Курси підвищення кваліфікації: якщо навчання відбувається дистанційно

Гарантії для працівників

Курси підвищення кваліфікації — знайоме явище майже для всіх бюджетних установ. Більш того, для певних категорій працівників-бюджетників проходження курсів підвищення кваліфікації є обов’язковою умовою перед проведенням атестації (педагоги, медики, тренери-викладачі).

У ст. 122 КЗпП встановлено, що при направленні працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і провадяться виплати, передбачені законодавством. Конкретні гарантії працівникам, які підвищують кваліфікацію, закріплені у постанові № 695*. Відповідно до цієї постанови їм гарантується:

— збереження середньої зарплати за час навчання (для держслужбовців — зарплати);

— оплата вартості проїзду до місця навчання і назад;

— відшкодування витрат на винаймання житла;

— виплата добових за кожен день перебування в дорозі.

* Постанова КМУ «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва» від 28.06.97 № 695.

Направлення працівника на курси підвищення кваліфікації оформлюється наказом (розпорядженням) за підписом керівника (див. лист Мінсоцполітики від 29.06.2016 № 813/13/84-16). Працівника слід ознайомити із цим наказом під підпис. Так, по суті, вказаний документ підтверджує поважність відсутності працівника на роботі з причини підвищення кваліфікації.

Нюанси для окремих галузей

У загальному випадку за час проходження курсів підвищення кваліфікації середня зарплата зберігається тільки за основним місцем роботи працівника. Водночас для педагогічних та медичних працівників є виняток із цього правила. Так, на час проходження курсів підвищення кваліфікації середня зарплата зберігається за кожним місцем роботи за:

1) вчителями та іншими працівниками освіти, які направляються на курси і до інститутів удосконалення вчителів (п.п. «а» п. 1 постанови № 695);

2) медичними і фармацевтичними працівниками державних та комунальних закладів охорони здоров’я, які направляються до закладів післядипломної освіти для підвищення кваліфікації, підготовки і перепідготовки (абз. 3 п. 2 постанови № 524*). Виняток: медики, які працюють за сумісництвом у комунальних некомерційних підприємствах, адже на них не поширюється дія постанови № 524 (див. лист Мінсоцполітики від 18.06.2019 № 930/0/206-19).

* Постанова КМУ «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 11.05.2011 № 524.

Що стосується незарплатних гарантій, то відповідно до п. 2 постанови № 695 оплата проїзду, добових, відшкодування витрат, пов’язаних з наймом житлового приміщення, провадяться лише за місцем основної роботи. І тут категорія працівника (педагогічний чи медичний) не важлива.

Дистанційне навчання

Якщо працівник підвищує кваліфікацію дистанційно (онлайн), він не несе витрати на проїзд та проживання, тому компенсувати їх не потрібно. Добові тут також не виплачуються, адже вони прив’язані до поїздки (див. лист Мінекономіки від 04.01.2021 № 4706-06/14-09).

При обчисленні середнього заробітку керуємось нормами Порядку № 100*. Розрахунок проводимо виходячи з виплат за останні 2 місяці, що передують місяцю початку курсів.

* Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 № 100.

Підвищення кваліфікації + робота

У виняткових випадках працівник може проходити курси у свій робочий час. Тобто він за погодженням з роботодавцем проходить підвищення кваліфікації одночасно з виконанням своїх безпосередніх трудових обов’язків. При цьому наказ про проходження курсів не оформлюють.

У такому разі працівник не звільняється від виконання своїх трудових обов’язків і продовжує працювати (навчається без відриву від виробництва). Відповідно йому потрібно виплачувати його звичайну зарплату за відпрацьований час, а не середній заробіток за період навчання. Про це зазначають фахівці Мінекономіки у листі 18.06.2020 № 3511-06/37744-09.