Перед тим як визначити, які дні відрядження підлягають оплаті, потрібно з’ясувати, в які саме дні працівник перебував у службовій поїздці. У цьому допоможуть два документи:
1) наказ (розпорядження) про направлення у відрядження. У ньому, зокрема, зазначається дата вибуття у відрядження працівника та дата його прибуття з поїздки.
До речі, як і коли оформлювати такий документ, ми розповідали у статті «Направляємо працівника у відрядження: оформлюємо документи» цього номера;
2) Табель обліку робочого часу (далі — Табель). У ньому дні відрядження працівника позначають кодом «ВД» («07»), а кількість відпрацьованих годин проставляють відповідно до графіка роботи працівника (наприклад, «8»).
Якщо день відрядження припадає на вихідний, то у Табелі у верхньому рядку проставляють «ВД», у нижньому — «Х» або прочерк.
Зверніть увагу, фактичну кількість днів відрядження визначають згідно з наказом за наявності одного чи декількох документальних доказів перебування у відрядженні (п. 170.9.1 ПКУ, п. 4 розд. ІІ Інструкції № 59*). Якщо документальних доказів немає — вважати дні поїздки відрядженням не можна, як і позначати такі дні кодом «ВД» у Табелі.
Детальніше про це — у статті «Відрядження бюджетників: добові без документів» // «Оплата праці», 2023, № 13.
Документи в порядку і період відрядження працівника визначено? Переходимо до підрахунку днів службової поїздки, що підлягають оплаті.