після того, як вони пройдуть обов’язковий медогляд (див. ст. 191 КЗпП). Також

Перелічені медогляди надалі називатимемо трудовими.

Але це ще не все. Санітарне законодавство зобов’язує проходити медичний огляд також працівників, чия професійна або інша діяльність пов’язана з обслуговуванням населення і може спричинити поширення інфекційних захворювань та/або виникнення харчових отруєнь (ст. 26 Закону № 4004 і ст. 21 Закону № 1645). Такий медогляд назвемо профілактичним.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких зобов’язані проходити профілактичний медичний огляд, затверджено постановою КМУ від 23.05.2001 р. № 559.

Чи можуть зазначені категорії працівників відмовитися від проходження медогляду? Так. Але така відмова буде підставою для відсторонення працівника від роботи без збереження заробітної плати і притягнення його до дисциплінарної відповідальності (ст. 46 і 159 КЗпП, ч. 5 ст. 26 Закону № 4004).

Трудові та профілактичні медичні огляди бувають трьох видів:

— попередні;

— періодичні;

— позачергові.

Попередні медичні огляди проводять перед прийняттям на роботу.

Періодичні медогляди здійснюють у процесі трудової діяльності на підприємстві з визначеною періодичністю.

Позачерговий трудовий медогляд проводять, якщо працівник вважає, що погіршення стану здоров’я пов’язане з умовами праці або, на думку роботодавця, стан здоров’я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов’язки (ч. 3 ст. 17 Закону про охорону праці).

Позачерговий обов’язковий профілактичний медогляд може проводитися (п. 4 Правил № 280):

— за бажанням працівника, коли його здоров’я погіршилося (якщо це загрожує безпеці громадян, працівник повинен вжити відповідних заходів для попередження розповсюдження захворювання);

— у разі виявлення інфекційних захворювань та/або бактеріоносійства;

— якщо погіршилася епідемічна ситуація.

Крім того, окремі категорії працівників повинні в обов’язковому порядку проходити попередні та періодичні наркологічні та психіатричні огляди*.

* У цьому спецвипуску про такі огляди говорити не будемо.

Перелік медичних психіатричних протипоказань для виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), а також порядок проведення обов’язкових психіатричних оглядів затверджено постановою № 1465. Перелік професій і видів діяльності, для яких обов’язковими є попередній і періодичний наркологічні огляди, затверджено постановою № 1238. Цим же документом визначено порядок проведення таких оглядів.

Організовувати обов’язкові медогляди працівників повинен роботодавець. Як це зробити? Давайте поглянемо!

7.2. Порядок проведення медоглядів

Трудові медогляди

Передусім роботодавець повинен визначити, чи є підстави для проведення медоглядів тих чи інших категорій працівників. Для цього він проводить атестацію робочих місць за умовами праці**. Далі потрібно діяти так, як наказує Порядок № 246.

** Детальніше про це ви можете прочитати в розділі 3.

Проте зазначимо: цей документ передбачає, що при організації процедури медогляду одну з ключових ролей відіграють установи Державної санітарно-епідеміологічної служби (далі — СЕС). Водночас згідно з постановою КМУ від 29.03.2017 р. № 348 СЕС була остаточно ліквідована.

Замінити СЕС у питаннях проведення медоглядів до приведення Порядку № 246 у відповідність із чинним законодавством взялася Держпраці (див. лист від 26.05.2016 р. № 58/03/2/4.5-ДП-15). Таким чином, з усіх питань, пов’язаних із трудовими медоглядами, замість СЕС слід звертатися до територіальних органів Держпраці.

У табл. 7.1 представимо механізм проведення трудових медоглядів.

Таблиця 7.1. Алгоритм проведення трудових медоглядів

Декілька додаткових коментарів до табл. 7.1.

Для проходження медогляду працівник пред’являє комісії, створеній закладом охорони здоров’я для проведення медогляду, паспорт або інший документ, що посвідчує особу, а також Медичну карту амбулаторного хворого. Якщо особа направлена на попередній медогляд, то вона повинна пред’явити направлення, видане роботодавцем (див. додаток 3 до Порядку № 246).

Зверніть увагу: якщо працівник належить до категорії, яка підлягає обов’язковим наркологічним та/або психіатричним оглядам, пройти їх він повинен до проходження трудового медогляду. Пов’язано це з тим, що сертифікат або довідку про такі специфічні огляди необхідно пред’явити при проходженні медичного огляду. У свою чергу, працівники, зайняті на роботах, де потрібен професійний добір, повинні надати висновок психофізіологічної експертизи (пп. 2.11 — 2.13 Порядку № 246).

Картка працівника, до якої заносять результати медогляду, містить конфіденційну інформацію. Тому її зберігає заклад охорони здоров’я, який проводив медогляд, протягом трудової діяльності працівника в цього роботодавця. Якщо працівник звільняється, заклад охорони здоров’я видає йому Картку працівника під підпис. У себе в архіві медзаклад ще протягом 15 років після звільнення працівника продовжує зберігати копію Картки працівника (п. 2.16 Порядку № 246).

На це вказує і ст. 169 КЗпП, і п. 2.5 Порядку № 246.

За час перебування в медичному закладі на обстеженні за працівниками, які зобов’язані проходити таке обстеження, зберігаються:

1) місце роботи (посада);

2) середній заробіток.

Тут варто зазначити, що ця гарантія не поширюється на осіб, які проходять попередній медогляд, тобто на тих, кого ще не прийняли на роботу.

Профілактичні медогляди

Механізм проведення обов’язкових профілактичних медоглядів прописаний у Порядку № 559 і Правилах № 280. На ці документи далі і спиратимемося.

Профілактичні медогляди (попередні та періодичні) належать до платних послуг. Це зазначено в п. 8 Переліку № 1138. Але за чий рахунок усе це? За медогляди працівників небюджетної сфери платить їх роботодавець (ст. 21 Закону № 1645, п. 2 Порядку № 559). Він зазвичай укладає з закладом охорони здоров’я відповідний договір.

А ось усі витрати, пов’язані з проведенням обов’язкових медичних оглядів працівників бюджетних установ та організацій, покриваються з бюджету (державного або місцевих).

Тепер безпосередньо про алгоритм дій, які передбачає проходження обов’язкового профілактичного медогляду. Поділимо його на кілька етапів.

Етап 1. Роботодавець для проведення обов’язкового медичного огляду:

— періодичного — складає список працівників, які повинні його пройти.

Згідно з п. 11 Порядку № 559 цей список повинен погоджуватися з відповідним головним державним санітарним лікарем. Проте після ліквідації СЕС таке погодження здійснюють фахівці відділів держнагляду за дотриманням санітарного законодавства територіальних органів Держпродспоживслужби.

Копію списку роботодавець передає закладу охорони здоров’я, де проводитиметься медогляд;

— попереднього — надсилає відповідному закладу охорони здоров’я лист з проханням провести попередній медогляд конкретного працівника.

Етап 2. Після отримання від роботодавця копії списку (листа) головлікар закладу охорони здоров’я:

— затверджує план-графік проведення обов’язкового профілактичного медогляду;

— визначає місце проведення обов’язкового медогляду;

— затверджує список лікарів, які проводитимуть обстеження працівників.

Етап 3. Роботодавець видає наказ (розпорядження) про проведення обов’язкового профілактичного медогляду. У цьому наказі рекомендуємо зазначити строк проведення медогляду, перелік працівників, які зобов’язані його пройти, а також призначити осіб, відповідальних за своєчасне й організоване з’явлення працівників на медогляди та обстеження.

Етап 4. Проходження працівником медогляду. У день проведення медогляду працівник повинен мати при собі:

— документ, що посвідчує особу;

— фотокартку розміром 3 х 4 см;

— медичну книжку (за наявності).

Етап 5. На підставі результатів, отриманих у ході обстеження, кожен лікар-спеціаліст дає висновок про можливість допуску працівника до роботи в конкретному виробництві, організації, за професією. Усі результати обстеження заносять до особистої медичної книжки працівника.

Якщо працівник проходить медогляд, роботодавець допускає його до роботи. Якщо ж у працівника виявляють інфекційні та/або небезпечні захворювання, зазначені в Переліку протипоказань для роботи, то заклад охорони здоров’я, що проводив медогляд, направляє його на лікування. Після лікування, якщо протипоказання відсутні, заклад охорони здоров’я видає працівникові особисту медичну книжку. І тільки тоді роботодавець має право допустити працівника до роботи.

У разі коли працівник ухиляється від обов’язкового медогляду у встановлений строк, роботодавець відсторонює його від роботи.

Після проходження медогляду працівник передає особисту медичну книжку роботодавцю.

Оскільки медкнижки завжди є предметом пильної уваги при перевірках Держпродспоживслужби, давайте поговоримо про них детальніше.

Особиста медична книжка. Це документ, що засвідчує стан здоров’я працівника. Її бланк працівник придбаває самостійно за рахунок власних коштів (абзац третій п. 2 Порядку № 559).

Придбати особисту медичну книжку можна в закладі охорони здоров’я, яка проводитиме профілактичний медогляд. Заповнює особисту медичну книжку посадова особа медкомісії закладу охорони здоров’я.

За загальним правилом особисті медичні книжки зберігаються в роботодавця. Але бувають і винятки. Так, в окремих випадках, коли зберігання особистої медичної книжки в роботодавця є недоцільним або неможливим (наприклад, якщо особа працює за межами місцезнаходження підприємства), допускається її зберігання в працівника (п. 10 Порядку № 559).

Отже, в загальному випадку після проходження попереднього профілактичного медичного огляду працівник передає медкнижку роботодавцю на зберігання. Роботодавець видає її працівникові тільки для проходження чергового профілактичного медогляду або при звільненні під розписку разом із трудовою книжкою.

У ньому роботодавець зазначає номер, серію, дату видачі книжки, прізвище, ім’я та по батькові її власника.

Трудові гарантії. Ви вже знаєте, що для працівників, які направляються на трудовий медогляд, законодавством передбачені певні трудові гарантії (див. вище). А чи працює це з профілактичними медоглядами?

Спершу згадаємо, що обов’язкові профілактичні медогляди проводять відповідно до вимог санітарного, а не трудового законодавства. Виходить, що гарантії, встановлені ст. 123 КЗпП для працівників, які проходять трудові медогляди, на працівників, направлених для проходження профілактичних медоглядів, не поширюються. А санітарне законодавство взагалі жодних гарантій для тих, хто «медоглядається», не визначає.

Чи означає це, що працівникові не потрібно оплачувати день проходження профілактичного медогляду? Вважаємо, що ні. Ми впевнені, що порядок оплати тих днів, коли працівник проходить обов’язковий медогляд, має бути однаковим. І не залежати від того, положеннями якого законодавства — трудового чи санітарного — установлений такий обов’язок. Тобто за час проходження обов’язкового медогляду за таким працівником повинен зберігатися середній заробіток за місцем роботи.

7.3. Облік витрат на проведення обов’язкових медоглядів

Бухгалтерський облік. Обов’язковість проведення трудових медоглядів для певних категорій працівників установлена Законом про охорону праці. Тому такі медогляди цілком можна віднести до заходів з ОП. Отже, витрати на їх проведення в бухобліку відображають у складі загальновиробничих витрат (п.п. 15.8 П(С)БО 16). Тобто за дебетом рахунка 91.

Проте, на наш погляд, не буде помилкою, якщо витрати підприємства, пов’язані з проведенням медоглядів, будуть відображені «за напрямами» — залежно від місця роботи особи, яка направляється на медогляд. У такому разі вартість медогляду може бути відображена за дебетом рахунків 92, 93 або 94.

А ось профілактичні медогляди однозначно відображають у складі витрат «за напрямами». Адже їх проведення регулюється санітарним, а не працеохоронним законодавством. Тому витрати на ці медогляди в бухгалтерському обліку відображають залежно від місця роботи персоналу — на рахунках 91, 92, 93 або 94.

Податок на прибуток. Податковоприбутковий облік витрат на обов’язкові медогляди дуже простий. Жодних коригувань бухфінрезультату при проведенні обов’язкових медоглядів ПКУ не передбачено. Тому при обліку витрат на проведення таких заходів повністю орієнтуємося на бухгалтерський облік.

ПДВ. Операції з постачання послуг охорони здоров’я закладами охорони здоров’я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, звільнені від оподаткування ПДВ (п.п. 197.1.5 ПКУ). У зазначеній нормі ПКУ є деякі винятки, але не для обов’язкових медоглядів.

Таким чином, обов’язкові медогляди працівників, які організовані роботодавцем згідно із законом і проводяться закладами охорони здоров’я, що мають відповідну ліцензію, звільнені від оподаткування ПДВ. Податківці із цим згодні (див. лист ДФСУ від 11.04.2019 р. № 1550/6/99-99-15-03-02-15/ІПК і консультацію в підкатегорії 101.12 БЗ).

Тому в роботодавця, який оплачує медогляди для своїх працівників, по суті, не буде жодного ПДВ-обліку. На податковий кредит тут розраховувати не доводиться, зважаючи на відсутність «вхідного» ПДВ.

ПДФО. Згідно з п.п. 165.1.19 ПКУ виведено зі складу оподатковуваного доходу фізособи кошти або вартість майна (послуг), які надаються як допомога на медичне обслуговування за рахунок коштів його роботодавця.

Вважаємо, що до медичного обслуговування працівників можна віднести не лише обов’язкові медогляди згідно із Законом № 1645, прямо згадані в цій нормі ПКУ, але й обов’язкові медогляди згідно з КЗпП і Законом про охорону праці. Отже,

Але! Щоб ПДФО-звільнення спрацювало, потрібно потурбуватися про документи, що підтверджують понесені витрати! Це можуть бути договори, які ідентифікують продавця медичних товарів (робіт, послуг) та їх покупця (одержувача), платіжні й розрахункові документи тощо (див. підкатегорію 103.15 БЗ).

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ такі суми зазначають з ознакою доходу «143» (див. лист ГУ ДФС у м. Києві від 25.06.2019 р. № 2916/10/26-15-13-06-12-ІПК).

Водночас попереджаємо: податківці вважають, що обов’язкові медогляди, які проводяться згідно із Законом про охорону праці, оподатковуються ПДФО як дохід у вигляді додаткового блага (див. лист ДФСУ від 15.03.2019 р. № 1067/6/99-99-13-02-03-15/ІПК). Також до доходу у вигляді додаткового блага фіскали відносять компенсацію працівникам вартості попередніх трудових медоглядів, оплачених ними до прийняття на роботу (див. підкатегорію 103.04 БЗ).

ВЗ. На нашу думку, ВЗ також не буде незалежно від виду обов’язкового медогляду. Адже п.п. 1.7 п. 16¹ підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ встановлено, що від обкладення ВЗ звільнено доходи, які згідно з розд. IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб. У винятках із цього правила п.п. 165.1.19 ПКУ не згадують. А отже, обкладати ВЗ витрати на проведення обов’язкових медоглядів не потрібно.

Утім, враховуючи позицію податківців щодо оподаткування ПДФО вартості трудових медоглядів, немає сумнівів, що вони наполягатимуть на сплаті із цих сум і ВЗ.

ЄСВ. Витрати на обов’язкові медогляди працівників не згадані в розд. 2 Інструкції № 5. Отже, їх суми не включаються до складу виплат, що формують фонд оплати праці підприємства. Тому суми витрат на проведення обов’язкових медоглядів працівників не потрапляють до бази нарахування ЄСВ.

І той факт, що ці витрати не згадуються в Переліку № 1170, на наш погляд, не означає, що їх необхідно включати до бази оподаткування ЄСВ. Адже ці виплати є витратами роботодавця і не повинні розглядатися як особистий дохід працівника.

Приклад 7.1. Підприємство в листопаді 2019 року оплатило закладу охорони здоров’я послуги з проведення обов’язкового періодичного медогляду виробничих робітників, зайнятих на роботах з важкими і шкідливими умовами праці. Вартість послуг — 7700 грн. (без ПДВ).

В обліку підприємства витрати на проведення медогляду працівників відображають так (див. табл. 7.2):

Таблиця 7.2. Облік витрат на проведення трудового медогляду працівників