* Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням, затверджений наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153.
Якщо працівник не вакцинувався і не має протипоказань — відстороняємо його від роботи. Нібито все чітко і зрозуміло.
Проте Мінекономіки рекомендувало попереджати працівників про такі вимоги не пізніше як за 2 місяці (лист від 18.10.2021 № 4706-01/50116-01). Про це ми розповідали у статті «Щеплення від COVID-19: знову зміни» // «ОП», 2021, № 22.
Оскільки зміни до Переліку № 2153 набувають чинності через місяць із дня опублікування, на практиці виконати такі вимоги не вдається. Тож як варіант, аби заповнити прогалину, що виникає, коли два місяці попередження ще не закінчилися, проте роботодавець уже не може допустити працівника до роботи згідно з п. 416 «карантинної» постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236, Мінекономіки натякало на можливість уведення простою.
На нашу думку, тут відомство трохи перемудрувало, хоча мотиви були благородними, адже запровадження простою означало, що працівнику такий час буде оплачено за правилами ст. 113 КЗпП. Тож ми звернулися до Мінекономіки за більш чіткими роз’ясненнями. І ось що вони відповіли.
У коментованому листі від 22.12.2021 № 4712-06/60382-07 (див. «Щодо відсторонення від роботи та змін істотних умов праці») Мінекономіки підкреслило, що зміна істотних умов праці допускається за умови, якщо це викликано змінами в організації виробництва і праці. Тож, на їх думку, відсторонення від роботи працівників у зв’язку з відмовою або ухиленням від вакцинації проти COVID-19 обумовлено нормами санітарного законодавства і не викликано змінами в організації виробництва і праці.
Більше того, ототожнення обов’язкової вакцинації проти COVID-19 з істотними умовами праці несе пряму загрозу звільнення (за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП) для працівників, які відмовляються від проведення обов’язкових щеплень. Тобто фактично виходило б, що за відмову від вакцинації можна звільняти. Проте це не так, що підтверджує і Держпраці**.
Отже, як бачимо, Мінекономіки зайняло чітку позицію: введення обов’язкової вакцинації проти COVID-19 не є зміною істотних умов праці, а отже, про такі зміни не обов’язково повідомляти працівників за 2 місяці. Звідси висновок, що не йде мова і про введення простою, адже законодавство встановлює вимогу саме щодо відсторонення невакцинованих працівників (ч. 2 ст. 12 Закону № 1645***).
*** Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III.
До речі, такої ж позиції вже дотримуються деякі суди. На їх думку, виконання роботодавцем законодавства про захист населення від інфекційних хвороб не може розцінюватися як зміна істотних умов праці, а отже, немає підстав для скасування наказу про відсторонення через відсутність попередження працівника про такі зміни за 2 місяці (рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30.11.2021 у справі № 392/1674/21).
