Працівник звільняється. Якщо в нього залишилися невідгуляні дні відпустки, то він має право отримати (відповідно, роботодавець повинен виплатити) грошову компенсацію за всі невикористані дні відпустки. Це правило поширюється на дні щорічної відпустки, а також додаткових відпусток працівникам, що мають дітей* або повнолітню дитину — інваліда дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 24 Закону про відпустки**, ст. 83 КЗпП).
* Про те, як отримати соцвідпустку «на дітей» одинокій матері, читайте в «БТ», 2014, № 35, с. 8.
** Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
Особливий випадок — працівник переводиться на інше підприємство. Тоді грошову компенсацію за його бажанням потрібно перерахувати на рахунок цього підприємства — «нового» роботодавця. Але це працює тільки для компенсації за невикористані дні щорічної (!) відпустки (ч. 3 ст. 24 Закону про відпустки).
Тобто компенсацію за дні додаткової відпустки «на дітей» не можна «перекинути» новому роботодавцю, оскільки така відпустка належить не до щорічних, а до соціальних (ч. 1 ст. 4 Закону про відпустки). Її повинен виплатити роботодавець за старим місцем роботи, причому в день звільнення, і таким чином «закрити хвости». Це підтверджує Мінсоцполітики в листі № 4053/0/14-15/18.
Також Мінсоцполітики відзначило кілька важливих моментів.
Оскільки додаткова соцвідпустка «на дітей» надається за календарний рік (один раз протягом відповідного календарного року), то для її отримання потрібно відпрацювати хоча б один день. У зв’язку з цим є кілька нюансів. Якщо працівниця переводиться на іншу роботу, перебуваючи у відпустці для догляду за дитиною (до 3 або 6 років) і фактично не відпрацювавши в поточному календарному році жодного дня (недостатньо просто перебувати у трудових відносинах), то вона не має права на відпустку «на дітей» за цей рік. Відповідно і компенсувати нічого. Але якщо у неї збереглися дні минулорічної відпустки «на дітей», то їх компенсувати потрібно. Якщо працівниця працювала хоча б один день у поточному році, то вона вже має право на таку відпустку або на компенсацію.
Також пам’ятайте: якщо працівник уже використав цьогоріч своє право на соцвідпустку у «старого» роботодавця, то на новому місці роботи права на неї він не має.
По суті, розмову про компенсацію за відпустку «на дітей» можна і закінчити. А от компенсація за щорічну відпустку — справа більш клопітлива.
Отже, запитання: хто з роботодавців («старий» чи «новий») повинен провести нарахування і утримання ЄСВ на суму компенсації, а також відобразити ці маніпуляції у Звіті за ф. № Д4?
Увага, відповідь: це повинен зробити «старий» роботодавець (той, від якого працівник іде). Саме він нараховує та відображає в таблиці 6 Звіту за ф. № Д4 у складі загальної суми нарахованої зарплати суму компенсації, що перераховується новому роботодавцю. Така компенсація входить до фонду оплати праці як додаткова зарплата, як оплата за невідпрацьований час (п.п. 2.2.12 Інструкції № 5***). Це підтверджує лист ДФСУ № 3548/5/99-99-17-03-03-15.
Зауважимо: аналогічний підхід застосовується і при обкладенні компенсації ПДФО та військовим збором (ВЗ). Тобто «старий» роботодавець утримує із суми компенсації ПДФО і ВЗ, а також відображає це в розрахунку за ф. № 1ДФ. А «новий» роботодавець справи з ПДФО і ВЗ із суми компенсації не має. Це підтверджує і консультація з категорії 103.01 ЗІР ДФСУ.
Але пам’ятайте: якщо компенсацію виплачують уже після звільнення, то ЄСВ її не обкладають (консультація з категорії 301.03 ЗІР ДФСУ).
Для довідки: Мінфін зовсім недавно оновив форму ЄСВ-звіту. Звітувати за новою формою потрібно вже за травень (наказ Мінфіну України від 14.04.15 р. № 435 // «БТ», 2015, № 18 — 19, с. 4). Подробиці читайте на с. 39 цього номера.
