Демобілізований працівник звільняється: нюанси розрахунку

Нюанси звільнення

Родзинка цієї ситуації в тому, що демобілізований працівник хоче звільнитися в день, коли:

— на нього поширюються гарантії ст. 119 КЗпП;

— він ще не став до роботи (тобто в його неробочий день);

— діє воєнний стан.

Чи можна звільнити працівника за таких умов? Зараз розкажемо.

Гарантії ст. 119 КЗпП. Нагадаємо, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, роботодавець повинен зберігати (ч. 3 ст. 119 КЗпП):

— місце роботи;

— посаду.

По 18.07.2022 (включно) за ними зберігався ще й середній заробіток. Проте завдяки Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX цей обов’язок був скасований (див. статтю ««Середня» мобілізованому: як продовжити виплату?» // «Оплата праці», 2022, № 16).

Зауважте, що трудові гарантії, передбачені ч. 3 ст. 119 КЗпП, зберігаються на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення працівника з військової служби.

Хоча є деякі виняткові випадки, коли такі гарантії діють довше. Зокрема, для працівників, які:

— під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах;

— потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми.

Для них строк збереження гарантій, передбачених ч. 3 ст. 119 КЗпП, — до дня, наступного за днем взяття на військовий облік у ТЦК СП після їх звільнення з військової служби в разі закінчення ними лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

Наш працівник був звільнений з військової служби 23.06.2023 (день його фактичної демобілізації). А це означає, що це останній день, коли на нього поширюється дія ч. 3 ст. 119 КЗпП.

Адже саме цього дня такого військовослужбовця (п. 242 Положення № 1153*):

* Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.

— виключили зі списків особового складу військової частини у зв’язку зі звільненням з військової служби;

— направили на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі — ТЦК) за місцем проживання.

Зверніть увагу! Прибути до районного (міського) ТЦК для взяття на військовий облік працівник зобов’язаний у п’ятиденний строк після звільнення з військової служби. У нашому випадку — до 29.06.2023.

Наступного дня після взяття на військовий облік та у разі необхідності проїзду до місця проживання (перебування) звільнений із військової служби працівник повинен вийти на роботу (лист Мінсоцполітики від 27.09.2017 № 2447/0/101-17).

Увага! До цього моменту (тобто з дня, наступного за днем виключення працівника зі списків особового складу військової частини, по день взяття на військовий облік у ТЦК, але не більше ніж 5 календарних днів) за демобілізованим працівником зберігаються гарантії, передбачені ч. 1 ст. 119 КЗпП.

Тобто в цей період роботодавець повинен зберігати за ним:

— місце роботи (посаду);

— середній заробіток.

Чи можна в цей час звільнити такого працівника?

Так, можна. Але тільки в тому разі, якщо працівник звільняється:

— або за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) — він надав відповідну заяву про звільнення;

— або за угодою сторін (ч. 1 ст. 36 КЗпП), за умови що ініціатором звільнення є сам працівник (є відповідна письмова заява).

У такому разі звільняти працівника, на якого поширюються гарантії, прописані у ст. 119 КЗпП, законодавство не забороняє.

А ось припиняти трудові відносини з такими працівниками з ініціативи роботодавця не можна.

Нюанси воєнного стану. Нагадаємо: якщо звільнення відбувається за угодою сторін, то воно може статися у будь-який день, про який домовилися роботодавець та працівник. А ось при звільненні за власним бажанням потрібно врахувати деякі нюанси.

За мирних часів, якщо працівник хотів звільнитися за власною ініціативою, то він мав попередити роботодавця про своє бажання письмово за два тижні.

Працівник не повинен був відпрацьовувати вказаний строк (2 тижні), тільки у випадках:

— якщо він не міг продовжувати роботу через поважну причину (невичерпний перелік таких причин наведено у ст. 38 КЗпП);

— якщо роботодавець згоден піти на поступки працівнику.

Протягом воєнного стану додалося ще дві поважні причини, які дозволяють працівнику розірвати трудовий договір за власною ініціативою без попередження роботодавця за два тижні (ст. 4 Закону № 2136*):

* Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX.

— якщо у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, ведуться бойові дії;

— якщо існує загроза для життя і здоров’я працівника.

Виняток — працівники, яких примусово залучили до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану або які працюють на об’єкті критичної інфраструктури.

Що ж виходить? Якщо наш працівник наведе одну із вказаних причин для термінового звільнення за власним бажанням (без відпрацювання 2 тижнів) і роботодавець не буде заперечувати проти звільнення працівника датою, якою він просить, то такий працівник може бути звільнений навіть у день подання заяви про звільнення. Тобто в нашому випадку — 26.06.2023.

Але залишається обговорити ще один нюанс.

Звільнення у неробочий день. Стаття 47 КЗпП зобов’язує роботодавця у день звільнення:

— видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення та письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні;

— провести з ним остаточний розрахунок у строки, визначені ст. 116 КЗпП;

— внести належні записи про звільнення до трудової книжки (на вимогу працівника). Ну а якщо працівник прийнятий був на роботу до 10.06.2021 і трудова книжка досі зберігається у роботодавця, то ще й видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку.

Виходячи з цього, складається враження що звільняти працівників можна тільки в ті дні, які для них є робочими.

Тим паче, що у п. 2.27 Інструкції № 58* зазначено, що днем звільнення вважається останній день роботи працівника.

* Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.93 № 58.

Але зверніть увагу на таке:

— Інструкція № 58 не регламентує порядок звільнення працівників (лише порядок ведення трудових книжок);

— ст. 38 та ч. 1 ст. 36 КЗпП не встановлюють вимог щодо припинення трудових відносин саме в робочий день працівника. Останній може обрати для цього будь-який день;

— у ст. 116 КЗпП передбачена можливість проведення остаточного розрахунку з працівником не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (якщо у день звільнення він не працював).

Виходячи з цього, робимо висновок:

Разом з цим роботодавець повинен дотриматися всіх гарантій щодо його звільнення (видачі копії наказу, заповнення/видачі трудової книжки). А для цього бажано, щоб день звільнення був робочим саме для роботодавця.

Тому якщо наш працівник прагне припинити трудові відносини в день, коли він ставав на облік у ТЦК (тобто 26.06.2023), роботодавець може виконати його бажання. Такими діями він не порушить вимог законодавства.

Дні відвідування ТЦК

Відповідно до ч. 1 ст. 119 КЗпП, на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки здійснюються у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

А отже, дні, коли працівник відвідував ТЦК (ставав на облік у зв’язку із звільненням з військової служби), слід оплатити.

Але зверніть увагу на два важливих моменти. Середній заробіток для оплати часу виконання державних та громадських обов’язків у робочий час:

1) зберігають за робочі дні (години) за графіком роботи працівника. А отже, нашому працівнику, який був звільнений з військової служби 23.06.2023 (п’ятниця), а став на облік у ТЦК 26.06.2023 (понеділок), слід оплатити лише 1 день (26.06.2023). Адже 24 та 25 червня — є вихідними днями за графіком роботи працівника;

2) розраховують відповідно до Порядку № 100*, в загальному випадку виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці, що передують місяцю, в якому працівник відвідував ТЦК.

* Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 № 100.

Нагадаємо, що наш працівник відвідував ТЦК у червні 2023 року. А отже, його розрахунковим періодом мав би стати квітень — травень 2023 року. Проте за цей час чоловік не відпрацював жодного дня (був мобілізований). Немає відпрацьованих днів у нього й протягом попередніх двох місяців: лютого — березня 2023 року.

Ну а якщо працівник протягом останніх 4 місяців не працював з поважних причин (у нашому випадку був на військові службі), то розрахунок проводять виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (абз. 3 п. 4 Порядку № 100).

Але не забувайте:

— якщо розмір посадового окладу є меншим за мінзарплату, середня зарплата розраховується з розміру МЗП на час розрахунку;

— якщо працівник зайнятий на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру МЗП, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору.

Відпускні особливості

Відпускний стаж. Періоди, які зараховуються у відпускний стаж, перелічені у ст. 9 Закону про відпустки* та ст. 82 КЗпП.

* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР.

Туди, зокрема, потрапляють:

— час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;

— час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково.

Але зверніть увагу! 19.07.2022 Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX були внесені зміни:

— як до ч. 3 ст. 119 КЗпП, у зв’язку з чим роботодавців звільнили від обов’язку зберігати середній заробіток за працівниками, що перебувають на військовій службі;

— так і до ст. 9 Закону про відпустки, через що період проходження військової служби, протягом якого за працівником зберігалися місце роботи і посада (і не зберігався середній заробіток), не зараховується до відпускного стажу працівника.

Що це означає? Що з цієї дати (з 19.07.2023) до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку:

а) включаються період військової служби, протягом якого за працівником зберігалися робоче місце та середній заробіток відповідно до вимог ч. 3 ст. 119 КЗпП (у редакції, що діяла по 18.07.2023);

б) не включаються періоди військової служби, протягом яких:

— за працівником НЕ зберігався середній заробіток відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП;

— за працівником зберігався середній заробіток відповідно до Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII;

— роботодавець добровільно нараховував виплати працівнику у розмірі середньої зарплати чи більше;

— роботодавець добровільно нараховував виплати працівнику у формі матдопомоги або іншої виплати, меншої за оплату за середнім заробітком.

Нашому працівнику роботодавець не зберігав середній заробіток починаючи з 19.07.2022. Тому період військової служби з 19.07.2022 по 23.06.2023 не зарахується до його відпускного стажу.

Відпускна середня. Компенсацію за дні невикористаних відпусток при звільненні обчислюють у тому ж самому порядку, що й звичайні відпускні. А саме відповідно до вимог Порядку № 100. Для цього визначають середню зарплату працівника.

У загальному випадку середню зарплату розраховують виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю звільнення / надання відпустки (п. 2 Порядку № 100).

Наш працівник звільнятиметься 26.06.2023. Отже, розрахунковим періодом для нього є червень 2022 — травень 2023.

Проте із розрахункового періоду слід виключити:

а) святкові та неробочі дні, встановлені ст. 73 КЗпП.

Нюанс. У період воєнного стану (з 24.02.2022) норми ст. 73 КЗпП не застосовуються (в цей час святкові та неробочі дні є звичайними робочими днями);

б) час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або частково зберігався. Це, зокрема:

— відпустки без збереження зарплати, передбачені ст. 25 і 26 Закону про відпустки;

— дні військової служби без збереження середньої зарплати відповідно до вимог ч. 3 ст. 119 КЗпП;

— призупинення дії трудового договору (ст. 13 Закону № 2136) тощо;

в) час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.

У нашого працівника періодом, який слід виключити з розрахункового періоду, є період військової служби, протягом якого роботодавець не зберігав за ним середній заробіток відповідно до вимог ч. 3 ст. 119 КЗпП. Тобто з 19.07.2022 по 31.05.2023.

Натомість період з 01.06.2022 по 18.07.2022 (коли працівник не працював через військову службу, але роботодавець зберігав за ним середній заробіток) візьме участь у розрахунку (як період, оплачений повністю).

Щодо виплат, які увійдуть до розрахунку середньої зарплати для відпускних (компенсації), то це всі суми нарахованої заробітної плати, крім визначених у п. 4 Порядку № 100 (ср. ).

Відповідно середня зарплата, яку роботодавець зберігав за мобілізованим працівником з 01.06.2022 по 18.07.2022, візьме участь у розрахунку відпускної компенсації.

Тепер переходимо до практики. Покажемо на прикладі, як працює все сказане вище.

Для проведення остаточного розрахунку з працівником роботодавцю потрібно розрахувати:

— суму оплати за день, протягом якого працівник ставав на облік у ТЦК;

— відпускну компенсацію.

Оплата днів відвідування ТЦК. Нагадаємо, що час виконання державних або громадських обов’язків у загальному випадку оплачують виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці, що передують місяцю, в якому сталася така подія.

Проте наш працівник протягом останніх 4 місяців не працював з поважних причин (перебував на військові службі). Тож розрахунок проводимо виходячи з установленого йому посадового окладу.

Середньоденна зарплата працівника дорівнюватиме:

(7500 + 7500) : 43 = 348,84 грн,

де 7500 — оклад працівника в умовному розрахунковому періоді (квітень — травень 2023 року);

43 — кількість робочих днів в умовному розрахунковому періоді (квітень — травень 2023 року). Зверніть увагу, на період воєнного стану святкові дні 1 та 9 травня 2023 є звичайними робочими днями.

Сума оплати за час виконання державних або громадських обов’язків становить:

348,84 × 1 = 348,84 грн,

де 1 — кількість робочих днів за графіком роботи працівника у період, протягом якого він ставав на облік у ТЦК (24.06.2023 — 26.06.2023).

Відпускна компенсація. Наш працівник звільняється 26.06.2023. Отже, розрахунковим періодом для нього є червень 2022 — травень 2023.

Протягом цього часу він перебував на військовій службі:

— з 01.06.2022 по 18.07.2022 зі збереженням середнього заробітку (48 к. дн.);

— з 19.07.2022 по 31.05.2023 без збереження середнього заробітку (317 к. дн.).

Період з 19.07.2022 по 31.05.2023 виключаємо з розрахункового періоду як час, протягом якого працівник згідно з чинним законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток.

Відпускна середня становить:

12307,52 : 48 = 256,41 грн,

де 12307,52 — сума середнього заробітку, нарахованого мобілізованому працівнику з 01.06.2022 по 18.07.2022.

Сума відпускної компенсації дорівнює:

256,41 × 10 = 2564,10 грн.

Загальна сума виплат при звільненні:

348,84 + 2564,10 = 2912,94 грн.