Працівника звільнено і знову прийнято в одному місяці: нюанси нарахування ЄСВ

Контрольні точки при нарахуванні ЄСВ

При розрахунку з працівником, який звільняється, у день звільнення роботодавець виплачує йому усі належні виплати, нараховані за трудовим договором. Водночас при виплаті сум, які входять до бази нарахування ЄСВ, роботодавець має нарахувати і сплатити цей внесок до бюджету.

У кінці місяця, у якому відбулося прийняття працівника на роботу відразу після звільнення, роботодавець має нарахувати ЄСВ на виплати, які входять до бази нарахування внеску за такий місяць.

При нарахуванні ЄСВ одним з перших кроків є визначення бази нарахування внеску. Зокрема, маємо визначити:

— виплати, з яких справляється ЄСВ. Вони окреслені нормами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ*, пп. 1, 2 розд. III Інструкції № 449**. Це основна, додаткова зарплата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці від 24.03.95 № 108/95-ВР, та сума винагороди за ЦПД;

— чи не перевищує сума виплат максимальний розмір бази внеску. У 2025 році він становить 160000 грн;

— чи потрібно врахувати мінімальний розмір бази внеску. У 2025 році він становить 8000 грн.

* Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

** Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом від 20.04.2015 № 449.

Поширеними є випадки звільнення і одразу (на наступний день після дня звільнення) прийняття на роботу. За класикою у день звільнення працівнику нарахована зарплата та компенсація за невикористану відпустку. Вихідну допомогу або інші виплати чи подарунки у цій статті не розглядаємо. Про оподаткування вихідної допомоги читайте у статті «Вихідна допомога: як розрахувати та оподаткувати?» // «Податки & бухоблік», 2024, № 86.

Максимальна база внеску

І зарплата, і відпускна компенсація є виплатами, які входять до бази нарахування ЄСВ. І при її визначенні у день звільнення проводимо контролі щодо максимальної бази внеску. Тобто порівнюємо фактичну базу з максимальною величиною і у разі необхідності обрізаємо фактичну базу нарахування ЄСВ.

Після звільнення працівника знову приймаємо на роботу до того ж роботодавця у цьому ж місяці. І, звісно ж, нараховуємо зарплату за вже новим трудовим договором. І тут увага! Коли ми будемо закривати місяць, то маємо вдруге проконтролювати максимальне обмеження бази внеску за цим працівником. Чому?

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску — це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць. Отже, контролі максимальної бази проводимо до доходів працівника, які нараховані йому в цілому за місяць.

Тому для порівняння з максимальною базою нарахування внеску враховуємо нараховані працівнику виплати, з яких справляється ЄСВ, за всіма трудовими договорами та ЦПД, що нараховані одним роботодавцем (замовником) за місяць.

Мінімальна база внеску

Вимоги щодо мінімальної бази нарахування ЄСВ є дещо складнішими.

Нагадаємо, що вимога щодо нарахування ЄСВ з мінімальної бази внеску застосовується тільки щодо працівника за основним місцем роботи, без інвалідності (ставка ЄСВ 22 %), за умови перебування у трудових відносинах цілий місяць (всіх днів за графіком роботи працівника).

Якщо працівник відповідає всім пунктам наведеного переліку і сума виплат, нарахованих йому за місяць, що входять до бази ЄСВ, менша за мінзарплату цього місяця, то ЄСВ справляємо з МЗП.

До працівника — зовнішнього сумісника цю вимогу не застосовуємо.

При звільненні основного працівника всередині місяця (усі дні місяця за графіком не відпрацьовано) контролі щодо мінімальної бази нарахування внеску не проводимо. ЄСВ нараховуємо на фактичну базу нарахування ЄСВ.

Якщо такого працівника у цьому ж місяці приймаємо на роботу до цього ж роботодавця (знову як основного) і нараховуємо зарплату за роботу від дня прийняття, то що робити після завершення місяця?

Контролюємо його мінбазу внеску в цілому за місяць. Але за умови, якщо він перебував у трудових відносинах із цим роботодавцем за основним місцем роботи цілий місяць або усі дні за графіком його роботи.

Наприклад, 10.03.2025 звільнення, а 11.03.2025 — прийняття на роботу. У цьому випадку, якщо сума виплат, нарахованих за обома трудовими договорами (заробіток до звільнення + заробіток після прийняття) буде меншою за МЗП — ЄСВ справляємо з МЗП. Такою ж буде ситуація, якщо між звільненням і прийняттям розрив тільки на вихідні дні. Наприклад, при графіку роботи за стандартною п’ятиденкою звільнення 07.03.2025 (п’ятниця), а прийняття — 10.03.2025 (понеділок). Вихідні дні 08.03.2025 та 09.03.2025.

Але якщо за одним трудовим договором працівник був основним і звільнився, а за другим, після прийняття на роботу у цьому ж місяці, — сумісником, то вимогу про сплату ЄСВ з МЗП не виконуємо.

Розглянемо приклад щодо вимоги сплати ЄСВ з МЗП.

У таблиці покажемо нарахування ЄСВ за березень 2025 року.

Контроль мінімальної бази нарахування ЄСВ за березень 2025 року

Отже, для працівника Лиска виконуємо вимогу щодо сплати ЄСВ з МЗП. Внесок за березень 2025 року нараховано в сумі 1760 грн (1721,72 + 38,28). Тобто, у підсумку, з мінімальної бази ЄСВ. Оскільки місце його роботи до звільнення і після прийняття на роботу є основним, він перебував цілий місяць у трудових відносинах з одним роботодавцем, ставка ЄСВ до його доходу застосовується у розмірі 22 % і фактична база нарахування ЄСВ за місяць виявилася меншою за МЗП.

Для працівника Фісака ЄСВ нараховуємо на фактичну базу нарахування внеску. Адже трудові відносини за попереднім трудовим договором, де у нього було основне місце роботи, тривали не цілий місяць, а новий трудовий договір укладено з ним, як із зовнішнім сумісником.