Чи можна звільнити сумісника, щоб прийняти основного працівника?

Відразу зазначимо — не можна. Далі пояснимо чому.

Нюанси для сумісників

Загалом чинне законодавство не обмежує громадян ані у виборі місця працевлаштування, ані в кількості місць роботи. Так, згідно із ст. 21 КЗпП працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору в одній або одночасно в декількох установах, якщо інше не передбачене законодавством, колдоговором або угодою сторін. Це дає можливість працівникам, окрім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.

Визначення сумісництва містить ст. 102¹ КЗпП. Сумісництво — це виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи:

— на умовах трудового договору;

— у вільний від основної роботи час;

— на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації.

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Спецпідстава для звільнення

У минулому році діяли обмеження на роботу за сумісництвом, визначені постановою № 245* та Положенням № 43**. Виконувати ці обмеження мали насамперед державні та комунальні підприємства, установи, організації, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів (див. лист Мінсоцполітики від 08.09.2011 № 731/13/84-11).

* Постанова КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.93 № 245.

** Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінфіну від 28.06.93 № 43.

Так, зокрема, у п. 8 Положення № 43 було передбачено, що звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником. Тобто спеціальну підставу для звільнення працівника-сумісника припустимо було застосовувати в разі, коли на його посаду приймається працівник, для якого така посада є основним місцем роботи.

Її застосування випливало зі змісту ст. 7 КЗпП. У цій нормі зазначено:

На це звертали увагу фахівці Мінсоцполітики в листі від 28.10.2016 № 401/06/186-16.

Але! З 25.11.2022 норми постанови № 245 та положення № 43 більше не діють. Відповідно не діє і спецпідстава для звільнення сумісника.

Тож наразі не можна звільнити сумісника, якщо на обійману посаду претендує особа, яка буде основним працівником. Відповідно розірвати трудовий договір із працівником-сумісником можна на загальних підставах, передбачених ст. 36, 38, 39, 40 та 41 КЗпП.

Більше інформації з приводу того, які ще обмеження щодо сумісництва більше не діють внаслідок скасування постанови № 245 та Положення № 43, ви знайдете у статті «Сумісництво: правила та дозволи» // «Оплата праці», 2023, № 17.