Виплата зарплати
Вимоги до строків та періодичності виплати зарплати встановлені в ст. 115 КЗпП і ст. 24 Закону про оплату праці*. Згідно із зазначеними нормами виплата зарплати має здійснюватись:
1) не рідше 2 разів на місяць (це мінімальна кількість виплат зарплати на місяць, ніщо не заважає роботодавцеві виплачувати зарплату своїм працівникам частіше);
2) через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів;
3) не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (тобто зарплату за першу половину місяця виплачують не пізніше 22-го числа поточного місяця, а зарплата за місяць — не пізніше 7-го числа місяця, що настає за місяцем її нарахування).
* Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР.
(ср. )Проте чимало бюджетних установ датою виплати авансу та зарплати встановлюють останній день періоду, за який проводиться виплата. Тобто 15-го числа поточного місяця виплачують аванс. А зарплату за другу половину місяця виплачують в останній день місяця — 30-го або 31-го числа (28/29 лютого). Це не є порушенням трудового законодавства. Адже проводити виплату слід не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який вона здійснюється. Тобто пізніше встановленого строку — не можна. А раніше — не заборонено.
Утім у будь-якому випадку порядок виплати зарплати (періоди, строки, розмір тощо) має бути прописаний у колективному договорі або іншому нормативному акті роботодавця (наприклад, у Положенні про оплату праці), погодженому з профкомом.
Виплата зарплати щонайменше двічі на місяць — це обов’язок, а не право роботодавця. Навіть на підставі заяви працівника виплачувати зарплату один раз на місяць НЕ можна
Також пам’ятайте, що виплачувати зарплату потрібно у робочі дні за графіком роботи установи. У випадку, коли день виплати зарплати (авансу) припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то проводити виплату потрібно напередодні — у найближчий робочий день (див. лист Мінсоцполітики від 06.09.2019 № 1268/0/206-19).
Якщо у зв’язку з таким перенесенням зарплата виплачується раніше дати, встановленої колдоговором, то наступна виплата не переноситься. Вона проводитиметься в дні, визначені колдоговором або іншим нормативним актом роботодавця.
Усі вищезазначені вимоги потрібно виконувати і в період дії воєнного стану. Так, у ч. 1 ст. 10 Закону № 2136* зазначено, що зарплата виплачується працівникам на умовах, визначених трудовим договором. Тож під час воєнного стану роботодавці мають виплачувати зарплату в строки, встановлені в колективному договорі або іншому внутрішньому акті.
* Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX.
Розмір авансу
Аванс — це зарплата за першу половину місяця, тобто за період з 1-го по 15-те число (див. лист Мінсоцполітики від 23.07.2018 № 1305/0/101-18/28). Розмір авансу має бути не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку окладу або тарифної ставки працівника. Про це чітко зазначено у ч. 3 ст. 115 КЗпП. І ось тут зверніть увагу на два важливих моменти:
1) при розрахунку авансу доплати (у тому числі доплата до МЗП), надбавки, премії, інші заохочувальні та компенсаційні виплати не враховуються. Тобто працюємо з «голим» посадовим окладом працівника. А надбавки, доплати та премії нараховуються працівнику наприкінці місяця й виплачуються у складі зарплати за другу половину місяця;
2) сума авансу залежить від фактично відпрацьованого працівником часу в періоді, за який його виплачують. На практиці для розрахунку суми авансу відповідальні за ведення табеля обліку робочого часу працівники подають його до бухгалтерії за першу половину місяця.
А як бути, якщо працівник увесь місяць не працював, у зв’язку із тим, що в установі запроваджено простій? Чи платити йому аванс? Якщо так, то в якому розмірі? Відповіді — далі.
Аванс під час простою
Під час простою фактично відпрацьованого часу немає. Тобто якщо буквально застосувати норму ч. 3 ст. 115 КЗпП, то розмір авансу дорівнює нулю. Через це деякі бухгалтери вважають, що «простійні» кошти можна перераховувати раз на місяць (без авансу).
Але насправді це не так. Для проведення виплат працівникам за період простою законодавством не передбачено будь-яких окремих умов. Тому виплачувати «простійні» гроші слід відповідно до строків, передбачених у колдоговорі, тобто не рідше двох разів на місяць.
Оплата простою має здійснюватися у строки, встановлені для виплати зарплати
Зазначений факт підтверджують фахівці Мінекономіки у листі від 02.04.2021 № 4711-06/20380-07. При цьому вони зазначають, що оплата праці за час простою не з вини працівника (ч. 1 ст. 113 КЗпП) належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці.
Вона входить до складу фонду додаткової зарплати як оплата за невідпрацьований час (п.п. 2.2.12 Інструкції № 5*). Отже, це одна із складових зарплати.
* Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5.
У разі простою розмір зарплати за першу половину місяця (авансу) має визначатися на підставі табеля обліку робочого часу, який заповнюється за звітний місяць (з 1-го по 15-те число) з урахуванням умов оплати праці, встановлених працівникові на період простою.
Розглянемо приклад.
Приклад. В установі запроваджено простій з оплатою 2/3 окладу. Всього у квітні 22 роб. дн. Посадовий оклад працівника становить 6294 грн. Доплат, надбавок та премій не встановлено. На період з 1 по 15 квітня 2024 року припадає 11 роб. дн.
Розмір зарплати за першу половину місяця (авансу) становить:
6294 грн × 2 : 3 : 22 роб. дн. × 11 роб. дн. = 2098 грн.
Висновки
- Роботодавці зобов’язані виплачувати зарплату з періодичністю не рідше 2 разів на місяць. Строки виплати встановлюються у колдоговорі або іншому нормативному акті роботодавця.
- Розмір авансу має бути не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку окладу (тарифної ставки). Під час його розрахунку не враховують премії, доплати та надбавки.
- «Простійну» оплату слід виплачувати у строки, встановлені для виплати зарплати.
