Теми статей
Обрати теми

Перетворення закладів охорони здоров’я на підприємства

Станкус Тетяна, заступник головного редактора газети «Бюджетна бухгалтерія»
Медична реформа зараз у всіх на слуху. Як зазначив Уряд: «Більшість українців живуть у страху зіткнутись з вітчизняною системою охорони здоров’я. Попри сплату громадянами з власної кишені майже половини коштів на охорону здоров’я додатково до загальнодержавних податків, вони вимушені отримувати послуги, що надаються на базі застарілої інфраструктури, без гарантій якості і поважного ставлення до прав та гідності пацієнтів. Така організація системи не лише порушує конституційне право людини на доступну та якісну медичну допомогу, знижує рівень здоров’я та тривалість життя українців, але і перешкоджає економічному розвитку та соціальній згуртованості суспільства». Це наштовхнуло Уряд на реформування системи охорони здоров’я, одним із заходів якого є перетворення закладів охорони здоров’я у підприємства. Саме цьому питанню ми і приділимо увагу у статті.

Підстави для проведення реформування

Концепція реформи фінансування системи охорони здоров’я затверджена розпорядженням № 1013.

Як зазначено у цій Концепції, на сьогодні в Україні досі діє успадкована від СРСР командно-адміністративна модель охорони здоров’я. Заклади охорони здоров’я (далі — ЗОЗ) є бюджетними установами і перебувають у власності держави або територіальних громад.

Кошториси доходів і витрат ЗОЗ затверджуються тими ж органами влади, у власності яких вони перебувають, в результаті чого органи влади отримують стимул діяти в інтересах відповідних закладів, а не в інтересах конкретного пацієнта.

Фінансування зазначених закладів здійснюється за жорстким постатейним кошторисом на основі застарілих інфраструктурних нормативів. Це позбавляє керівників ЗОЗ управлінської гнучкості та не сприяє мотивації до покращення результату.

Зазначимо, що у зв’язку із застосуванням програмно-цільового методу (далі — ПЦМ) у бюджетному процесі з 2017 року ситуація дещо покращилася.

Міжнародний досвід, рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я, а також дослідження специфіки використовуваної сьогодні моделі системи охорони здоров’я України свідчать, що єдиним способом забезпечити якісний медичний захист без фінансового стресу для громадян є перехід до фінансування медицини за страховим принципом.

Цей підхід дозволяє розподілити ризики хвороби та витрати на лікування між великою кількістю застрахованих осіб, заздалегідь збираючи посильні внески з великого пулу людей і спрямовуючи зібрані кошти на виплати за страховим випадком у разі хвороби чи іншого розладу здоров’я.

До речі, системи страхової медицини досить поширені по всьому світу. Багато розвинутих країн, такі як США, Німеччина, Великобританія, Франція, Японія, Італія, Іспанія та багато інших, мають позитивний досвід застосування страхової медицини.

Для запровадження в Україні пропонується модель державного солідарного медичного страхування, яка враховує кращі сучасні практики та досвід трансформації систем охорони здоров’я у світі, зокрема у Центральній та Східній Європі.

При цьому зазначимо, що основним джерелом фінансування оновленої системи охорони здоров’я залишаються кошти Держбюджету, отримані від надходження загальнодержавних податків. Виплати для лікування окремої людини не прив’язані до розміру її індивідуальних внесків.

Як визначає Концепція, метою реформи фінансування системи охорони здоров’я є створення та запровадження нової моделі фінансування, яка передбачає чіткі та прозорі гарантії держави щодо обсягу безоплатної медичної допомоги, кращий фінансовий захист громадян у випадку хвороби, ефективний та справедливий розподіл публічних коштів та скорочення неформальних платежів, створення стимулів до поліпшення якості надання медичної допомоги населенню державними і комунальними ЗОЗ.

Звернемо вашу увагу на те, що гарантує держава.

Концепцією визначено, що державні гарантії у сфері надання медичних послуг повинні бути приведені у відповідність з економічними можливостями суспільства шляхом визначення державного гарантованого пакета медичної допомоги, що базується на пріоритетах охорони здоров’я, враховує поточний економічний стан і можливості держави та фінансується з урахуванням положень ст. 95 Конституції України.

Державний гарантований пакет медичної допомоги поширюватиметься на всіх громадян України та включатиме:

— первинну медичну допомогу;

— екстрену медичну допомогу (у тому числі у стаціонарі);

— основні види амбулаторних послуг за направленням лікаря загальної практики — сімейного лікаря;

— основні види стаціонарної медичної допомоги за направленням лікаря загальної практики — сімейного лікаря чи лікаря-спеціаліста, включаючи лікарські засоби для стаціонарної та екстреної медичної допомоги, вартість яких відшкодовується через встановлений державою механізм оплати відповідних видів медичної допомоги;

— амбулаторні рецептурні лікарські засоби, які внесені до національного переліку основних лікарських засобів та вартість яких відшкодовується через механізм реімбурсації*.

* Система реімбурсації є соціально-економічною системою, метою якої є забезпечення доступності лікарських препаратів та фармацевтичної допомоги в цілому, суб’єктом якої є уповноважені органи, що здійснюють компенсаційні виплати з певних джерел фінансування, об’єктом — певні категорії захворювань та хворих.

Зазначимо, що державний гарантований пакет медичної допомоги включатиме достатньо широкий спектр амбулаторної та стаціонарної медичної допомоги, а також лікарських засобів. Вартість відповідних послуг буде покриватися через систему державного солідарного медичного страхування повністю або частково.

Для тих послуг, для яких буде встановлене неповне покриття вартості єдиним національним замовником медичних послуг, передбачається запровадження механізму часткової офіційної співоплати пацієнтами.

При цьому тарифи для повної оплати медичних послуг, що входять до державного гарантованого пакета медичної допомоги, та тарифи офіційної співоплати таких послуг будуть уніфікованими і єдиними для всієї території України.

Тарифи встановлюватимуться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, і оплачуватимуться постачальникам єдиним національним замовником медичних послуг (на перехідному етапі вони оплачуватимуться чинними головними розпорядниками бюджетних коштів, якими є відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а в майбутньому — єдиним національним замовником медичних послуг) на основі укладених договорів про надання медичної допомоги, що передбачають використання механізму оплати за результат.

Надходження, що отримуватимуть державні та комунальні ЗОЗ від співоплати пацієнтами витрат за надані їм медичні послуги на основі прозорої та економічно виправданої системи тарифів, стануть офіційним формально визнаним додатковим джерелом фінансування зазначених постачальників послуг.

Детальний перелік послуг, що входять до державного гарантованого пакета медичної допомоги і підлягають оплаті з державного бюджету або співоплаті за уніфікованим тарифом, а також структура та рівень тарифів на відповідні послуги затверджуватимуться щороку Кабміном.

Зауважимо, що під час визначення переліку послуг державного гарантованого пакета медичної допомоги, вартість яких відшкодовуватиметься державою повністю чи на основі співоплати пацієнтами, враховується наступне:

— послуги первинної та екстреної медичної допомоги (зокрема у стаціонарі) повністю покриватимуться державним солідарним медичним страхуванням — співоплата для таких послуг не передбачається;

— послуги спеціалістів та обстеження за направленням лікаря покриватимуться державним солідарним медичним страхуванням із співоплатою від пацієнта, а без направлення лікаря пацієнт оплачуватиме повну вартість;

— послуги стаціонарного лікування та високоспеціалізовані послуги покриватимуться державним солідарним медичним страхуванням із співоплатою пацієнта;

— встановлений обсяг лікарських засобів за рецептом покривається державним солідарним медичним страхуванням із співоплатою пацієнта через механізм реімбурсації. При цьому зазначене покриття стосуватиметься лише лікарських засобів, включених до Національного переліку основних лікарських засобів.

З метою надання методичної допомоги органам місцевого самоврядування, керівникам місцевих органів управління охороною здоров’я та закладів охорони здоров’я, а також депутатам місцевих рад, відповідальним за підготовку та прийняття рішень щодо зміни господарсько-правового статусу комунальних закладів охорони здоров’я шляхом їх реорганізації (перетворення) з бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства МОЗ, були розроблені Методичні рекомендації.

Ці Методичні рекомендації визначають такі основні переваги перетворення ЗОЗ із бюджетної установи у комунальне некомерційне підприємство:

— керівник ЗОЗ, що діє у статусі підприємства, отримує значно більшу, ніж це можливо в умовах статусу бюджетної установи, свободу у розпорядженні активами, фінансами та формуванні кадрової політики ЗОЗ, визначенні внутрішньої організаційної структури закладу;

— ЗОЗ (підприємство) має можливість самостійно встановлювати будь-які форми оплати праці працівників, що допускаються законодавством;

— фінансування ЗОЗ зі статусом підприємства здійснюється не за постатейним кошторисом витрат, а на основі власного фінансового плану, що дозволяє такому ЗОЗ бути більш гнучкими та самостійними у прийнятті рішень порівняно із суб’єктами, що мають статус бюджетної установи;

— право ЗОЗ (підприємства) утворювати об’єднання підприємств з іншими ЗОЗ, які також діють у статусі підприємства, з метою перерозподілу функцій між ними та спільної оптимізації використання матеріальних, людських та фінансових ресурсів ЗОЗ — членів об’єднання;

— ЗОЗ (підприємство) може наймати за договорами підряду лікарів фізичних осіб — підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію на здійснення господарської діяльності з медичної практики.

Ну що ж, перейдемо від теорії до діла і розглянемо конкретні кроки перетворення закладів охорони здоров’я у підприємства.

Механізм перетворення ЗОЗ із бюджетної установи у підприємство

Перш за все слід зазначити, що у випадку, який ми розглядаємо, має місце перетворення.

У разі застосування такого виду реорганізації, як перетворення, йдеться про правонаступництво: до нової юридичної особи — правонаступника (комунального підприємства) переходить усе майно, права та обов’язки юридичної особи — попередника, у даному випадку — майно ЗОЗ-комунальної бюджетної установи. Це прописано у ст. 108 ЦКУ.

Механізм перетворення був запропонований МОЗ у Методичних рекомендаціях.

Звичайно, першим кроком реорганізації має бути рішення щодо неї.

Так, рішення про перетворення ЗОЗ, що діють у формі комунальної бюджетної установи, в комунальні підприємства приймають ради територіальних громад сіл, селищ, міст, які є власниками майна відповідного ЗОЗ.

Це пояснюється тим, що п. 30 ст. 26 Закону № 280 визначено, що прийняття рішень про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад.

Важливо! У рішенні ради про перетворення визначається вид комунального підприємства, в яке перетворюється ЗОЗ-бюджетна установа.

Давайте розглянемо, які ж саме види комунальних підприємств бувають.

Виходячи із ст. 78 ГКУ комунальні унітарні підприємства поділяються на комунальні комерційні підприємства, що діють з метою отримання прибутку, та комунальні некомерційні, що діють без мети отримання прибутку.

Майно комунальних унітарних підприємств перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади і закріплюється за комунальним комерційним підприємством на праві господарського відання, а за комунальним некомерційним підприємством — на праві оперативного управління.

При цьому, у Методичних рекомендаціях зазначено, що незважаючи на те, що ГКУ та Закон № 280 не обмежують права територіальних громад щодо створення тих чи інших видів комунальних підприємств, з урахуванням специфіки правовідносин у системі охорони здоров’я та її соціальної значущості, територіальним громадам варто взяти до уваги те, що оптимальним рішенням при реорганізації комунальних ЗОЗ-бюджетних установ є перетворення останніх у комунальні некомерційні підприємства.

Чому саме такий варіант буде найкращим?

По-перше, це найкращий інструмент для запобігання можливому надмірному податковому навантаженню на комунальні ЗОЗ-підприємства.

По-друге, відкриваються додаткові можливості для запобігання банкрутству реорганізованих у підприємства комунальних ЗОЗ та скороченню існуючої мережі комунальних ЗОЗ.

По-третє, перетворення ЗОЗ у комунальні некомерційні підприємства дозволяє захистити їх від приватизації за умови, що перетворені комунальні підприємства будуть внесені до переліку об’єктів комунальної власності відповідної територіальної громади, що не підлягають приватизації.

Крім того, Методичними рекомендаціями визначено, що перетворення ЗОЗ у комунальні некомерційні підприємства сприяє збільшенню господарської і фінансової автономії, управлінської гнучкості комунальних закладів охорони здоров’я, формуванню у них стимулів для поліпшення якості медичного обслуговування і водночас підвищенню економічної ефективності використання активів.

До речі, саме подібна організаційно-правова форма використовується в інших країнах світу для організації діяльності переважної більшості публічних медичних закладів.

Тож зробимо висновок: відповідній раді, яка є органом управління для ЗОЗ, у своєму рішення доцільно вказати, що вид комунального підприємства, в яке перетворюється ЗОЗ-бюджетна установа — комунальне некомерційне підприємство.

Також зазначимо, що рада приймає рішення, зокрема, про:

— перетворення ЗОЗ-бюджетної установи в ЗОЗ-підприємство;

— призначення комісії з реорганізації ЗОЗ-установи, голови комісії та встановлення порядку і строку заявлення кредиторами своїх вимог до ЗОЗ-установи, що припиняється. Виконання функцій комісії з реорганізації може бути покладено на орган управління (керівника) відповідного ЗОЗ-бюджетної установи, що підлягає реорганізації;

— вид ЗОЗ-підприємства та його найменування;

— розмір його статутного капіталу;

— затвердження статуту комунального підприємства;

Контроль за виконанням цих рішень ради може бути доручено виконавчому органу ради відповідної територіальної громади або іншому уповноваженому органу. Виконання заходів з перетворення ЗОЗ-бюджетної установи у комунальне підприємство (проведення розрахунків із кредиторами ЗОЗ; організація інвентаризації та оцінки майна ЗОЗ-бюджетної установи та підготовка проекту передавального акта; організація державної реєстрації припинення ЗОЗ-бюджетної установи та створення ЗОЗ-підприємства тощо) здійснюється комісією з припинення (реорганізації).

Як визначено у п. 1 ст. 105 ЦКУ, орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов’язаний протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

До комісії з реорганізації з моменту її призначення переходять повноваження щодо управління справами ЗОЗ-установи. Голова комісії та її члени представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені ЗОЗ, що припиняється. Комісія з припинення організує проведення інвентаризації та оцінки майна ЗОЗ-установи, що припиняється, проведення розрахунків з кредиторами.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до ЗОЗ-бюджетної установи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення ЗОЗ-установи. Така норма передбачена п. 5 ст. 105 ЦКУ.

Після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з реорганізації ЗОЗ-бюджетної установи складає передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов’язків ЗОЗ-бюджетної установи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов’язання, які оскаржуються сторонами.

Передавальний акт затверджується органом, який прийняв рішення про припинення ЗОЗ-бюджетної установи.

Згідно з передавальним актом ЗОЗ-підприємство отримує відповідні активи (нерухоме та рухоме майно) та пасиви ЗОЗ-бюджетної установи.

Із закінченням строку на заявлення вимог кредиторами та закінчення процедури припинення (реорганізації) ЗОЗ як бюджетної установи здійснюється державна реєстрація новоствореного ЗОЗ-комунального підприємства та державна реєстрація припинення ЗОЗ-бюджетної установи.

Тепер давайте звернемо увагу на вимоги до назви комунального підприємства, викладені у Методичних рекомендаціях.

Так, назва комунального підприємства повинна містити слова «комунальне підприємство» та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить.

Зазначене у статуті та інших документах закладу найменування ЗОЗ, який перетворено з бюджетної установи у комунальне підприємство, може також містити вказівку на вид цього підприємства (комерційне чи некомерційне).

Також важливо: оскільки перетворене комунальне підприємство має отримати статус закладу охорони здоров’я, то його назва має відповідати Переліку № 385.

Наприклад, назва може бути така: «Некомерційне комунальне підприємство «Офтальмологічна лікарня» Харківської міської ради».

Після державної реєстрації ЗОЗ у формі підприємства на це підприємство мають бути переоформлені права щодо нерухомості, у тому числі на користування земельною ділянкою.

Комунальне підприємство не несе відповідальності за зобов’язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить.

Особливості господарської діяльності комунальних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених ГКУ щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

При цьому варто зважати на те, що відповідно до ГКУ особливості діяльності комунального некомерційного підприємства визначаються за аналогією із особливостями діяльності державного казенного підприємства.

Для наочності та вашої зручності наведемо алгоритм реорганізації, приведений у додатку 1 до Методичних рекомендацій.

Алгоритм реорганізації (перетворення) закладу охорони здоров’я з бюджетної установи у комунальне підприємство

Етапи

Строки

Примітки/ризики

1. Прийняття відповідною радою територіальної громади рішення про припинення ЗОЗ шляхом його реорганізації з бюджетної установи у комунальне підприємство, яке має містити, зокрема, наступні відомості:

— порядок і умови здійснення припинення шляхом перетворення, у т. ч. відомості про персональний склад комісії з реорганізації, її голову, реєстраційні номери облікових карток платників податків, порядок та строки заявлення кредиторами своїх вимог до ЗОЗ;

— розмір статутного капіталу (але не обов’язково) та найменування новоствореного ЗОЗ;

— передання повноважень щодо контролю за виконанням цього рішення виконавчому комітету відповідної ради або іншому уповноваженому органу

2. Передача державному реєстратору документів для державної реєстрації рішення про припинення ЗОЗ

Протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення ( ч. 1 ст. 105 ЦКУ)

Державному реєстратору надаються ( ч. 9 ст. 17 Закону про реєстрацію):

а) оригінал або нотаріально засвідчена копія рішення про припинення ЗОЗ;

б) документи, які підтверджують особистість та повноваження особи, яка надає документ (паспорт, нотаріально засвідчена копія довіреності, якщо документи подаються представником за довіреністю)

3. Державна реєстрація в ЄДР рішення про реорганізацію ЗОЗ

Протягом 24 годин після надходження документів, крім вихідних та святкових днів, — див. п. 2 алгоритму

( п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону про реєстрацію)

4. Оприлюднення державним реєстратором рішення про реорганізацію (перетворення)

Протягом 24 годин після надходження документів, крім вихідних та святкових днів, — див. п. 2 алгоритму

( п. 9 ч. 2 ст. 25, п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону про реєстрацію)

У день проведення реєстраційної дії технічний адміністратор ЄДР забезпечує передачу відповідних даних до інформаційних систем ПФУ, податкового органу та статистики ( ч. 2 ст. 13 Закону про реєстрацію).

Реорганізація шляхом перетворення, на відміну від інших видів реорганізації юридичних осіб, не є підставою для проведення позапланової перевірки органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду юридичної особи, що перетворюється ( п.п. 78.1.7 ПКУ)

5. Розробка статуту комунального некомерційного підприємства ЗОЗ

1 тиждень (орієнтовний строк)

Рекомендується затвердити статут разом із передавальним актом (див. п. 9 алгоритму)

6. Прийняття та розгляд вимог кредиторів ЗОЗ (задоволення або відхилення вимог кредитора)

Надання відповіді кредиторам за результатами розгляду — протягом 30 днів з дня отримання вимоги.

Задоволення вимог — протягом строку,

визначеного рішенням про реорганізацію ЗОЗ (від 2 до 6 місяців)

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема, щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до ПФУ, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору

не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора ( ч. 6 ст. 105 ЦКУ).

Кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов’язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов’язання, або забезпечення виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом ( ч. 1 ст. 107 ЦКУ)

7. Інвентаризація та оцінка майна ЗОЗ

1 місяць (орієнтовний строк)

Оцінка майна ЗОЗ є обов’язковою згідно з ч. 2 ст. 7 Закону про оцінку

8. Складення комісією з реорганізації передавального акта, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов’язань установи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов’язання, які оскаржуються сторонами

Після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами ( ч. 2 ст. 107 ЦКУ)

У разі реорганізації усе майно, усі права та обов’язки ЗОЗ-установи переходять до його правонаступника — ЗОЗ-підприємства ( ч. 1 ст. 104, ч. 2 ст. 108 ЦКУ)

9. Затвердження передавального акта, підготовленого комісією з реорганізації, радою територіальною громади — органом, який прийняв рішення про припинення ЗОЗ-бюджетної установи ( ч. 3 ст. 107 ЦКУ) та статуту ЗОЗ- підприємства.

Затверджений передавальний акт підписується головою і членами комісії з реорганізації

10. Подання документів для державної реєстрації створення ЗОЗ-комунального підприємства та державної реєстрації припинення ЗОЗ-бюджетної установи ( ч. 1 ст. 17 Закону про реєстрацію), пакети документів подаються одночасно.

Документи для державної реєстрації новоствореного ЗОЗ:

— заява про державну реєстрацію створення ЗОЗ;

— заява про обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість, та/або заява про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій за формами, затвердженими відповідно до законодавства, — за бажанням заявника;

— примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення про створення ЗОЗ-підприємства;

— примірник статуту ЗОЗ-підприємства;

— довіреність, інший документ, який підтверджує повноваження представника ЗОЗ подати документи на реєстрацію;

— передавальний акт (примірник оригіналу, нотаріально засвідчена копія).

Документи для державної реєстрації припинення ЗОЗ:

— заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її реорганізації;

— примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта;

— довіреність, інший документ, який підтверджує повноваження представника ЗОЗ подати документи на реєстрацію

Після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами ( ч. 13 ст. 17 Закону про реєстрацію)

Згідно з п.п. 5 ч. 13 ст. 17 Закону про реєстрацію пакет документів для державної реєстрації припинення ЗОЗ-бюджетної установи та державної реєстрації новоствореного ЗОЗ-комунального підприємства подається одночасно. У той же час за змістом положень Закону про реєстрацію першим до ЄДР вноситься запис про припинення ЗОЗ-установи, і потім — про створення нового ЗОЗ-підприємства.

Вимоги до оформлення документів передбачено ст. 15 Закону про реєстрацію, зокрема: статут ЗОЗ викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними

особами, при цьому справжність підписів на статуті нотаріально засвідчується; справжність підписів на передавальному акті також має бути нотаріально посвідчено

11. Унесення до ЄДР запису про проведення державної реєстрації новоствореного ЗОЗ (у формі підприємства) внаслідок перетворення ЗОЗ-бюджетної установи та про проведення державної реєстрації припинення ЗОЗ-бюджетної установи

Протягом 24 годин після надходження документів, крім вихідних та святкових днів ( п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону про реєстрацію)

Дата внесення відповідного запису до ЄДР є датою державної реєстрації ЗОЗ-підприємства

12. Оприлюднення державним реєстратором результатів державної реєстрації припинення ЗОЗ (що діяло як бюджетна установа) та державної реєстрації новоствореного ЗОЗ (у т. ч. оприлюднення статуту новоствореного ЗОЗ)

Протягом 24 годин після надходження документів, крім вихідних та святкових днів ( п. 9 ч. 2 ст. 25 Закону про реєстрацію)

У день проведення реєстраційної дії технічний адміністратор ЄДР забезпечує передачу відповідних даних до інформаційних систем Пенсійного фонду України, податкового органу та статистики ( ч. 2 ст. 13 Закону про реєстрацію).

Відомості з ЄДР про державну реєстрацію створення ЗОЗ є підставою для взяття ЗОЗ на облік в органах державної статистики, державної фіскальної служби та/або вчинення інших дій відповідно до законодавства ( ч. 3 ст. 13 Закону про реєстрацію)

13. Повідомлення трудового колективу про реорганізацію ЗОЗ (скорочення або переведення на іншу посаду у разі необхідності)

Після державної реєстрації припинення ЗОЗ-установи та створення ЗОЗ-підприємства

14. Оформлення та реєстрація за ЗОЗ у формі комунального підприємства права користування об’єктами нерухомості (будівлями).

Реєстрація проводиться відповідними державними реєстраторами

1,5 — 2 місяці

Переоформлення прав на будівлі за ЗОЗ-підприємством здійснюється після його державної реєстрації

15. Оформлення та реєстрація за ЗОЗ-підприємством права користування земельними ділянками (в тому числі оренди)

4 — 9 місяців

16. Подання до Міністерства охорони здоров’я заяви про переоформлення ліцензії на здійснення господарської діяльності з медичної практики згідно з діючими Ліцензійними умовами.

Протягом 3 місяців

17. Переоформлення акредитаційного сертифіката закладу охорону здоров’я

Управління підприємством

Тепер щодо управління підприємством.

Управління комунальним підприємством здійснює рада (засновник) територіальної громади села, селища, міста, яка є власником майна відповідного ЗОЗ.

Поточне керівництво (оперативне управління) комунальним підприємством здійснює його керівник.

Контроль за діяльністю керівника підприємства забезпечує наглядова рада підприємства (у разі її утворення).

Критерії, відповідно до яких утворення наглядової ради комунального підприємства є обов’язковим, а також порядок утворення, організації діяльності та ліквідації наглядової ради та її комітетів, порядок призначення членів наглядової ради затверджуються рішенням Засновника.

Крім того, звернемо увагу на можливість створення спостережної ради.

З метою здійснення ефективного громадського контролю за діяльністю ЗОЗ та сприяння забезпеченню права членів територіальної громади на участь в управлінні об’єктами комунальної власності, а також дотримання прав та забезпечення безпеки пацієнтів, додержання вимог законодавства при здійсненні медичного обслуговування населення, при ЗОЗ може бути створена спостережна рада, яка є консультативно-дорадчим органом Засновника та дорадчим органом керівника ЗОЗ.

Важливо! При ЗОЗ, що надають медичну допомогу вторинного і третинного рівня, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення, спостережні ради утворюються обов’язково, якщо інше не передбачено законом.

При інших ЗОЗ спостережні ради утворюються на розсуд та за рішенням засновника підприємства.

Порядок утворення, склад та строк повноважень спостережної ради наведені у примірному Статуті комунального підприємства, що надає первинну медичну допомогу, який наведено у додатку 2 до Методичних рекомендацій.

При цьому законодавством можуть бути визначені особливості утворення, права та обов’язки спостережної ради для окремих комунальних ЗОЗ залежно від рівня медичної допомоги, що ними надається, — первинна, вторинна (спеціалізована) чи третинна (високоспеціалізована) медична допомога.

Також зазначимо, що при ЗОЗ, з метою сприяння їх діяльності, можуть також утворюватися опікунські ради, до складу яких (за їхньою згодою) можуть включатися благодійники, представники громадськості та громадських об’єднань, благодійних, релігійних організацій, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, волонтери та інші.

Рішення про створення опікунської ради при ЗОЗ та положення про неї затверджуються наказом керівника ЗОЗ або уповноваженого органу.

Ліцензування медичної діяльності

Важливим моментом також є ліцензування діяльності перетвореного ЗОЗ.

Так, як визначено Методичними рекомендаціями, після перетворення ЗОЗ із бюджетної установи у підприємство ліцензія на господарську діяльність з медичної практики зберігає чинність протягом трьох місяців і протягом цього строку має бути переоформлена.

Давайте звернемося до вимог Закону № 222.

Згідно з п. 1 ст. 7 цього Закону ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як медична практика.

Далі слід звернутися до Ліцензійних умов № 285, які були розроблені на виконання Закону № 222 (ср. ).

До речі, на сьогодні також є чинними Ліцензійні умови № 49. Але ці Ліцензійні умови були розроблені на виконання Закону № 1775, який на сьогодні вже є нечинним (втратив чинність 28.06.2015 р.).

Тож на цей час слід керуватися Ліцензійними умовами № 285, які ми і розглянемо.

Ці Ліцензійні умови встановлюють організаційні, кадрові і технологічні вимоги до матеріально-технічної бази ліцензіата, обов’язкові для виконання під час провадження господарської діяльності з медичної практики, а також визначають вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Відповідно до п. 3 Ліцензійних умов № 285 їх дія поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правової форми та фізичних осіб — підприємців, які провадять господарську діяльність з медичної практики.

Зазначимо, що здобувач ліцензії для її отримання подає у спосіб, передбачений ч. 1 ст. 10 Закону № 222, до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії за формою згідно з додатком 1 до Ліцензійних умов № 285.

Відповідно до п. 3 ст. 11 Закону № 222 до заяви про отримання ліцензії додаються:

1) документи відповідно до ліцензійних вимог;

2) копія паспорта керівника здобувача ліцензії (або довіреної особи) із відміткою органу державної податкової служби про повідомлення про відмову через свої релігійні переконання від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (подається тільки фізичними особами — підприємцями, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби);

3) опис документів, що подаються для одержання ліцензії, у двох екземплярах.

Як визначено у п. 6 Ліцензійних умов № 285, до заяви про отримання ліцензії, крім документів, передбачених ст. 11 Закону № 222, додаються за підписом здобувача ліцензії або уповноваженої ним особи відомості про стан матеріально-технічної бази, наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня, згідно із додатком 2 до цих Ліцензійних умов.

Сторінки відомостей нумеруються, прошиваються, засвідчуються підписом уповноваженої особи та скріплюються печаткою суб’єкта господарювання (за наявності).

Опис документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії, подається у двох примірниках. Форма цього опису наведена у додатку 3 до Ліцензійних умов № 285.

Кадрові питання, оптимізація штату та оплата праці

З цього приводу насамперед зауважимо, що сам по собі факт реорганізації ЗОЗ не є підставою для звільнення працівників, якщо це не буде супроводжуватися скороченням їх чисельності або штату. Про це свідчить ст. 36 КЗпП, в якій зазначено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників ( п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП).

Важливими моментами також є такі:

— реорганізований ЗОЗ зможе отримати право самостійно затверджувати штатний розпис і визначати чисельність найманих працівників;

— відповідно до ч. 3 ст. 64 ГКУ підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Це дозволяє після формування нового штатного розпису здійснити заходи щодо оптимізації чисельності та скоротити (звільнити) зайвий персонал, відмова від утримання якого не спричинить погіршення якості та доступності медичної допомоги для пацієнтів.

Методичні рекомендації пропонують такі три варіанти вирішення кадрових питань.

Перший варіант — продовження трудових відносин на попередній посаді.

Працівників ЗОЗ, які залишаються працювати на своїх посадах, необхідно проінформувати про факт реорганізації закладу шляхом ознайомлення з відповідним наказом керівника.

Цей наказ необхідно видати для внесення запису про реорганізацію закладу до трудової книжки працівника, що обумовлено п. 2.15 Інструкції № 58.

Другий варіант — переведення працівника на іншу посаду.

Працівників ЗОЗ, які продовжать трудові відносини з комунальним підприємством, можливо перевести на іншу роботу всередині цього підприємства за новим штатним розписом після проведення реорганізації.

Оскільки для переведення на іншу роботу відповідно до ч. 1 ст. 32 КЗпП вимагається згода працівника, необхідно дотримуватися такого порядку:

1. Працівник подає письмову заяву на ім’я керівника підприємства з проханням перевести його на нову посаду.

2. Керівник підприємства видає наказ про переведення, з яким працівник має бути ознайомлений під розписку.

3. Протягом тижневого строку з моменту видання наказу та ознайомлення з ним працівника до його трудової книжки слід внести запис про переведення на іншу роботу.

Третій варіант — звільнення працівника за скороченням.

Ураховуючи потребу скорочення надлишкового персоналу, заклад може провести звільнення таких працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП через скорочення чисельності та штату працівників.

Основні правила звільнення працівників ви знайдете у Методичних рекомендаціях.

Звертаємо увагу на те, що при рівних умовах продуктивності праці й кваліфікації працівників перевага в продовженні роботи надається:

1) сімейним — за наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім’ях яких немає інших працівників із самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється дія Закону № 3551;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п’яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, — протягом двох років із дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, зокрема, громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, дітям війни та іншим категоріям.

Тепер щодо оплати праці працівників комунального некомерційного підприємства.

Під час реорганізації бюджетних ЗОЗ у комунальні некомерційні підприємства мають здійснюватися заходи щодо зміни механізму організації оплати праці.

Звісно, це пов’язано з тим, що є різні підходи щодо регулювання оплати праці працівників бюджетних установ і організацій та працівників інших підприємств, установ, організацій.

Так, до моменту втрати ЗОЗ статусу бюджетної установи умови оплати праці їх працівників перебувають у сфері державного регулювання і визначаються, зокрема, ст. 98 КЗпП, ст. 8, 13 Закону про оплату праці, постановою № 1298, наказом № 308/519.

Після перетворення ЗОЗ у комунальне некомерційне підприємство організація оплати праці працівників переходить у сферу договірного регулювання, що передбачено ст. 97 КЗпП, ст. 15, 16 Закону про оплату праці, Законом № 3356, положеннями Генеральної угоди, відповідними галузевими та регіональними угодами.

За умови отримання реорганізованими ЗОЗ дотацій з бюджету, додатково регулювання оплати праці здійснюється на підставі постанови № 948.

Тому для комунального некомерційного підприємства на перший план виходить необхідність ухвалення колективного договору, у якому мають бути визначені форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат.

Ці умови встановлюються підприємствами з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Основну частку оплати праці варто пов’язувати із наявними результатами індивідуальної праці, виходячи з особистих якостей і результатів праці кожного працівника, а додаткову — залежно від кінцевих результатів роботи підприємства.

При цьому необхідно суворо дотримуватися державних гарантій у сфері оплати праці, зокрема стосовно забезпечення виплати мінімальної заробітної плати у разі повного виконання працівником місячної (годинної) норми праці.

Крім того, з метою забезпечення справедливого підходу до оплати праці у реформованому ЗОЗ його власник (тобто відповідна місцева рада) має забезпечити рівень оплати праці персоналу на рівні не нижче, ніж установлений для бюджетних ЗОЗ постановою № 1298, а також наказом № 308/519. Відповідні фінансові ресурси мають бути передбачені у місцевому бюджеті незалежно від обраного способу фінансування ЗОЗ.

Під час розробки і укладення колективних договорів або положень про оплату праці необхідно передбачати, щоб система оплати праці ЗОЗ була чітко сформульована і обов’язково визначала:

— мету та основні завдання діяльності ЗОЗ, які повинні вирішувати його працівники;

— структуру основної заробітної плати за елементами, з яких вона складається;

— показники, за якими певним групам та категоріям працівників нараховується заробітна плата;

— умови, за яких основна заробітна плата працівників може бути підвищена або знижена до рівня, передбаченого законом, з визначенням показників та умов діяльності, за якими це підвищення або зниження може бути застосовано, та розмірів такого підвищення або зниження;

— показники та умови нарахування додаткової оплати праці: премій, доплат, надбавок або інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Фінансування ЗОЗ, перетворених у комунальні некомерційні підприємства

Методичні рекомендації пропонують три варіанти організації фінансування ЗОЗ, перетворених у комунальні некомерційні підприємства шляхом реорганізації ЗОЗ-бюджетних установ:

1. Шляхом укладення договорів про медичне обслуговування населення.

2. Шляхом фінансування з відповідного бюджету з використанням програмно-цільового методу (далі — ПЦМ) (за бюджетною програмою), що передбачено БКУ.

3. Шляхом надання фінансової підтримки з місцевого бюджету.

Зупинимось на кожному з них.

Здійснення фінансування за договором про медичне обслуговування населення передбачає здійснення наступних кроків:

1. Визначення місцевою (обласною чи районною) радою або радою, що представляє ОТГ, органу, відповідального за забезпечення інтересів територіальної громади у медичній допомозі.

Указаним органом може бути відповідний структурний підрозділ місцевої державної адміністрації (департамент (управління, відділ) охорони здоров’я) або виконавчого органу місцевої ради.

При цьому необхідно враховувати вимоги ст. 89, 90 БКУ щодо розмежування видатків, які фінансуються з відповідного місцевого бюджету.

2. Під час ухвалення рішення про затвердження місцевого бюджету відповідна рада визначає розмір фінансування видатків на охорону здоров’я на відповідній території з урахуванням положень ст. 89, 90 БКУ та ст. 18 Основ законодавства про охорону здоров’я.

3. Місцева рада своїм рішенням наділяє орган, відповідальний за забезпечення потреби територіальної громади у медичній допомозі, повноваженнями виступати замовником закупівлі медичних послуг (далі — Замовник). При цьому Замовнику надаються права головного розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету або розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня.

Так, згідно з п. 4 ст. 22 БКУ головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пп. 2 і 3 ч. 2 ст. 22 БКУ.

Нагадаємо: головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, можуть бути виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

4. Замовник затверджує річний план закупівель, у якому визначаються процедури закупівлі. Найбільш вірогідними серед них є відкриті торги (за наявності декількох ЗОЗ, що конкурують між собою на відповідній території) або переговорна процедура за відсутності конкуренції ЗОЗ.

5. Замовник має провести в порядку і у строки, визначені Законом про публічні закупівлі, процедуру закупівлі медичних послуг з метою укладення договору. При цьому необхідно визначити порядок ціноутворення на медичні послуги та порядок підтвердження факту їх надання.

Майте на увазі:після набрання чинності та введення в дію Закону № 2002 на закупівлю послуг за договорами про медичне обслуговування населення не будуть поширюватись норми Закону про публічні закупівлі.

Закон № 2002 набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності (06.05.2017 р.) цим Законом.

6. Після укладення договору із ЗОЗ Замовник реєструє відповідні бюджетні зобов’язання в органах Держказначейської служби відповідно до ст. 48, 78 БКУ.

7. Протягом строку дії договору Замовник і ЗОЗ щомісяця складатимуть акти про надані послуги відповідно до умов договору.

8. На підставі актів Замовник здійснює оплату наданих послуг через органи Державної казначейської служби, у порядку, передбаченому ст. 49 БКУ.

9. Наприкінці року Замовник у порядку, передбаченому Законом про публічні закупівлі, готує і оприлюднює звіт про виконання договору про медичне обслуговування населення.

Оскільки бюджетний період для всіх бюджетів триває один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, то кожного року процедуру закупівлі необхідно проводити наново.

Тепер перейдемо до фінансування з відповідного бюджету з використанням ПЦМ.

Здійснення фінансування з місцевого бюджету в рамках ПЦМ (за бюджетною програмою) вимагатиме вчинення таких дій:

1. Під час прийняття місцевого бюджету відповідна рада має передбачити можливість фінансування охорони здоров’я (або окремих напрямків надання медичної допомоги) через окрему бюджетну програму. За такою програмою можуть фінансуватися заходи із закупівлі медичного обладнання, лікарських засобів та інших витрат, що забезпечують здійснення лікувально-профілактичної (медичної) діяльності ЗОЗ.

2. Головний розпорядник бюджетних коштів розробляє та протягом 45 днів з дня набрання чинності рішенням про місцевий бюджет затверджує спільно з місцевим фінансовим органом паспорт бюджетної програми.

Далі в Методичних рекомендаціях значиться наступний цікавий пункт.

3. Головний розпорядник визначає відповідального виконавця бюджетної програми, яким стає ЗОЗ зі статусом комунального підприємства як одержувач бюджетних коштів.

Але в той же час, як ми неодноразово зазначали у своїх консультаціях, одержувачі бюджетних коштів не можуть бути відповідальними виконавцями бюджетних програм.

Це пояснюється тим, що п. 1.1 Інструкції № 836 визначено, що відповідальними виконавцями можуть бути:

— головний розпорядник — за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом;

— розпорядники коштів місцевого бюджету нижчого рівня, які відповідають за виконання бюджетних програм у системі головного розпорядника.

Тож одержувач бюджетних коштів ніяк не може бути відповідальним виконавцем бюджетної програми.

Тому це питання поки що залишається відкритим. Наша редакція направила відповідний запит до Мінфіну з цього приводу. Як тільки отримаємо відповідь — обов’язково повідомимо вас про це.

4. Головний розпорядник за погодженням з комунальним підприємством затверджує план використання бюджетних коштів на підставі кошторису розпорядника бюджетних коштів. Тобто орган охорони здоров’я у своєму кошторисі передбачає суму витрат на закупівлю медичних послуг, яку виділила за бюджетною програмою місцева рада.

Ці кошти за планом використання бюджетних коштів передаються комунальному підприємству на безповоротній основі. Витрачати зазначені кошти ЗОЗ має право лише за цільовим призначенням, спрямовуючи свої зусилля на досягнення результативних показників відповідної бюджетної програми, визначених у її паспорті.

5. На підставі паспорта бюджетної програми та плану використання бюджетних коштів головний розпорядник реєструє в органах Держказначейської служби бюджетні зобов’язання зі сплати на користь комунального підприємства коштів за надані населенню послуги з надання медичної допомоги.

6. Щомісячно згідно з даними паспорта бюджетної програми комунальне підприємство надає пакет документів на перерахування бюджетних коштів відповідно до програми і отримує ці кошти.

Більш детально про ПЦМ читайте у наших матеріалах: «Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі: аспекти застосування» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2016, № 34, с. 12), «Програмна класифікація видатків: як визначити код» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2016, № 48, с. 12), «Питання застосування ПЦМ» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2017, № 10, с. 15) та «Питання затвердження паспорта бюджетної програми» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2017, № 10, с. 22).

Далі розглянемо процес фінансування з місцевого бюджету шляхом надання фінансової підтримки.

Здійснення фінансування з місцевого бюджету шляхом надання фінансової підтримки вимагатиме вчинення таких дій:

1. Під час прийняття місцевого бюджету відповідна рада має передбачити бюджетні кошти на фінансову підтримку комунальному підприємству — ЗОЗ. Ці кошти можуть надаватися для різних цілей:

— для виконання заходів програми соціально-економічного розвитку відповідної території (територіальної громади);

— для покриття збитків, пов’язаних із господарською діяльністю комунального ЗОЗ через недостатнє фінансування (дотація на покриття збитків);

— для здійснення капітальних видатків, наприклад, для оновлення чи закупівлю основних засобів, здійснення капітального ремонту тощо;

— для затвердження місцевою радою порядку використання відповідних коштів з визначенням головного розпорядника (відповідний структурний підрозділ місцевої державної адміністрації або виконавчий комітет місцевої ради), а також одержувача цих коштів (комунальне підприємство — ЗОЗ);

— для затвердження у кошторисі головного розпорядника бюджетних коштів розподілу бюджетних асигнувань, що містять суми, виділені на підтримку комунального підприємства.

2. Головний розпорядник за погодженням з комунальним підприємством затверджує план використання бюджетних коштів на підставі кошторису розпорядника бюджетних коштів. Тобто орган охорони здоров’я у своєму кошторисі передбачає суму витрат на підтримку комунального підприємства, яку виділила за бюджетною програмою місцева рада. Ці кошти за планом використання бюджетних коштів передаються комунальному підприємству на безповоротній основі.

3. Відкриття рахунків, реєстрація, облік зобов’язань та проведення операцій, пов’язаних із використанням бюджетних коштів, здійснюється відповідно до Порядку № 938.

Фінансування комунального підприємства здійснюється за скороченою класифікацією видатків бюджету. При цьому цільове використання коштів, визначене планом використання бюджетних коштів, не може бути порушене. За необхідності кошти можуть бути перерозподілені за поданням головного розпорядника на підставі рішення місцевої ради.

Як правило, вказані кошти можуть використовуватися на фінансування витрат з оплати праці, нарахувань на оплату праці, оплату комунальних та інших послуг тощо.

Зауважимо, що фінансування реорганізованого ЗОЗ за бюджетні кошти може також відбуватися за механізмом, який поєднає фінансування за бюджетною програмою, фінансову підтримку та/або укладення договору про медичне обслуговування населення.

Тобто не обов’язково буде обрати лише один із шляхів фінансування.

Давайте розглянемо, які можуть бути додаткові джерела фінансування.

Додатковими джерелами фінансування ЗОЗ можуть бути не заборонені чинним законодавством будь-які надходження від фізичних та юридичних осіб.

До таких надходжень можна віднести:

— оплату від страхових компаній за надані медичні послуги;

— оплату від роботодавців за медичні послуги, надані працівникам;

— грошові надходження від благодійних організацій;

— грошові надходження від надання платних послуг відповідно до чинного законодавства України тощо.

Також реорганізовані ЗОЗ можуть отримувати оплату від пацієнтів за надані сервісні послуги пацієнтам (палати покращеного сервісу та інше) та іншим закладам охорони здоров’я і лікарям, що діють як фізичні особи — підприємці (ведення бухгалтерського обліку, закупівля ліків та витратних матеріалів, проведення тренінгів тощо).

Зауважимо, що можливість надання сервісних послуг іншим закладам охорони здоров’я та лікарям, що діють як фізичні особи — підприємці, має бути передбачена у статуті. В іншому випадку ЗОЗ може втратити статус неприбуткового підприємства.

Також звернемо увагу на вимоги, передбачені Законом № 2002.

Так, цим Законом встановлено, що до 31 грудня 2018 року:

1) кредитори державних та комунальних ЗОЗ, що реорганізуються, не вправі вимагати від них виконання незабезпечених зобов’язань, припинення або дострокового виконання зобов’язання або забезпечення виконання зобов’язання. Згода кредитора на заміну боржника у зобов’язанні у такому разі не вимагається;

2) обов’язкова оцінка майна, передбачена Законом № 2658, для ЗОЗ, що реорганізуються, не застосовується;

3) звільнення працівників закладів, що реорганізуються, допускається лише у разі, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу;

4) казенні підприємства та комунальні некомерційні підприємства, що утворюються у результаті реорганізації державних та комунальних ЗОЗ — бюджетних установ, є правонаступниками всіх прав та обов’язків відповідних бюджетних установ. Органи, що здійснюють управління майном відповідних державних та комунальних ЗОЗ — бюджетних установ, передають відповідним казенним підприємствам та комунальним некомерційним підприємствам, що утворюються у результаті реорганізації таких установ, майно, що входить до цілісного майнового комплексу державного чи комунального ЗОЗ — бюджетної установи, яким користувалися на законних підставах ці заклади. Майно, що передається від державних та комунальних ЗОЗ — бюджетних установ відповідно до казенних підприємств та комунальних некомерційних підприємств, утворених у результаті реорганізації, закріплюється за ними на праві оперативного управління;

5) передача нерухомого майна від державних та комунальних ЗОЗ — бюджетних установ до казенних підприємств та комунальних некомерційних підприємств, що утворюються у результаті реорганізації таких закладів, здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку відповідних бюджетних установ щодо такого майна та результатів обов’язкової його інвентаризації;

6) кошти, не використані державним чи комунальним ЗОЗ (крім державних та комунальних установ) протягом бюджетного періоду, не вилучаються та можуть бути використані у подальшому виключно з метою фінансування діяльності державного чи комунального ЗОЗ, у тому числі для оновлення матеріально-технічної бази, з урахуванням вимог законодавства та установчих документів. Невикористання державним чи комунальним ЗОЗ (крім державних та комунальних установ) бюджетних коштів та/або коштів, отриманих за договорами про медичне обслуговування населення, не може бути підставою для зменшення обсягу бюджетних коштів, що будуть перераховані такому ЗОЗ у наступному бюджетному періоді, за умови належного виконання договорів про медичне обслуговування населення.

Наприкінці зазначимо, що перетворення закладів охорони здоров’я у підприємства є справою новою і охопити абсолютно усі аспекти такого перетворення у одній статті неможливо. Ми обов’язково будемо продовжувати приділяти увагу цій темі на сторінках нашого видання. Звичайно, коли ви фактично приступите до такого перетворення, виникне багато різних запитань. Надсилайте їх нам в редакцію, будемо розбиратися разом, а якщо виникне потреба — напишемо відповідні запити до нормотворчих органів.

Нормативні документи

БКУБюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456 - VI.

ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

Закон № 280 — Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР.

Закон № 222 — Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 р. № 222-VIII.

Закон № 1775 — Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III.

Закон № 3551 — Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 р. № 3551-XII.

Закон про реєстрацію — Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 р. № 755-IV.

Закон про оцінкуЗакон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-III.

Закон про оплату праці — Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.

Закон № 3356 — Закон України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 р. № 3356-XII.

Закон про публічні закупівлі — Закон України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 р. № 922-VIII.

Закон № 2002 — Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань діяльності закладів охорони здоров’я» від 06.04.2017 р. № 2002-VIII.

Закон № 2658 — Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-III.

Основи законодавства про охорону здоров’я — Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.92 р. № 2801-XII.

Постанова № 1298 — постанова КМУ «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 р. № 1298.

Постанова № 948 — постанова КМУ «Про умови і розміри оплати праці працівників підприємств і організацій, що дотуються з бюджету» від 31.08.97 р. № 948.

Розпорядження № 1013 — розпорядження КМУ «Про схвалення Концепції реформи фінансування системи охорони здоров’я» від 30.11.2016 р. № 1013-р.

Методичні рекомендації — Методичні рекомендації з питань перетворення закладів охорони здоров’я з бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства, схвалені Робочою групою з питань реформи фінансування сфери охорони здоров’я України протоколом від 14.04.2017 р. № 9.

Перелік № 385 — Перелік закладів охорони здоров’я, затверджений наказом МОЗ від 28.10.2002 р. № 385.

Ліцензійні умови № 285 — Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджені постановою КМУ від 02.03.2016 р. № 285.

Ліцензійні умови № 49 — Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджені наказом МОЗ від 02.02.2011 р. № 49.

Інструкція № 58 — Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58.

Наказ № 308/519 — спільний наказ Мінсоцполітики та МОЗ «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» від 05.10.2005 р. № 308/519.

Генеральна угода — Генеральна угода про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2016 — 2017 рік від 23.08.2016 р.

Інструкція № 836 — Інструкція про статус та особливості участі у бюджетному процесі відповідальних виконавців бюджетних програм місцевих бюджетів, затверджена наказом Мінфіну від 26.08.2014 р. № 836.

Порядок № 938 — Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затверджений наказом Мінфіну від 23.08.2012 р. № 938.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі