Сумісництво: правила та дозволи

Правові підстави

Лаконічне, проте інформативне визначення сумісництва містить ст. 102¹ КЗпП, якій вторить ст. 19 Закону про оплату праці. Сумісництво — це виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи:

— на умовах трудового договору;

— у вільний від основної роботи час;

— на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця — фізичної особи.

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Зовнішній сумісник. Зовнішнім сумісництвом вважається робота за трудовим договором у іншого роботодавця, відмінного від основного місця роботи.

При цьому для працевлаштування за сумісництвом працівнику не потрібно ані підтвердження про наявність основного місця роботи, ані згоди роботодавця з основного місця роботи. Законодавство цього не вимагає.

Внутрішній сумісник. Як бачите, законодавство надає право укладати трудовий договір за сумісництвом у одного й того роботодавця, де він працює за основним місцем роботи. Ба більше, немає заборони і на укладання декількох трудових договорів за сумісництвом у роботодавця, з яким укладений трудовий договір за основним місцем роботи.

Тож якщо з працівником на одному і тому ж підприємстві (в організації, установі, у роботодавця-ФОП) укладено два або більше трудових договорів (один основний, інші за сумісництвом), то таке сумісництво вважається внутрішнім.

Обмеження

На роботу за сумісництвом, у томі числі й щодо її тривалості, можуть установлюватися обмеження (див. ч. 2 ст. 21 КЗпП):

— законодавством;

— колективним договором або угодою сторін.

Госпрозрахункові підприємства. Для комерційних підприємств, роботодавців-ФОП наразі законодавство не встановлює обмежень щодо роботи за сумісництвом.

Тож якщо колдоговір комерційного підприємства їх теж не містить, то дихаємо вільно і притримуємося вимог, зазначених у загальному визначенні сумісництва (див. попередній розділ).

Проте якщо у колдоговорі для сумісництва встановлені обмеження, наприклад за часом («…не більше 4 годин на день і повного робочого дня у вихідний день…»), то їх треба виконувати або змінити. Шкода, але швидко вносити зміни до колдоговору не вийде. Це затяжний процес. І до внесення змін доведеться виконувати вимоги локального документа.

Але якщо треба обійти ці вимоги просто зараз, то вихід є. Тут у пригоді стане ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ. Вона дозволяє роботодавцю за його ініціативою на період воєнного стану зупиняти дію окремих норм колективного договору. Таким чином, роботодавець своїм наказом може зупинити дію відповідної норми, водночас запустивши процедуру внесення змін до колективного договору.

Бюджетники і комунальні підприємства. Ще в минулому році бюджетники мали виконувати вимоги постанови КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.93 № 245 (далі — постанова № 245), а також прив’язаної до неї постанови КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції» від 04.03.2015 № 81 (далі — постанова № 81). Проте з 25.11.2022 вони визнані нечинними. Також з 22.11.2022 було скасовано наказ Мінпраці, Мін’юсту, Мінфіну «Про затвердження положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 28.06.93 № 43 (далі — Положення № 43).

У зазначених документах прямо згадувалися тільки державні підприємства/установи/організації. Проте Мінпраці та Мінсоцполітики вважали, що виконувати обмеження, встановлені цими нормативними актами, мають і комунальні підприємства/установи/організації (див. листи Мінпраці від 16.09.2010 № 294/13/116-10 і Мінсоцполітики від 08.09.2011 № 731/13/84-11).

Наразі згадки про ці обмеження ще можуть простежуватися у колдоговорах, формулювання яких повторювали норми нечинних на сьогодні законодавчих документів. У такому разі або виконуємо вимоги локального документа, або змінюємо. А до змін або виконуємо, або зупиняємо дію відповідної норми на період воєнного стану.

Наведені нормативні документи, які наразі нечинні, містили низку обмежень. Але після їх скасування маємо наразі таке:

— сумісник МОЖЕ працювати більше 4 годин на день. Обмеження роботи за сумісництвом 4-годинним робочим днем і повним робочим днем у вихідний немає. Тепер сумісник може працювати більше ніж 4 години на день, хоч на повну зайнятість. Головне, щоб робота за сумісництвом відбувалася у вільний від основної роботи час, а також не перетиналася за часом з іншими місцями роботи за сумісництвом;

— період відпустки за сумісництвом МОЖЕ не збігатися з періодом відпустки за основним місцем роботи. Наразі дозволено за одним місцем роботи працювати, а за іншим — піти у відпустку. Актуально це і в разі, коли, наприклад, щорічна відпустка за основним місцем роботи довшої тривалості, ніж за сумісництвом. У такому разі необов’язково за сумісництвом оформлювати відпустку без збереження зарплати на дні, в які за основним місцем ще триває відпустка, але й не заборонено. Така безоплатна відпустка має бути оформлена, якщо цього вимагає саме працівник;

— пільгові категорії працівників можуть працювати за сумісництвом. Дозвіл керівникам державних підприємств, установ і організацій разом із профкомами встановлювати обмеження в сумісництві щодо пільгових категорій працівників (окремих посад зі шкідливими умовами праці, неповнолітніх, вагітних жінок) скасований.

Також згадані нормативні акти обмежували право на сумісництво керівних працівників держустанов. Цього теж більше немає. Проте в цьому випадку не все так просто. Пам’ятаємо про норму ч. 1 ст. 25 Закону про запобігання корупції*, яка чинна і на сьогодні. Нею встановлено, що особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не мають права працювати за сумісництвом. Виняток становить викладацька, наукова і творча діяльності, медична практика, інструкторська та суддівська практика зі спорту.

* Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII.

До речі, про зміни, які відбулися зі скасуванням нормативно-правових актів, які регулювали сумісницьку роботу у бюджетній сфері, ви можете прочитати у статті «Сумісники: як жити без нормативки?» // «Оплата праці», 2022, № 24.