Перш ніж відповісти на поставлене запитання, зауважимо, що у змісті нещодавно оновленої Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59, з’явилася норма*, яка передбачає, що держслужбовцю, який направлений у службове відрядження, зарплата за весь період відрядження виплачується відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі — Закон про держслужбу).
* Зміна внесена до абз. 3 п. 13 розд. I Загальні положення цієї Інструкції згідно з наказом Мінфіну від 28.07.2017 р. № 669 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2017, № 34, с. 10).
Звертаємо вашу увагу на те, що зазначена зміна не вплинула на порядок розрахунку суми зарплати держслужбовця за час відрядження. Він, як і раніше, залишається незмінним.
Так, згідно з ч. 1 ст. 42 Закон про держслужбу державний службовець може бути направлений у відрядження для виконання своїх посадових обов’язків поза межами постійного місця служби, у тому числі на роботу до секретаріатів міжнародних організацій, представництв міжнародних організацій в інших країнах або органів влади іноземних держав у порядку, визначеному КМУ. Наразі такий порядок ще не прийнято.
Відповідно до ч. 4 ст. 121 Кодексу законів про працю від 10.12.71 р. (далі — КЗпП) працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку. Отже, для визначення оплати праці за період відрядження треба порівняти значення середньоденної зарплати, розрахованої згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100), та денного заробітку.
У свою чергу, відповідно до ч. 5 ст 42 Закону про держслужбу за держслужбовцем на весь період відрядження зберігаються його посада та заробітна плата. Важливо зазначити: що ч. 3 ст. 5 Закону № 889 визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
З цього випливає, що Закон № 889 є спеціальним для держслужбовців, у тому числі і в частині визначення гарантій щодо збереження зарплати за час відрядження. Свої роз’яснення з цього приводу надали фахівці Мінсоцполітики у листі від 08.11.2016 р. № 1584/13/84-16 (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2016, № 45, с. 7). Згідно з їхніми роз’ясненнями порівнювати середній заробіток, розрахований згідно з Порядком № 100, із денною зарплатою, як це передбачає ст. 121 КЗпП, не потрібно. Тому за держслужбовцями на період їх відрядження потрібно зберігати заробітну плату як за звичайний робочий день, тобто зарплату, що передбачена умовами трудового договору*.
* Зазначимо, що аналогічну думку з цього приводу висловив і фахівець Мінсоцполітики у консультації, що була розміщена у газеті «Бюджетна бухгалтерія», 2016, № 40, с. 30.
Проте при визначенні складових зарплати відряджених держслужбовців слід ураховувати певний нюанс.
Так, відповідно до ст. 50 Закону про держслужбу заробітна плата держслужбовця складається з:
1) посадового окладу;
2) надбавки за вислугу років;
3) надбавки за ранг держслужбовця;
4) виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього держслужбовця;
5) виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків за вакантною посадою держслужби;
6) премії (у разі встановлення).
Отже, виходить, що про стимулюючі виплати, які передбачені Положенням про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженим постановою КМУ від 18.01.2017 р. № 15 (надбавки за інтенсивність праці та виконання особливо важливої роботи), у ст. 50 Закону № 889 не сказано. У зв’язку з цим виникає запитання: чи потрібно включати, зокрема, надбавку за інтенсивність праці до складу зарплати держслужбовця при оплаті часу його відрядження?
На нашу думку, так. Адже така виплата належить до фонду оплати праці (п.п. 2.2.1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5). Тому той факт, що надбавка за інтенсивність праці не зазначена серед складових зарплати держслужбовця у ст. 50 Закону про держслужбу не говорить про те, що її не потрібно включати до розрахунку зарплати за час відрядження. Таким чином, вона включається до зарплати відрядженого держслужбовця. До речі, зазначену виплату також включають і до розрахунку «середньої», зокрема, за час перебування держслужбовця у відпустці та/або на лікарняному.
Далі пропонуємо за умовами запитання читача розрахувати зарплату держслужбовцю за час відрядження.
Приклад. Провідний спеціаліст держоргану за наказом керівника цього органу направлений у відрядження з 09.10.2017 р. по 13.10.2017 р. Його посадовий оклад дорівнює 2649 грн. Також йому виплачується премія в розмірі 10 % посадового окладу та надбавки: за ранг у розмірі 300 грн. (8 ранг держслужбовця); за вислугу років у розмірі 15 % посадового окладу; за інтенсивність праці в розмірі 50 % посадового окладу. Як розрахувати зарплату держслужбовця за час відрядження?
Спочатку визначимо розмір денної виплати. За жовтень 2017 року працівнику належать такі виплати:
— оклад — 2649 грн.;
— надбавка за ранг — 300 грн.;
— надбавка за вислугу років — 397,35 грн. (2649 грн. х 15 %);
— надбавка за інтенсивність праці — 1324,50 грн. (2649 грн. х 50 %);
— премія — 264,90 грн. (2649 грн. х 10 %).
Отже, розмір денної виплати становитиме:
(2649оклад + 300надбавка за ранг + 397,35 надбавка за вислугу років + 1324,50надбавка за інтенсивність праці + 264,90премія) : 21 = 235,04 (грн.),
де 21 — кількість робочих днів за графіком роботи у жовтні 2017 року.
Таким чином, сума зарплати держслужбовця за час відрядження дорівнює:
235,04 х 5 = 1175,20 грн.
де 5 — кількість днів перебування держслужбовця у відрядженні у жовтні 2017 року (з 09.10.2017 р. по 13.10.2017 р.).
