Тимчасові працівники: кадрові та працеоплатні нюанси

* Див. статтю «Сезонні працівники: кадрові та працеоплатні особливості» цього номера.

Загальні поняття

Тимчасові працівники багато в чому схожі із сезонними. Наприклад, вони мають своє особисте нормативне підґрунтя — Указ № 311**.

Але одна з головних відмінностей із сезонниками — строк роботи. Тимчасовими працівниками є особи, прийняті на роботу на строк до 2 місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), — до 4 місяців.

** Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» від 24.09.74 № 311-IX.

Також на відміну від сезонних робіт, списку (переліку) тимчасових робіт немає. Тож тимчасових працівників можна приймати на будь-які види робіт. Звісно, дотримуючись обмежень, передбачених КЗпП, наприклад для неповнолітніх працівників або вагітних жінок.

Зверніть увагу: тимчасовий працівник може працювати на сезонній роботі. Але це не робить його автоматично сезонним. Він залишиться тимчасовим і на нього діятимуть правила Указу № 311 (п. 12 цього Указу).

Прийняття та звільнення

Прийняття. Тимчасового працівника слід попередити про те, що його приймають тимчасово. Про це варто зазначити у відповідному документі: наказі (розпорядженні) чи письмовому трудовому договорі. До речі, як і для постійних працівників, трудовий договір із тимчасовим може бути як усним, так і письмовим.

У решті нюансів усе так само, як і для сезонників:

— укладають строковий трудовий договір;

— дозволено строк випробування на період воєнного стану (п. 2 ст. 2 Закону № 2136***);

— подають Повідомлення до ДПС;

— запис у трудовій книжці роблять без зазначення тимчасовості.

*** Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ.

Звільнення. При звільненні тимчасового працівника є певні нюанси. Загалом діє правило припинення трудового договору у зв’язку із закінченням строку його дії (п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП). Водночас пам’ятайте, що трудовий договір на тимчасового працівника вважається продовженим на невизначений строк і на такого працівника не поширюється дія Указу № 311, якщо:

— після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення (ст. 39¹ КЗпП, п. 11 Указу № 311);

— раніше звільненого тимчасового працівника знову прийнято на роботу на те ж підприємство після перерви, що не перевищує одного тижня, і при цьому строк його роботи до і після перерви в цілому перевищує 2 (4) місяці (п. 11 Указу № 311).

В обох із описаних випадків працівник не вважатиметься тимчасовим вже з дня укладення першого трудового договору.

Також трудовий договір із тимчасовим працівником може бути розірвано достроково. Крім загальних підстав, для тимчасових працівників також є спеціальні підстави звільнення.

З ініціативи роботодавця це (п. 6 Указу № 311):

— припинення роботи на підприємстві на строк більше 1 тижня з причин виробничого характеру, а також скорочення роботи на ньому;

— нез’явлення працівника на роботу протягом більше 2 тижнів підряд унаслідок тимчасової непрацездатності. Виняток — якщо тимчасова непрацездатність настала внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання, а також у випадку, якщо законодавством установлено більший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. У таких виняткових випадках роботодавець зобов’язаний зберегти за тимчасовим працівником місце його роботи (посаду) до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, але не більше ніж до закінчення строку роботи за договором;

— невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У цьому разі звільнення оформлюють п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП.

Окрім цього, тимчасовий працівник може звільнитись за власною ініціативою, письмово попередивши про це роботодавця за 3 дні. Це передбачено п. 5 Указу № 311. Знайома ситуація? Так, із сезонниками те ж саме. І вирішення тут таке саме: «союзні» нормативно-правові акти діють в частині, що не суперечить чинному українському законодавству. А оскільки ст. 39 КЗпП передбачає дострокове розірвання строкового трудового договору за бажанням працівника лише за наявності поважних причин, тож… немає причин, немає і звільнення.

Працеоплатні питання

Зарплата. Загалом тут без сюрпризів. Усе, як у людей. При виплаті зарплати слід дотримуватись мінімальних гарантій та строків виплати.

При цьому п. 9 Указу № 311 містить цікавий припис: тимчасових робітників і службовців, які уклали трудовий договір на строк не більше 6 днів, може бути в межах цього строку залучено до роботи у вихідні дні без дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації, а також до роботи у святкові дні. За роботу в ці дні інші дні відпочинку не надаються, а оплата праці провадиться в одинарному розмірі. Але така норма суперечить приписам КЗпП.

У період воєнного стану святкові дні є звичайними робочими. Тож роботу в ці дні ніяк спеціально не компенсують. А от у вихідні дні — компенсують згідно зі ст. 72 КЗпП за угодою сторін (тобто між роботодавцем та працівником). Можна обрати один із варіантів:

— надання іншого дня відпочинку;

— оплата у подвійному розмірі.

Детальніше про це читайте у статті «Робота у вихідні дні: організовуємо та оплачуємо під час воєнного стану» // «Оплата праці», 2022, № 19.

Тож вважаємо, що

Відпустки. Відпустки тимчасовим працівникам слід надавати та оплачувати, як і іншим працівникам. Щорічну основну — пропорційно відпрацьованому часу (ч. 9 ст. 6 Закону про відпустки****).

**** Законом України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР.

А при наданні додаткової соціальної відпустки на дітей слід бути уважним так само, як і з сезонними працівниками:

— надати її повної тривалості, а не пропорційно відпрацьованому часу;

— не надавати, якщо працівник уже використав таку відпустку (або отримав компенсацію за неї) в іншого роботодавця за поточний календарний рік;

— надавати, якщо працівник не мав у цьому календарному році іншого роботодавця, або мав, але право на відпустку настало під час роботи у нинішнього роботодавця.

Також тимчасовим працівникам слід виплатити компенсацію за невикористану щорічну та додаткову соціальну відпустку на дітей (ст. 24 Закону про відпустки).

Лікарняні, декретні. Тимчасові працівники також є застрахованими особами. Тож вони мають право на допомогу по тимчасовій непрацездатності й по вагітності та пологах. При цьому призначати її потрібно лише за одним місцем роботи (основним чи сумісництвом), віддаючи при цьому пріоритет основному місцю роботи (див. лист ПФУ від 16.01.2023 № 1468-1025/Я-03/8-2800/23).