Сумісники: коли можна відмовити в оплаті перших 5 днів хвороби

Допомога ≠ оплата перших 5 днів

Ні, відмовити працівнику в призначенні лікарняних за сумісництвом тільки через те, що йому вже призначено такі виплати за основним місцем роботи, не можна.

Справа в тому, що зазвичай лікарняний, виписаний працівнику, оплачується так:

— перші 5 днів тимчасової непрацездатності оплачує роботодавець за власний рахунок;

— починаючи з шостого — призначається допомога по тимчасовій непрацездатності за рахунок Пенсійного фонду.

Порядок оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності (за кошт роботодавця) регулює Порядок № 440*. У п. 2 цього документа досі зазначено:

* Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затверджений постановою КМУ від 26.06.2015 № 440.

Водночас порядок призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, що виплачується за рахунок ПФУ, визначає Закон про соцстрахування*. У ч. 1 ст. 22 цього документа вказано, що допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам надається за основним місцем роботи АБО за місцем роботи за сумісництвом.

* Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV.

При цьому першочергово право на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності працівник реалізує за основним місцем роботи (лист ПФУ від 26.01.2023 № 2748-2294/К-03/8-2800/23). І тільки в разі відмови в наданні такої допомоги за основним місцем роботи працівник може отримати допомогу по тимчасовій непрацездатності за сумісництвом.

Тому отримавши лікарняний лист від нашого працівника, страхувальник або уповноважені ним особи за сумісництвом (незалежно від того, що такому працівнику було призначено лікарняні за основним місцем роботи):

— обов’язково беруть у роботу такий листок непрацездатності;

— приймають рішення щодо оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності за рахунок роботодавця (якщо немає підстав для відмови в призначенні таких виплат). Як того вимагає Порядок № 440.

А ось призначати за сумісництвом допомогу по тимчасовій непрацездатності нашому працівнику не потрібно. Це вже зробив роботодавець за основним місцем роботи.

Коли можна відмовити

Ні, оплачувати не потрібно. Зараз пояснимо чому.

Почнемо з допомоги по тимчасовій непрацездатності, що виплачується за рахунок ПФУ.

Нагадаємо, що з 01.01.2023 така допомога надається застрахованим особам за основним місцем роботи АБО за місцем роботи за сумісництвом. При цьому першочергово право на її отримання працівник реалізує за основним місцем роботи.

Нашому працівнику було призначено допомогу за рахунок ПФУ за основним місцем роботи. Тому роботодавцю за сумісництвом призначати таку виплату не доведеться (підстава — ст. 22 Закону про соцстрахування).

Відповідно лікарняні за 28, 29 лютого та 1 березня 2024 року працівник за сумісництвом не отримає.

А як щодо оплати перших 5 днів хвороби, що виплачуються за рахунок роботодавця? Наш працівник також її не отримає за сумісництвом.

Справа в тому, що перші 5 днів хвороби працівника припали на період відпустки без збереження зарплати. А це одна з підстав, зазначених у ст. 16 Закону про соцстрахування, яка змушує роботодавця відмовити працівнику у призначенні лікарняних.

Отже, лікарняні за період з 23 по 27 лютого 2024 року (перші 5 календарних днів хвороби) працівник-сумісник також не побачить.

До речі, щоб відмовити працівнику (у тому числі суміснику) в призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності, у роботодавця є декілька підстав:

1) підстава, яка зазначена у ст. 16 Закону про соцстрахування. Зокрема, роботодавець має відмовити працівнику в призначення страхових виплати, якщо:

— тимчасова непрацездатність виникла внаслідок алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння;

— працівник порушував режим, установлений лікарем;

— тимчасова непрацездатність настала в період відпустки без збереження зарплати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням;

2) якщо працівник за період тимчасової непрацездатності не втрачав заробітку (ст. 15 Закону про соцстрахування). Зокрема, якщо працівник продовжував працювати незважаючи на хворобу або хвороба настала в період призупинення дії трудового договору тощо;

3) немає підстав для призначення лікарняних. Наприклад, у лікарняному листі є помилки або минув строк для призначення страхових виплат (6 місяців з дня відновлення працездатності) тощо.

Зауважте, що на цих підставах роботодавці відмовляють в призначенні страхових виплат працівникам, незалежно від того, є такий працівник основним працівником чи сумісником.

Якщо немає довідки

У Законі про соцстрахування немає такої підстави для відмови у призначенні лікарняних, як ненадання довідки про середню зарплату з основного місця роботи (див. вище). Тому відмовити у призначенні лікарняних за перші 5 днів хвороби нашому працівнику роботодавець за сумісництвом не може (якщо немає інших підстав). Тобто комісія (уповноважена особа) має прийняти рішення про оплату таких днів.

Водночас для визначення суми лікарняних роботодавцю за сумісництвом доведеться розрахувати середньоденну зарплату працівника. А такий показник визначають відповідно до вимог Порядку № 1266*.

* Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 № 1266.

У п. 30 цього документа зазначено: якщо на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, то середньоденну зарплату визначають окремо за кожним місцем роботи.

При цьому такий розрахунок проводять на підставі:

— листка непрацездатності (або його копії, засвідченої підписом керівника і скріпленої печаткою (у разі наявності) за основним місцем роботи — у разі видачі паперового листка непрацездатності) та

— довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи.

Для чого? Щоб виконати вимогу абз. 3 п. 30 Порядку № 1266. Відповідно до цієї норми сумарна зарплата, з якої розраховуються виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Оскільки нашому працівнику призначено лікарняні як за основним місцем роботи (і за рахунок роботодавця, і за рахунок ПФУ), так і за сумісництвом (за перші 5 днів хвороби), то роботодавець за сумісництвом має отримати від працівника довідку про середню зарплату аби провести порівняльні розрахунки.

Зверніть увагу! Таку довідку має надати саме працівник. Для цього він повинен звернутися до свого роботодавця за основним місцем роботи з вимогою про надання довідки про середній заробіток. А той у свою чергу зобов’язаний видати такий документ працівнику на підставі ст. 49 КЗпП та ст. 31 Закону про оплату праці*.

* Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР.

Доки не буде довідки — доти роботодавець за сумісництвом не зможе розрахувати та виплатити лікарняні працівнику. Адже може виявитися, що у працівника за основним місцем роботи в місяцях розрахункового періоду зарплата вище максимальної величини бази нарахування ЄСВ, що позначиться на сумі допомоги за місцем роботи за сумісництвом.

Працівник відмовляється надавати довідку? На наш погляд, тут можна діяти так. Бухгалтерія має звернутися до працівника-сумісника з письмовою вимогою надати довідку про середній заробіток з основного місця роботи для нарахування йому лікарняних. І попередити працівника в цьому документі про те, що доки він не надасть довідку, доти йому не будуть нараховані лікарняні за сумісництвом.

У такому разі роботодавець за сумісництвом не нестиме жодної відповідальності за невиплату працівнику допомоги по тимчасовій непрацездатності, адже його вини тут немає.

До речі, якщо б нашому працівнику відмовили в призначенні лікарняних за основним місцем роботи, то подавати довідку про середню зарплату за сумісництвом йому б не знадобилося (див. лист ПФУ від 17.03.2023 № 9726-10744/О-03/8-2800/23). Однак тоді працівник мав би надати роботодавцю за сумісництвом документ про вмотивовану відмову в призначенні лікарняних за основним місцем роботи.