Тривалість додаткової відпустки: визначаємо залежно від відпрацьованого часу

Особливості щорічних додаткових відпусток

Щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:

— за роботу із шкідливими і важкими умовами праці — на підставі ст. 7 Закону про відпустки*;

— за особливий характер праці (сюди входять відпустки за роботу з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ненормованим робочим днем тощо) — на підставі ст. 8 Закону про відпустки.

* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР.

Порядок надання таких відпусток має деякі особливості.

1. Отримати право на щорічну додаткову відпустку можуть лише певні категорії працівників.

Так, наприклад:

а) «шкідлива» відпустка надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, за Списком № 1290-1*;

* Додаток 1 до постанови КМУ від 17.11.97 № 1290.

б) «особлива» відпустка:

— працівникам, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я відповідно до Списку № 1290-2*;

— працівникам, що працюють в умовах ненормованого робочого дня згідно зі списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

* Додаток 2 до постанови КМУ від 17.11.97 № 1290.

2. Конкретну тривалість щорічних додаткових відпусток установлюють у колективному чи трудовому договорі. Вона залежить від:

— результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в шкідливих умовах — для «шкідливої» відпустки;

— часу зайнятості працівника в особливих умовах — для «особливої» відпустки.

3. Тривалість щорічної додаткової відпустки залежить від фактичного стажу роботи в шкідливих або особливих умовах.

До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються (ст. 9 Закону про відпустки):

— час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці;

— час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;

— час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

А ось дні відпусток, що не належать до щорічних основної та додаткових «шкідливих» / «особливих» відпусток, а також дні відряджень, тимчасової непрацездатності, простою не враховуються до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки*.

* Детальніше про те, які періоди включаються у стаж роботи, що надає право на щорічну додаткову відпустку, а які — ні, читайте у статті «Відпускний стаж для щорічних додаткових відпусток» // «Оплата праці», 2024, № 2.

Але зауважте! Час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці потрапляє до відпускного стажу працівника лише за однієї умови — якщо працівник був зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади.

Інакше кажучи, якщо нормальна тривалість робочого дня працівника для його професії / посади становить 6 годин на день, то для того, щоб такий робочий день зараховувався до стажу роботи, що дає право на щорічну додаткову «шкідливу» / «особливу» відпустку, він повинен фактично відпрацювати в таких умовах не менше 3 годин. Відпрацював 3 години і більше — такий день потрапить до відпускного стажу працівника, відпрацював менше — до відпускного стажу цей день не потрапить.

Зауважте, для того щоб працівник зміг скористатися своїм правом на щорічну додаткову відпустку, роботодавець має вести облік робочого часу такого працівника за кожним із видів шкідливих / особливих робіт (лист Держпраці від 13.07.2022 № 2419/4/4.1-ЗВ-22а).

І ще один момент.

Адже протягом такої перерви працівник не виконує своїх трудових обов’язків, а отже, не перебуває в умовах, які можуть бути шкідливими / особливими*.

* Детальніше про особливості надання перерви на відпочинок та харчування читайте у статті «Перерви в роботі: які оплачувати?» // «Оплата праці», 2024, № 13.

Далі покажемо на прикладі, як розрахувати тривалість «шкідливої» відпустки працівника залежно від відпрацьованого ним часу.

Рахуємо на прикладі

Визначимо стаж, що дає право працівнику на щорічну додаткову відпустку.

Загальна кількість робочих днів за робочий рік з 03.04.2023 по 02.04.2024 становить:

24_{квітень-2023}+27_{травень-2023}+26_{червень-2023}+26_{липень-2023}+27_{серпень-2023}+26_{вересень-2023}+26_{жовтень-2023}+26_{листопад-2023}+26_{грудень-2023}+27_{січень-2024}+25_{лютий-2024}+26_{березень-2024}+2_{квітень-2024} = 314 роб. дн.

Виключаємо з них робочі дні, які припали на період відпустки без збереження зарплати.

Кількість робочих днів, що дають право на щорічну додаткову відпустку, дорівнює:

314 - 131 = 183 роб. дн.,

де 131 — кількість робочих днів, які припали на період неоплачуваної відпустки (26_{червень-2023}+26_{липень-2023}+27_{серпень-2023}+26_{вересень-2023}+_{26жовтень-2023}).

Оскільки протягом цих 183 робочих днів працівник кожного дня працював у «шкідливих» умовах праці не менше половини тривалості робочого дня (мінімум 3 години на день), то всі ці робочі дні увійдуть до відпускного стажу працівника в повному обсязі.

З’ясуємо, скільки днів «шкідливої» відпустки може отримати працівник за робочий рік з 03.04.2023 по 02.04.2024.

Спочатку визначимо кількість днів відпустки, що припадають на один робочий день робочого року:

14 : 314 = 0,0446 к. дн.,

де 14 — повна тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, яка належить працівнику за повністю відпрацьований робочий рік.

Кількість днів «шкідливої» відпустки, на які має право працівник за робочий рік з 03.04.2023 по 02.04.2024, становить:

183 × 0,0446 = 8,1618 ≈ 8 к. дн.