Медсестра терцентру: чи є право на додаткову відпустку?

Шукаємо підставу

Щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (п. 1 ст. 8 Закону про відпустки*) надають окремим категоріям працівників, робота яких:

— пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням

або

— виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я.

* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР.

Максимальну тривалість додаткової відпустки за особливий характер праці (до 35 к. дн.) визначає Список № 1290-2*.

* Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, наведений у додатку 2 до постанови КМУ від 17.11.97 № 1290.

Сестри медичні належать до молодших спеціалістів з медичною освітою. Підтвердження цьому знаходимо у Номенклатурі спеціальностей молодших спеціалістів з медичною освітою (додаток 1 до п. 1.6 Положення № 742*), яка передбачає спеціальність «Сестринська справа».

* Положення про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою, затверджене наказом МОЗ від 23.11.2007 № 742.

Атестацію за цією спеціальністю проходять молодші спеціалісти з медичною освітою, які працюють на посадах сестер медичних усіх найменувань (крім сестер медичних операційних та сестер медичних — анестезіологів), усіх типів установ (п. 4.10 Положення № 742*).

Водночас підрозділом «Загальні професії медичних працівників закладів та установ охорони здоров’я, соціального захисту населення та освіти» розд. XVII Списку № 1290-2 встановлено, що молодші спеціалісти з медосвітою, які працюють в установах соцзабезпечення, мають право на відпустку за особливий характер праці тривалістю до 7 к. дн. (позиція 133).

При цьому конкретну тривалість такої відпустки встановлюють у колективному (трудовому) договорі залежно від часу зайнятості працівниці в зазначених умовах.

Вести облік часу, відпрацьованого в особливих умовах, — обов’язок роботодавця. Як саме — законодавство не конкретизує. Отже, можна це робити у зручний для роботодавця спосіб. Наприклад, можна вести окремий табель обліку використання робочого часу (форма № П-5), де проставляти години роботи в особливих умовах.

Далі поговоримо про особливості надання відпустки за особливий характер праці.

Враховуємо особливості

Додаткову відпустку за особливий характер праці надають пропорційно фактично відпрацьованому часу. До стажу роботи, що дає право на таку відпустку, зараховують наступні періоди (ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки):

1) час, коли працівник фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, установленої для працівників відповідних виробництв, робіт, професій і посад;

2) час щорічних основної та додаткових відпусток;

3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медвисновку на легшу роботу.

Усі інші дні, коли працівник не працював з певних обставин (дні перебування на лікарняному, у відпустці за власний рахунок, у навчальній відпустці тощо), зі стажу для розрахунку тривалості «особливої» додаткової відпустки виключають (див. лист Мінпраці від 27.01.2011 № 14/13/116-11).

Щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці за бажанням працівника можна приєднати до щорічної основної відпустки або надати окремо.

Крім того, за невикористані дні «особливої» додаткової відпустки при звільненні виплачується грошова компенсація (ст. 24 Закону про відпустки). Також така відпустка за бажанням працівника може бути компенсована йому під час його роботи, тобто без звільнення. Проте для цього працівник повинен використати не менше 24 календарних днів щорічної відпустки (ст. 24 Закону про відпустки). Причому компенсація може бути виплачена після використання працівником 24 календарних днів щорічної відпустки або одночасно з виплатою відпускних за 24 календарних дні щорічної відпустки. Саме такої позиції дотримується Мінсоцполітики (див. лист від 07.12.2016 № 731/13/116-16). Детальніше про це ви можете прочитати у статті «Відпускна компенсація: коли можна без звільнення?» // «Оплата праці», 2023, № 7.

У разі збігу додаткової відпустки за особливий характер праці з тимчасовою непрацездатністю працівника, засвідченою у встановленому порядку, така відпустка продовжується на відповідну кількість днів або може бути перенесена на інший період.