Згідно із ст. 121 КЗпП працівникам, які направлені у службове відрядження:
• протягом усього часу відрядження зберігається місце роботи (посада);
• оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.
Госпрозрахункові підприємства. Підприємства у колективних договорах самостійно встановлюють форми і системи оплати праці, норми праці, тарифні сітки тощо (ст. 15 Закону про оплату праці). При цьому дотримуючись норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами.
Це означає, що організаційні та оплатні моменти за час службових відряджень працівників (у тому числі у вихідний день) урегульовані у колективному договорі конкретного підприємства з урахуванням чинного законодавства.
Відрядження у вихідний день за графіком роботи працівника — це, по суті, робота у вихідний день. Згідно із ст. 72 КЗпП робота у вихідний день може компенсуватися за згодою сторін будь-яким із двох варіантів:
1) наданням іншого дня відпочинку;
2) у грошовій формі у подвійному розмірі (за правилами ст. 107 КЗпП).
Зауважте: роботодавець не вправі самостійно обрати варіант, за яким компенсує працівнику вихідний день, втрачений через відрядження. На це потрібна ще згода працівника.
Бюджетники. У бюджетників ці питання регулює п. 9 розд. 1 Інструкції № 59*. Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові та неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства.
* Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59.
Тобто для бюджетників надання іншого дня відпочинку у цій ситуації не передбачено. Інструкція № 59 конкретно вказує на оплату «відрядженого» вихідного дня. Робота у вихідний день, за нормами ч. 1 ст. 107 КЗпП, повинна бути оплачена у подвійному розмірі годинної або денної ставки. Таку позицію висловили фахівці Мінекономіки у листі від 21.08.2020 р. № 3511-06/51797-07, що коментується.
Як саме здійснити оплату праці за роботу у вихідний день, Мінекономіки пояснило у листі від 31.08.2020 р. № 3511-06/53106/07** (далі — лист № 53106).
** Див. коментар до нього «Оплата за роботу у святковий день: шукаємо істину» // «ОП», 2020, № 18.
Таким чином, якщо працівник, якому встановлено оклад, спеціально відряджений для роботи у вихідний день, то оплата за час такого відрядження проводиться у розмірі подвійної годинної ставки. Такий висновок щодо оплати праці за роботу у вихідний день зробили фахівці Мінекономіки у листі № 53106 (ср. ). У ньому фахівці цього відомства опиралися на ч. 2 ст. 107 КЗпП, згідно з якою оплата у подвійному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у вихідний день.
Інструкція № 59 поширюється на працівників бюджетної сфери. Для госпрозрахункових підприємств вона має лише довідковий характер, а не обов’язковий. Тому вони можуть розробити «під себе» Положення про службові відрядження, взявши за основу Інструкцію № 59.
Розглянемо на прикладі оплату відрядження працівника бюджетної установи у вихідний день за графіком його роботи.
Приклад. Працівник бюджетної установи був направлений у службове відрядження для роботи 17 жовтня 2020 року (вихідний день за графіком його роботи). Час фактичної роботи у відрядженні становив 6 годин. Посадовий оклад працівника (13-й тарифний розряд за ЄТС) — 5051 грн. За графіком його роботи норма робочого часу жовтня — 21 робочий день (167 годин).
Оплаті у подвійному розмірі підлягають 6 годин фактичної роботи у «відрядженому» вихідному дні.
Таким чином, оплата праці за час відрядження становить:
5051 : 167 х 6 x 2 = 362,95 (грн).
