Неподільна частина щорічної відпустки
Для того, щоб відповісти на поставлене запитання, перш за все заглянемо у законодавчі норми. Так, згідно зі ст. 12 Закону про відпустки* щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.
* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР.
Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
При цьому законодавством не визначено, яка саме частина відпустки повинна бути першою — неподільна частина тривалістю 14 календарних днів чи інша частина відпустки, яку можна поділити так, як буде вирішено між роботодавцем та працівником.
Тобто працівник має право піти спочатку у щорічну основну відпустку тривалістю на 10 календарних днів, а потім вже на 14.
У ситуації, що розглядається, працівник відгуляв спочатку щорічну основну відпустку тривалістю 10 календарних днів. Через деякий час він вирішив звільниться. Що ж робити з днями відпустки, що залишилися невикористаними? Давайте розбиратися далі.
Відпустка перед звільненням
Законом про відпустки закріплені спеціальні норми щодо використання відпустки перед звільненням. Так, відповідно до ст. 3 Закону про відпустки за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення у цьому разі є останній день відпустки.
Тобто така спеціальна законодавча норма дозволяє працівнику перед звільненням використати дні щорічної відпустки, що залишилися у нього. При цьому не забувайте, що час щорічної відпустки також включається до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку.
Грубо кажучи, на 15 календарних днів (пів місяця) перебування у щорічній відпустці набувається право на 1 календарний день такої відпустки. Не забувайте це при визначенні кількості днів, протягом яких працівник може перебувати у щорічній відпустці перед звільненням.
Тож якщо працівник звільняється, він може перед цим використати ту кількість календарних днів щорічної відпустки, на які він набув право. У випадку, що розглядається, це 9 днів.
У результаті виходить, що за останній перед звільненням відпрацьований робочий рік працівник використав належні йому дві частини відпустки — 10 та 9 календарних днів. Тобто не була дотримана вимога щодо використання неподільної частини у 14 календарних днів щорічної відпустки. Але це не є порушенням. Адже спочатку за графіком відпусток планувалося виконання цієї вимоги, але потім працівник вирішив звільнитися і в цих обставинах запрацювали інші вимоги Закону про відпустку, а саме зазначені вище норми ст. 3.
До речі, це не єдина ситуація, коли недотримання вимоги про використання неподільної частини щорічної відпустки у 14 календарних днів не є порушення. Нагадаємо про неї.
Безоплатна відпустка «з’їла» дні щорічної відпустки
У статті «Не вистачає стажу для неподільної частини відпустки: скільки днів надавати?» // «Оплата праці», 2024, № 16 ми розглядали ситуацію, коли працівник використав 10 календарних днів відпустки з повних 24 днів за робочий рік. А на основну неподільну частину (14 календарних днів) за цей рік йому не вистачило відпускного стажу через тривалу відпустку без збереження зарплати.
Нагадаємо, що безоплатна відпустка, яку надано працівнику за згодою роботодавця у зв’язку з воєнним станом (ч. 3 ст. 26 Закону про відпустки), наразі не включається у стаж для накопичення днів щорічної основної відпустки.
Тож коли прийде час надавати неподільну частину щорічної основної відпустки, може виявитися, що безоплатна відпустка, яка надана раніше, трохи «з’їла» дні щорічної відпустки. І що ж робити?
У цьому випадку роботодавець може надавати ту частину щорічної відпустки, на яку працівник заробив стаж. І це не буде порушенням.
Висновки
- Щорічну відпустку можна ділити, але обов’язково одна з частин має становити не менше 14 календарних днів — це передбачено законом.
- Не обов’язково починати саме з неподільної частини — порядок використання відпустки узгоджується між працівником і роботодавцем.
- Перед звільненням працівник має право використати залишок відпустки, навіть якщо це не забезпечує безперервні 14 днів. У цьому випадку діють спеціальні норми ст. 3 Закону про відпустки.
- Якщо частина днів відпустки була «з’їдена» безоплатною відпусткою (наприклад, у зв’язку з воєнним станом) і працівник не накопичив необхідний стаж, то роботодавець має право надати лише ту кількість днів, на яку є право. Це не вважається порушенням.
