Порядок утримання. Діяльність із поховання померлих в Україні та відносини, які виникають після смерті (загибелі) особи, регламентовано Законом № 11021.
1 Закон України «Про поховання та похоронну справу» від 10.07.2003 р. № 1102-IV.
При цьому кладовищем вважається відведена в установленому законом порядку земельна ділянка з облаштованими могилами та/або побудованими крематоріями, колумбаріями, іншими будівлями та спорудами. Головне призначення усіх зазначених об’єктів — організація поховання та утримання місць поховань (ст. 2 Закону № 1102).
ОМС та їх виконавчі органи у межах своїх повноважень (ч. 5 ст. 8 Закону № 1102):
1) вирішують питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання;
2) забезпечують будівництво, утримання та охорону місць поховання;
3) створюють ритуальні служби;
4) вирішують питання про надання коштів на оплату ритуальних послуг для поховання самотніх громадян, ветеранів війни і праці, малозабезпечених громадян тощо.
ВАЖЛИВО!
Для організації, будівництва, утримання та охорони місць поховання місцеві ради можуть створювати спеціалізовані КП2 (ч. 6 ст. 8 Закону № 1102).
2 КП — комунальні підприємства.
Зауважимо: створення таких КП є цілком виправданим і доцільним. Адже процес обслуговування кладовищ — досить трудомісткий. Тоді як на території відповідної громади таких місць поховання не одне й навіть не два. Поготів, що вимоги до розміщення й облаштування місць поховання чітко прописані на нормативному рівні — у Порядку № 1933.
3 Порядок утримання кладовищ та інших місць поховання, затверджений Держжитлокомунгоспу від 19.11.2003 р. № 193.
Так, місця поховань (кладовища) повинні мати сплановану і впорядковану територію, упорядковані під’їзні шляхи, бути забезпеченими транспортним сполученням із населеним пунктом. Також обов’язковою є наявність огорожі навколо місць поховання. Цього вимагають пп. 1.2 та 1.3 Порядку № 193.
Окрім того, п. 1.5 Порядку № 193 визначено ще низку об’єктів, які мають бути розміщені на території кладовища. Водночас у сільській місцевості можна обмежитися влаштуванням огорожі, освітлення, туалету, колодязя, під’їзної дороги, стоянки для автотранспорту та благоустроєм основних доріг на території кладовища (п. 2.1 Порядку № 193).
Суттєво, що землі, на яких розташовані місця поховання, є об’єктами комунальної власності і не підлягають приватизації або передачі в оренду (ст. 28 Закону № 1102).
Слід також чітко розуміти: утримання кладовищ (передусім території загального користування) здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів. Про це свідчить ч. 1 ст. 30 Закону № 1102.
Облікові нюанси. Із вищезазначеного зрозуміло, що на території будь-якого кладовища розміщено чимало різноманітних інженерних та технічних будівель і споруд. Кожна із них є окремим об’єктом обліку.
Увага!
Ні територію кладовища загалом, ні окремі місця поховання не потрібно відображати в бухгалтерському обліку як окремі об’єкти.
Кожне поховання (перепоховання) підлягає лише оперативному обліку. Для цього призначено спеціальну Книгу реєстрації поховань та перепоховань померлих громадян (додаток 1 до Порядку № 193).
Натомість об’єктами бухобліку є: земельні ділянки, будівлі та споруди, розміщені на відповідній території.
Водночас спеціального порядку бухгалтерського обліку об’єктів, які знаходяться на території місць поховання, законодавством не передбачено. Відтак ОМС (виконкоми) мають вести їх облік у загальному порядку:
• земельні ділянки (право постійного землекористування) — на субрахунку 1011 «Земельні ділянки». Наразі для відображення земельних ділянок в бухобліку можна застосовувати як нормативну грошову, так експертну оцінку. Докладніше про це — у статті «Земельна ділянка під будівлею: як поставити на облік» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2020, № 16);
• будівлі та споруди — на субрахунку 1013 «Будівлі, споруди та передавальні пристрої»;
• малі архітектурні форми (огорожі, лави, урни тощо) — на субрахунку 1118 «Інші необоротні матеріальні активи».
Для зручності можна застосовувати окремі аналітичні рахунки в межах відповідних субрахунках обліку (1013/1, 1013/2 тощо). При цьому всім без винятку об’єктам слід присвоїти інвентарні (номенклатурні) номери.
І ще декілька важливих нюансів. По-перше, необхідно перевірити правоустановчі документи на відповідні об’єкти. Якщо вони відсутні і немає облікових даних про приймання-передачу таких активів чи здійснення витрат на їх будівництво (спорудження), слід розпочати процедуру набуття права власності на безхазяйне майно. Як це зробити правильно, читайте у консультації «Безхазяйне майно: як прийняти у власність» (див. «Бюджетна бухгалтерія», 2019, № 37).
По-друге, для оцінки будівель та споруд, раніше не врахованих у балансі, доцільно залучити професійного оцінювача. Це не обов’язкова вимога. Проте за відсутності підтвердних документів щодо вартості такого майна його незалежна оцінка дуже бажана.
Тоді як оцінку паркану, лав, урн тощо цілко можна доручити комісії ОМС (спеціально створеній або постійно діючій інвентаризаційній). При цьому слід виходити з припущення, скільки може коштувати той чи інший об’єкт на відповідну дату з урахуванням його технічного стану і ступеня зносу. За результатами оцінки потрібно оформити акт оцінки матеріальних цінностей довільної форми.
По-третє, всі витрати, пов’язані з набуттям права власності на відповідні об’єкти (виготовлення технічної документації, плата за проведення реєстраційних дій, незалежної оцінки тощо), збільшують первісну вартість відповідних об’єктів. Це випливає з норм п. 5 розд. II НП(С)БО 1214.
4 Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну від 12.10.2010 р. № 1202.
Рекомендація: у подальшому зазначені об’єкти слід закріпити на праві господарського відання за відповідними КП та передати їх на баланс таких підприємств.
