Мінбаза ПДВ для товарів: важливі моменти

Кравченко Дар’я, податковий експерт, d.kravchenko@id.factor.ua
Після того як 01.01.15 р. законодавці встановили мінімальну планку для бази обкладення ПДВ, найбільші проблеми були пов’язані з визначенням мінімальної межі для самостійно виготовлених товарів/послуг. У результаті про товари незаслужено забули. Однак і для них є деякі особливості, які не можна залишати поза увагою. Крім того, досі існує невизначеність у виборі підходу до встановлення такої межі для товарів. Заповнити ці прогалини допоможе наша стаття.

З чого розпочати?

Повторимо: з 01.01.15 р. законодавці встановили мінімальну планку для бази обкладення ПДВ.

Це зовсім не означає, що продавати товари починаючи із зазначеної дати потрібно за ціною не нижче такої межі. Ні. Ви можете встановити в договорі будь-яку ціну, про яку домовитеся з покупцем.

А ось нарахувати ПЗ з ПДВ за такою операцією доведеться вже орієнтуючись на мінімальну базу, яка визначена ( п. 188.1 ПКУ):

• для товарів/послуг на рівні ціни придбання таких товарів/послуг, що поставляються;

• для самостійно виготовлених товарів/послуг — звичайних цін;

• для необоротних активів — балансової (залишкової) вартості за даними бухобліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (за відсутності обліку необоротних активів — виходячи зі звичайної ціни).

Виняток стосується тільки ( п. 188.1 ПКУ):

1) товарів/послуг, ціни на які підлягають держрегулюванню;

2) газу, який поставляється для потреб населення.

За цими товарами базою оподаткування є договірна ціна.

Крім того, для деяких товарів встановлені спеціальні правила визначення ПДВ-бази в  ст. 189 ПКУ (перепродаж вживаних товарів, фінлізингові платежі, ліквідація основних засобів тощо).

Отже, якщо ціна продажу товарів виявиться нижче встановленої планки, постачальнику доведеться підвищити базу обкладення до зазначеного рівня, донарахувавши ПДВ за такою операцією. При цьому потрібно скласти дві ПН:

першу ПН — на суму ПДВ, розраховану виходячи з договірної (фактичної) ціни постачання товарів/послуг;

другу ПН — на суму ПДВ, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання / балансової вартості над фактичною ціною.

Тому продавцю необхідно щоразу при продажу товарів порівнювати продажну ціну з мінімальною межею.

Нюанси донарахування

Безоплатна передача. Згідно з  п. 188.1 ПКУ мінімальна планка встановлена для бази оподаткування операцій з поставки товарів/послуг.

А оскільки відповідно до п.п. 14.1.191 ПКУ постачання товарів включає будь-яку передачу права на розпорядження товарами як власником, у тому числі продаж, обмін або дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду, то жодних винятків для перелічених операцій не буде.

Отже, усе зазначене стосується і безоплатних постачань. Тому продавцю, який побажав передати комусь товар безоплатно, доведеться нараховувати ПДВ для того, щоб дотягнути базу обкладення за такою операцією до мінімального рівня, встановленого в  п. 188.1 ПКУ.

«Рекламні» нюанси. Тут резонно виникає запитання: що робити, якщо йдеться про безоплатне розповсюдження товарів рекламного призначення, які були придбані для «розкручування» власних виробів? Скажемо відразу — діяти як при безоплатному постачанні звичайних товарів.

Оскільки рекламні товари були придбані, відповідно суми «вхідного» ПДВ, сплачені у зв’язку з такою купівлею, постачальник має право включити до складу ПК (звичайно за наявності правильно оформленої та зареєстрованої в ЄРПН ПН).

Надалі при безоплатному розповсюдженні таких товарів серед своїх покупців складається ситуація, коли ціна їх придбання перевищує фактичну ціну постачання. Таким чином, продавець зобов’язаний нарахувати ПЗ, як того вимагає п. 188.1 ПКУ (лист ДФСУ від 19.04.16 р. № 8819/6/99-99-19-03-02-15).

Увага! А ось нараховувати ПЗ згідно з  п. 198.5 ПКУ в цьому випадку не потрібно. Оскільки безоплатне розповсюдження товарів/послуг рекламного призначення не можна віднести до негоспдіяльності. Адже такі товари використовуються в операціях, пов’язаних з отриманням доходів (лист ДФСУ від 19.04.16 р. № 8819/6/99-99-19-03-02-15 // «БТ», 2016,  21, с. 5).

Також попереджаємо, що інколи з’являються більш лояльні консультації, в яких контролери дозволяють узагалі не нараховувати ПЗ за рекламними товарами. При цьому вони висувають додатково умову для такого звільнення — включення вартості безоплатно розповсюджених товарів/послуг рекламного призначення до вартості товарів/послуг, які поставлятимуться платником у майбутньому в оподатковуваній операції (лист ДФСУ від 29.12.15 р. № 27999/6/99-95-42-01-16-01, категорія 101.14 ЗІР ДФСУ).

Прикладом такої «безПДВшної» реклами буде ситуація, коли виробник випускає продукцію в рекламній упаковці, але продає її за ціною неупакованої продукції. У такому разі вартість упаковки потрапить до собівартості готової продукції, а при продажу немає необхідності донараховувати ПДВ на вартість рекламної упаковки згідно з  п. 198.5 ПКУ. Але при цьому все одно слід пам’ятати, що мінімальна база для нарахування ПДВ має бути не нижче звичайної ціни упакованої продукції.

В інших випадках виконати умови контролерів важко, адже місце витрат на рекламу — у складі витрат на збут, а не в собівартості товарів/послуг. Тому при рекламних роздачах не слід забувати про вимогу п. 188.1 ПКУ щодо мінімальної ПДВ-бази.

Класифікуємо об’єкт, що продається

Для товарів/послуг, продукції власного виробництва та необоротних активів установлені різні правила визначення мінбази. Тому, щоб не помилитися, потрібно правильно класифікувати об’єкт, який продається. Нагадаємо декілька важливих нюансів.

1. Товарами є матеріальні цінності, які придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу ( п. 6 П(С)БО 9 «Запаси»). Не можна включати до групи «товари» необоротні активи, дотримуючись широкого визначення, прописаного у  п.п. 14.1.244 ПКУ. Крім власне товарів (первісно зарахованих на рахунок 28 «Товари»), сюди потраплять активи, які ви відобразили на:

рах. 20 «Виробничі запаси»;

рах. 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»,

а тепер (з якоїсь причини) вирішили продати.

2. За бухобліковими правилами перед продажем необоротні активи зараховують на субрахунок 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу» рахунка 28 «Товари». Однак це не означає, що стосовно них потрібно застосовувати «товарні» правила визначення мінбази. При продажу таких активів мінбазою для нарахування ПДВ буде їх залишкова вартість за даними бухобліку.

3. Мінімальна планка бази обкладення ПДВ встановлена для операцій постачання товарів незалежно від того, кому вони поставляються — платнику чи неплатнику ПДВ.

4. У разі купівлі товарів у платника ПДВ ціна придбання визначається без урахування ПДВ. Тобто при купівлі товару за ціною 120 грн. (у тому числі ПДВ 20 грн.) мінбазою буде сума 100 грн., а не 120 грн. Інакше при продажу такого товару за тією самою вартістю 120 грн. (у тому числі ПДВ — 20 грн.) доведеться донараховувати ПДВ. А це є нелогічним.

А ось у разі придбання товару у неплатника ПДВ за ціною 120 грн. (без ПДВ) мінімальною базою буде саме ця цифра. Тому при продажу його за ціною 120 грн. (у тому числі ПДВ — 20 грн.) доведеться донарахувати 4 грн. ПДВ з різниці між мінбазою 120 грн. і ціною продажу без ПДВ 100 грн. (детальніше у «БТ», 2016, № 14, с. 36).

Тепер переходимо безпосередньо до того, як же визначити цю загадкову ціну придбання товарів.

Визначаємо ціну придбання товарів

Куповані товари. Найцікавіше в тому, що ПКУ навіть не містить такого терміна, як «ціна придбання». У таких ситуаціях Кодекс пропонує звертатися до інших нормативно-правових актів ( п. 5.3 ПКУ). Однак і вони не допоможуть. Не вирішать цю проблему і П(С)БО.

Тому цілком резонно враховувати дві точки зору, які розглядають ціну придбання:

• або як контрактну вартість товару (тобто зазначену в договорі),

• або як його бухгалтерську первісну вартість.

До речі, нещодавно з-під пера податківців вийшов лист ДФСУ від 13.04.16 р. № 8220/6/99-99-19-03-02-15, в якому вони роз’яснили, що ціну придбання слід визначати як вартість майна, за якою таке майно придбане у власність. Отже, за мінбазу приймати ціну, зазначену в договорі на придбання товару.

Дещо пізніше такий висновок контролери підтвердили і в іншому листі ДФСУ від 27.04.16 р. № 9614/6/99-99-15-03-02-15.

На нашу думку, для застосування такого підходу бажано отримати письмову індивідуальну податкову консультацію. Інакше доведеться орієнтуватися на більш безпечний варіант — бухгалтерську первісну вартість таких товарів, оскільки:

• саме за цією вартістю товари зараховуються на баланс підприємства;

• вона акумулює витрати, пов’язані з придбанням товарів.

Річ у тім, що запровадження мінімальної ПДВ-бази пов’язане з необхідністю захистити інтереси бюджету від махінацій у вигляді збиткових продажів і пов’язаного з ними бюджетного відшкодування ПДВ. Тому якщо податківці під час перевірки виявлять, що ПЗ, нараховані при продажу товарів, не покривають ПК, сформований під час їх придбання (за рахунок «супутніх» витрат), то у них виникне бажання «захистити» бюджет.

Нагадаємо, що первісну вартість запасів, крім їх договірної ціни (за вирахуванням непрямих податків), формують витрати, пов’язані з придбанням такого товару. Це ( п. 9 П(С)БО 9 «Запаси»):

• суми ввізного мита;

• суми невідшкодовуваних непрямих податків у зв’язку з придбанням;

• транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ);

• інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням і доведенням запасів до стану, придатного для використання.

Імпортні товари. Для таких товарів є свій нюанс. Базою для визначення суми «ввізного» ПДВ є їх митна вартість.

Однак ціни придбання імпортних товарів вона жодним чином не стосується. До речі, про це говорили й податківці, стверджуючи: при постачаннях на території України імпортних товарів база обкладення визначається за загальними правилами — виходячи з договірної вартості товарів, без урахування величини митної вартості (листи ДФСУ від 01.10.15 р. № 20876/6/99-99-19-03-02-15, від 13.04.16 р. № 8220/6/99-99-19-03-02-15).

При цьому (як і у випадку зі звичайними товарами) фіскали дотримуються думки, що нижньою планкою для бази обкладення імпортних товарів має бути ціна, вказана в договорі, складеному між резидентом і нерезидентом, на підставі якого здійснюється придбання товару у нерезидента (лист ДФСУ від 27.04.16 р. № 9614/6/99-99-15-03-02-15).

Однак, на нашу думку, доцільніше за ціну придбання імпортних товарів брати все ж їх первісну вартість.

Нагадаємо, що така вартість формується в бухобліку згідно з  П(С)БО 9 і  П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів».

Таким чином, до неї увійдуть усі витрати, перелічені в  п. 9 П(С)БО 9. Отже, окрім договірної ціни (за мінусом непрямих податків), ще і ТЗВ, суми ввізного мита, додаткового імпортного збору, суми непрямих невідшкодовуваних податків та інших витрат, пов’язаних з придбанням.

Безоплатно отримані товари. Такі товари не мають ціни придбання (вони не придбавалися). Чи означає це, що потрібно орієнтуватися на звичайні ціни?

Тут є один нюанс. Пункт 188.1 ПКУ пропонує застосовувати звичайні ціни лише:

• для самостійно виготовлених товарів;

• для необоротних активів (за відсутності їх обліку).

Тому застосовувати звичайні ціни як орієнтир для мінбази не можна.

Якщо дотримуватися обраного нами підходу і у визначенні ціни придбання безоплатно отриманих товарів виходити з  П(С)БО 9, то згідно з п. 12 цього Положення це буде справедлива вартість таких товарів з урахуванням витрат, передбачених п. 9 зазначеного документа. Очевидно, що ця величина жодним чином не пов’язана із сумою ПК, сформованого при отриманні безоплатних товарів. І дотягувати мінбазу до цієї величини також буде неправильним.

Тому за мінімальну базу обкладення ПДВ можна прийняти лише ту частину первісної вартості безоплатно отриманих товарів, яка відповідає сумі витрат, понесених при отриманні таких товарів (детальніше у «БТ», 2016,  5, с. 16).

ТМЦ, отримані в результаті розбирання основних засобів (ОЗ). Ліквідація ОЗ за самостійним рішенням платника прирівнюється до їх продажу за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації ( п. 189.9 ПКУ). Не потрібно нараховувати ПДВ у разі знищення ОЗ без згоди платника (форс-мажор). Також не нараховуємо ПДВ, якщо платник надасть податківцям документи (акт ліквідації з висновком інвентаризаційної комісії) про те, що об’єкт ОЗ не може використовуватися за первісним призначенням.

При оприбуткуванні ТМЦ (матеріалів, комплектуючих, відходів, запчастин), отриманих від розбирання ОЗ, ПДВ не потрібно нараховувати ( п. 189.10 ПКУ). Такі запаси оприбутковують на баланс (п. 2.13 Методрекомендацій № 2):

• або за чистою вартістю реалізації (якщо вони призначені для подальшого продажу) — очікуваною ціною реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію ( п. 4 П(С)БО 9);

• або в оцінці їх можливого використання (при внутрішньому використанні) — наприклад, вартості подібних запасів за наявності їх на балансі підприємства з урахуванням ступеня їх придатності до експлуатації.

А ось при продажу таких активів доведеться нараховувати ПЗ на загальних підставах. Ось тільки визначити за ними мінімальну базу для нарахування ПДВ не просто. Адже вони не є готовою продукцією (не можна орієнтуватися на звичайні ціни), вони не мають і ціни придбання (вартість, за якою їх оприбутковано, жодним чином не пов’язана з ціною придбання). А тому можна зробити висновок, що у отриманих від розбирання ТМЦ вона буде нульовою.

Однак контролери доходять іншого висновку (лист ДФСУ від 16.03.16 р. № 5737/6/99-99-19-03-02-15). Вони вважають: якщо платник ПДВ оприбутковує списані ТМЦ (як вторсировину) на баланс за певною вартістю, то при подальшому продажу таких ТМЦ він повинен нарахувати ПЗ, виходячи з договірної ціни продажу, але не нижче балансової вартості таких ТМЦ.

Таким чином, балансова вартість зазначеної вторсировини буде для нього своєрідною мінбазою для нарахування ПЗ згідно з  п. 188.1 ПКУ.

Висновки

  • Оскільки мінімальна планка встановлена для бази оподаткування операцій з поставки товарів/послуг, то від гіркої долі донарахування ПЗ не втечуть ні безоплатні постачання, ні операції з розповсюдження товарів рекламного призначення.
  • При цьому майте на увазі один нюанс: мінбазу на рівні ціни придбання потрібно застосовувати лише для тих товарів, які потрапили на рахунки 28, 20 і 22.
  • Попри те, що ціну придбання товарів податківці розглядають як їх контрактну вартість, безпечніше буде орієнтуватися на бухгалтерську первісну вартість таких товарів.
  • Такого самого підходу дотримуємося і при продажу імпортних товарів.
  • Для безоплатно отриманих товарів — це буде сума витрат, понесених при отриманні таких товарів.
  • Для ТМЦ, отриманих у результаті розбирання основних засобів, — договірна ціна продажу, але не нижче балансової вартості таких ТМЦ.

Документи та скорочення статті

Методрекомендації № 2 — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом Мінфіну України від 10.01.07 р. № 2.

ЄРПН  Єдиний реєстр податкових накладних.

ПК — податковий кредит.

ПН — податкова накладна.

ПЗ — податкові зобов’язання.

ТМЦ — товарно-матеріальні цінності.

ОЗ  основні засоби.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі