Загальні вимоги сплати ЄСВ з МЗП
Вимога про сплату роботодавцями мінімального страхового внеску (мінімального розміру ЄСВ) передбачена у ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ*.
Розглянемо загальні випадки, які стосуються звичайних роботодавців. Коли звичайним роботодавцям треба виконувати вимогу сплати ЄСВ з МЗП, а коли ні — покажемо в таблиці.
Вимога про сплату ЄСВ з МЗП
| Виконуємо вимогу | Не виконуємо вимогу |
| При одночасному збігу таких умов: — місце роботи працівника є основним; — до доходу працівника застосовується ставка ЄСВ 22 % (працівник без інвалідності); — фактична база нарахування внеску більша за нуль та менша за МЗП; — трудові відносини з працівником тривали всі робочі дні місяця | Якщо виконується хоча б одна з таких умов: — у місяці прийняття / звільнення працівника, він перебував у трудових відносинах не всі робочі дні в такому місяці згідно з графіком роботи. Навіть якщо працівник основний і ставка ЄСВ до його доходів 22 %; — якщо база нарахування ЄСВ дорівнює нулю (будь-якого працівника з будь-якою ставкою ЄСВ). Наприклад, якщо працівник весь місяць перебував у неоплачуваній відпустці чи з ним призупинено трудовий договір і дохід не нараховувався; — застосовується пільгова ставка ЄСВ, наприклад 8,41 % (ставка ЄСВ працівників з інвалідністю); — заробітна плата (дохід) нарахована не за основним місцем роботи (зовнішнім сумісникам, особам, які виконують роботи за цивільно-правовим договором, укладеним не за їх основним місцем роботи); — зарплата нарахована працівникам, які працюють за трудовими договорами з нефіксованим робочим часом |
Роботодавці щомісяця мають контролювати розмір мінімального страхового внеску. Він дорівнює добутку МЗП та розміру ЄСВ, установленому законом на місяць, за який нараховується зарплата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464). Отже,
якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру МЗП, то сума ЄСВ розраховується як добуток розміру МЗП та ставки єдиного внеску 22 %
З 01.04.2024 по 31.12.2024 мінімальний розмір ЄСВ, обчислений з використанням ставки 22 %, становить — 1760 грн (8000 грн х 22 %).
Розглянемо практичні ситуації щодо сплати ЄСВ з МЗП.
Неповний робочий час
Приклад 1. Працівникам (без інвалідності, з неповною зайнятістю, трудові відносини повний місяць) у серпні 2024 року нарахована зарплата:
— Коржу А. К. (основне місце роботи) у сумі 7500 грн:
— Тузку Л. П. (зовнішній сумісник) у сумі 4000 грн.
Інших нарахувань немає.
Чи потрібно виконувати вимогу про сплату ЄСВ з МЗП при неповній зайнятості? Так, для працівника за основним місцем роботи вона має бути виконана на загальних підставах. Тобто якщо фактична база нарахування ЄСВ за місяць, яка визначена за основним працівником (ставка ЄСВ 22 %, весь місяць у трудових відносинах), нижча за МЗП, то ЄСВ сплачуємо з МЗП. При цьому не має значення зайнятість працівника (повна чи часткова).
Сума ЄСВ, яка має бути нарахована на дохід працівника Коржа А. К. і сплачена до бюджету, становить 1760 грн (8000 грн х 22 %).
А от щодо зовнішнього сумісника, то ЄСВ роботодавець має сплатити з фактичної бази нарахування внеску (до якої входить зарплата). Адже вимогу щодо сплати ЄСВ з МЗП роботодавець має виконувати за основним місцем роботи. А за зовнішнім сумісництвом — не треба.
І сума ЄСВ на дохід працівника Тузка Л. П. становитиме 880 грн (4000 х 22 %).
Внутрішній сумісник
Приклад 2. Працівник (без інвалідності) працює в одного роботодавця за основним місцем роботи (повна зайнятість) і за внутрішнім сумісництвом (неповна зайнятість — 0,25 штатної одиниці). З 1 по 16 серпня 2024 року він перебував у відпустці без збереження зарплати за обома трудовими договорами. Його зарплата за основним місцем роботи становить 4636,36 грн, за сумісництвом — 1818,18 грн.
Внутрішнім сумісництвом вважається робота працівника за окремим від основного трудовим договором у того ж роботодавця, що й за основним місцем роботи. Тобто працівник працює в одного роботодавця за двома трудовими договорами.
Вимогу щодо сплати ЄСВ з МЗП повинен виконувати роботодавець до місячного доходу працівника (без інвалідності), який працює в нього за основним трудовим договором (абз. 2 ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ). Із джерел не за основним місцем роботи ЄСВ сплачується з фактичної бази нарахування доходу (абз. 3 ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ).
В цьому випадку внутрішній сумісник працює у того самого (основного) роботодавця, тому для цілей виконання вимоги про сплату ЄСВ з МЗП базу для нарахування внеску потрібно визначати сукупно (дохід за основним місцем роботи + за внутрішнім сумісництвом). А потім порівнювати її з МЗП. Саме такий підхід при нарахуванні ЄСВ зазначають податківці у листі ДФСУ від 29.01.2016 № 1394/5/99-99-17-03-03-16.
Якщо така загальна база нарахування ЄСВ виявиться нижчою за МЗП, то ЄСВ треба платити з мінзарплати.
Виходячи з умов прикладу 2, загальна фактична база нарахування ЄСВ за серпень становить 6454,54 грн (4636,36 грн за основним місцем роботи + 1818,18 грн за внутрішнім сумісництвом). Фактична база нарахування внеску є меншою за мінімалку (8000 грн).
Сума ЄСВ за серпень цього працівника за обома трудовими договорами має бути 1760,00 грн (8000 грн х 22 %).
Для наочності розкладемо базу нарахування ЄСВ і суму внеску так, як вона має бути відображена в Д1 Податкового розрахунку за серпень 2024 року.
Сума ЄСВ з фактичної бази:
— за основним місцем роботи становитиме 1020,00 грн (4636,36 грн х 22 %);
— за внутрішнім сумісництвом — 400,00 грн (1818,18 грн х 22 %).
Обчислимо додаткову базу нарахування ЄСВ:
8000,00 - 6454,54 = 1545,46 (грн).
Розрахуємо суму ЄСВ з додаткової бази нарахування внеску:
1545,46 х 22 % = 340,00 (грн).
Загальна сума ЄСВ за серпень 2024 року за працівником (за основним місцем роботи і за внутрішнім сумісництвом) становитиме 1760,00 грн (1020,00 + 400,00 + 340,00).
Перехідні відпускні
Приклад 3. Працівнику (основне місце роботи, без інвалідності) в серпні 2024 року надано щорічну відпустку з 28.08.2024 по 20.09.2024.
Сума зарплати за фактично відпрацьовані дні серпня — 7008,46 грн.
Загальна сума відпускних, нарахованих у серпні, — 6163,20 грн, у тому числі:
— за 4 календарних дні відпустки, що припали на серпень, — 1027,20 грн;
— за 20 календарних днів відпустки, що припали на вересень, — 5136,00 грн.
З 23 по 30 вересня працівник перебуває у відпустці без збереження зарплати. Отже, зарплатних нарахувань за вересень немає.
Для визначення бази ЄСВ відпускні необхідно розподілити між місяцями пропорційно кількості днів відпустки в кожному місяці.
Для контролю мінбази ЄСВ перехідні відпускні розподіляємо між місяцями, за які вони нараховані.
Щодо ситуації, яку ми розглядаємо. Визначимо фактичну базу нарахування ЄСВ за серпень (до серпневої зарплати додамо відпускні за серпень):
7008,46 + 1027,20 = 8035,66 (грн).
Порівняємо з МЗП. Фактична база нарахування внеску за серпень є більшою за мінімалку, що діє у цьому місяці (8000 грн). Отже, ЄСВ нараховуємо на фактичну базу.
Зверніть увагу, такі порівняльні дії маємо проводити при обчисленні зарплати за серпень.
Контроль мінвнеску за вересень проводимо, коли буде відома сума нарахованого доходу за вересень. А от при виплаті відпускних (а вони мають бути виплачені до початку відпустки), ЄСВ сплачуємо з фактичної бази (одночасно із виплатою відпускних).
Отже, за умовами прикладу 3 у вересні працівник не працював і не мав зарплатних нарахувань. Проводимо контроль мінбази внеску. Якщо б у вересні працівнику була нарахована зарплата, то визначали б ми фактичну базу внеску шляхом додавання до неї відпускних, які нараховані у серпні за дні відпустки вересня.
Нарахувань зарплати за вересень не було, тоді до бази нарахування внеску цього місяця увійде тільки сума відпускних за вересень у сумі 5136,00 грн. Це і буде фактична база внеску вересня.
ЄСВ з фактичної бази нарахування внеску становить:
5136,00 х 22 % = 1129,92 (грн).
Порівнюємо фактичну базу нарахування внеску із МЗП, що діє у вересні (8000 грн). Фактична база внеску є меншою за мінімальну. Доведеться визначити різницю і сплатити ЄСВ з неї. Ця різниця є проміжною розрахунковою величиною, яку в бухобліку не нараховуємо, але показуємо у Д1 Податкового розрахунку як додаткову базу ЄСВ.
Визначаємо додаткову базу внеску:
8000,00 - 5136,00 = 2864,00 (грн).
Обчислимо суму ЄСВ з додаткової бази внеску:
2864,00 х 22 % = 630,08 (грн).
Сума ЄСВ, яка має бути сплачена за вересень 2024 року на дохід цього працівника, становить 1760,00 грн (1129,92 + 630,08).
Звільнення в останній робочий день (не останній календарний)
Приклад 4. Працівник (без інвалідності, основне місце роботи, графік — звичайна п’ятиденка) звільняється 30 серпня 2024 року за власним бажанням. З 1 серпня він перебував у відпустці без збереження зарплати і у цьому місяці не відпрацював жодного дня. Компенсація за 1 календарний день невикористаної відпустки становить 785,20 грн.
Деякі бухгалтери вважають, що у місяці прийняття / звільнення ЄСВ треба платити з фактичної бази нарахування внеску. Але це не завжди так.
Основним критерієм при нарахуванні ЄСВ у місяці звільнення / прийняття на роботу є перебування найманого працівника у трудових відносинах повний (відпрацювання всіх робочих днів цього місяця) або неповний календарний місяць.
За умовами, наведеними у запитанні, працівник у місяці звільнення не має виплат за відпрацьований час, але йому нарахована «відпускна» компенсація. Компенсація за дні невикористаної відпустки є виплатою за невідпрацьований робочий час і входить до фонду додаткової зарплати. А додаткова зарплата потрапляє до бази нарахування ЄСВ (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ).
Працівник звільнений не в останній день місяця, але в останній робочий день за графіком його роботи та його заробіток за цей місяць (785,20 грн) менший за МЗП (8000 грн). Тоді нараховувати ЄСВ у наведеній ситуації потрібно з МЗП.
Отже, сума ЄСВ у серпні 2024 року на дохід цього працівника становитиме 1760 грн (8000 х 22 %).
Висновки
- Якщо база нарахування ЄСВ за місяць менша за мінімалку, то для основних працівників із ставкою внеску 22 % потрібно виконати вимогу про сплату ЄСВ з МЗП.
- Неповна зайнятість не впливає на критерії виконання вимоги сплати ЄСВ з МЗП.
- При внутрішньому сумісництві базу для нарахування внеску треба визначати сукупно (дохід за основним місцем роботи + за внутрішнім сумісництвом).
- Перехідні відпускні розподіляємо між місяцями, за які вони нараховані. З мінбазою порівнюємо загальну суму зарплати і відпускних за відповідні місяці.
- Якщо працівник звільняється не в останній календарний день місяця, але всі робочі дні місяця він перебував у трудових відносинах, то ЄСВ маємо сплатити з МЗП.
