Простій на підприємстві

Просто про простій

Визначаємося зі строками

Простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (див. ч. 1 ст. 34 КЗпП). Перелік таких інших обставин, які призводять до простою, чинним законодавством не регламентований. І це зрозуміло. У кожному конкретному випадку причина простою буде своя. За фактом це може бути несправність обладнання або інструментів, недостача сировини, перебої в енергопостачанні, форс-мажорні ситуації (наприклад, стихійне лихо), військові дії (на жаль, але сьогодні їх не можна скидати з рахунків) тощо.

У результаті простою може бути зупинена робота всього підприємства, або його окремих підрозділів, або робота окремо взятого працівника. Відбутися простій може з вини роботодавця або з вини працівника чи з незалежних від них причин. Залежно від обставин простій може виявитися нетривалим (декілька годин/днів) або тривалим (декілька місяців). Проте в будь-якому випадку простій слід зафіксувати документально. Розбираємося, як це зробити правильно.

Оформляємо простій

Розпочнемо з того, що порядок документального оформлення простою чинним законодавством не визначений. Добре це чи погано? На наш погляд, для роботодавця — це, швидше, добре, ніж погано, оскільки надає йому певну свободу в «паперовому питанні».

Ми ж пропонуємо тут (щоб не винаходити велосипед) відштовхуватися від практики, що склалася, і рекомендацій Мінсоцполітики. Що ж, крокуємо разом?

Крок 1 — повідомний. Про початок простою працівник зобов’язаний негайно повідомити свого безпосереднього керівника або роботодавця. Це вимога ст. 113 КЗпП.

Крок 2 — установчий. Якщо причини простою незрозумілі, роботодавець створює комісію для їх установлення: видає відповідний наказ (розпорядження), в якому зазначає причини, що призвели до необхідності її створення, склад комісії, завдання (наприклад, установити час початку і місце простою, його причини й обставини, вжиті заходи щодо усунення інциденту, тривалість простою і матеріальний збиток) і строки проведення розслідування.

Результатом роботи комісії буде оформлення акта простою. Його складають у довільній формі, де фіксують: причини зупинення роботи; дату і час початку простою, а також передбачувану дату його закінчення; уточнюють осіб (підрозділи), чия робота зупинена.

Скликати спеціальну комісію і встановлювати причину простою тут немає необхідності. І без того, як кажуть, усе «в наявності».

Крок 3 — наказовий. На підставі акта простою (доповідної записки) керівник підприємства видає наказ (розпорядження) про простій. У ньому він зазначає:

• причину простою. Якщо простій пов’язаний із ситуацією, небезпечною для життя і здоров’я працівників, уточніть це. Якщо в простої винен конкретний співробітник, цей факт також зафіксуйте у наказі. Таке уточнення прямо впливає на оплату часу простою;

• час простою. Зазначте, з якого часу (дати) встановлений простій. Якщо дата закінчення простою відома (наприклад, простій виник через несправність обладнання, яке буде відремонтовано через два дні), проставте дату закінчення простою. Проте часто таку дату залишають «відкритою», обумовлюючи, що датою закінчення простою буде дата припинення подій, які його викликали;

• категорії працівників, структурні підрозділи, які підпадають під дію простою. Якщо простій установлюється на всьому підприємстві, цей момент також обумовлюють;

• заходи щодо усунення простою і його наслідків, майбутні профілактичні заходи (якщо це в силах підприємства);

• порядок оплати часу простою. Детально про нього ми з вами поговоримо нижче;

• необхідність присутності або відсутності працівників під час простою на робочих місцях (див. нижче).

У Табелі обліку використання робочого часу відображайте час простою буквеним кодом «П» (цифровим кодом «23»).

А якщо працівник «простоював» не весь день, а лише кілька годин? У такій ситуації, враховуючи, що працівник частину дня все ж працюватиме, години роботи і години простою доцільно зазначати через дріб.

Розбираємося з працівниками

На час простою працівників за їх згоди можна тимчасово перевести на іншу роботу (ч. 2 ст. 34 КЗпП). При цьому необхідно враховувати їх спеціальність і кваліфікацію. Таке переведення оформляйте наказом (розпорядженням). Що стосується строку переведення, то він обмежений одним місяцем.

І запам’ятайте, відмова працівника від «простійного» переведення не може бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності!

А що робити, якщо іншої роботи немає або працівники не надають згоди на переведення? Зобов’язані в період простою працівники перебувають на робочих місцях чи ні?

Законодавець щодо цього питання мовчить. А отже, підприємство (роботодавець + працівники) має право ці питання «утрясти» самостійно у внутрішніх документах (наприклад, у колективному договорі або правилах внутрішнього трудового розпорядку прописати, що якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, працівники під час простою не виходять на роботу або що це питання роботодавець вирішує в кожному конкретному випадку самостійно). Не заперечує проти цього і Мінсоцполітики (див. лист від 04.10.13 р. № 179/06/186-13).

Проте у будь-якому разі у наказі, яким оформляється простій, слід однозначно* зазначити, повинен чи ні працівник бути присутнім на роботі в період простою. Це важливо! Адже якщо, наприклад, документально підтверджено, що працівники звільнені від виконання трудових (посадових) обов’язків на період простою, то роботодавець не несе відповідальності за них у цей період.

* Тобто краще не використовувати словосполучення «може бути відсутнім/присутнім», оскільки це може розцінюватися працівником як право вибору.

Працівник простоює — оплата йде?

Оплачувати чи не оплачувати, ось у чому запитання…

Для того щоб правильно відповісти на запитання щодо оплати, слід чітко розуміти, хто винуватець цього свята, ой, вибачте, простою!

Якщо простій відбувся з вини працівника (наприклад, працівник вивів з ладу обладнання, зіпсував сировину або самовільно відлучився в особистих справах), то оплачувати час простою саме цього працівника-винуватця не потрібно!

Проте оскільки ми з вами маємо справу із зарплатою (а точніше, з її відсутністю за час простою), то поставтеся серйозно до доказів провини працівника. Це може бути доповідна записка безпосереднього начальника, письмові свідчення працівників, які працюють «пліч-о-пліч» з винуватцем простою. Також згодиться пояснювальна від самого ініціатора простою.

З працівником — «джерелом» простою розібралися. Давайте поговоримо про інших «потерпілих».

Однозначно оплачувати!

У загальному випадку час простою не з вини працівника оплачуйте з розрахунку не нижче 2/3 тарифних ставки (окладу). Такий обов’язковий мінімум прописаний у ст. 113 КЗпП. Водночас у колективному договорі (іншому нормативному акті роботодавця) може бути передбачена оплата простою й у вищому розмірі, наприклад з окладу (див. ст. 15 Закону про оплату праці**, лист Мінпраці від 23.10.07 р. № 257/06/187-07). Хоча на практиці таке трапляється рідко.

** Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.

Тому вся увага на розрахунок «не нижче 2/3».

До розрахунку оплати простою беріть «чисту» тарифну ставку (оклад) без урахування доплат і надбавок.

Якщо тарифні ставки (оклади) в період простою зросли (наприклад, у зв’язку зі зростанням прожитмінімуму, до якого вони «прив’язані»), то «простійні» виплати необхідно розрахувати виходячи з нового розміру тарифної ставки (окладу), що діє в місяці, на який припадає простій.

Окремо зупинимося на працівниках з неповним робочим часом (до речі, до них відносять також сумісників). Таким працівникам, на нашу думку, оплату за час простою потрібно розраховувати виходячи з тарифної ставки (окладу) з урахуванням зайнятості.

Оплата часу простою в червні дорівнюватиме:

6000 грн. х 0,25 х 2 : 3 = 1000 грн.

А тепер давайте навчимося визначати суму простійної оплати виходячи з 2/3 окладу (тарифної ставки), якщо простій не з вини працівника тривав менше місяця. У цьому випадку, за загальним правилом, розрахунок оплати часу простою потрібно проводити:

• при погодинній оплаті праці — виходячи з 2/3 годинної тарифної ставки і кількості годин простою;

• при поденній або місячній оплаті праці — виходячи з 2/3 денної ставки і кількості робочих днів, на які в поточному місяці припав простій.

За червень 2018 року робітникові буде нарахована:

• основна зарплата в сумі: 24,00 грн./год х 111 год = 2664,00 грн.;

• оплата часу простою: 24,00 грн./год х 2 : 3 х 48 год = 768,00 грн.

За червень 2018 року працівникові буде нарахована:

• основна зарплата в сумі: 4500 грн. : 20 роб. дн. х 16 роб. дн. = 3600,00 грн.;

• оплата часу простою: 4500,00 грн. : 20 роб. дн. х 2 : 3 х 4 роб. дн. = 600,00 грн.

Ускладнимо завдання. Простій тривав частину дня. У цьому випадку визначити суму простійної оплати для працівника-почасовика не складе труднощів: годинну тарифну ставку працівника-почасовика множимо спочатку на 2/3, а потім на кількість годин простою й отримуємо бажаний результат.

А як бути з працівниками, праця яких оплачується виходячи з окладу (денної тарифної ставки)? За ними розрахунок оплати часу простою потрібно проводити виходячи із суми основної зарплати за годину, розрахованої шляхом ділення окладу (денної тарифної ставки) на кількість годин, установлених згідно з графіком роботи на місяць (день). Погоджується із цим і Мінсоцполітики в листі від 27.12.17 р. № 2993/0/101-17 (ср. ).

Розглянемо ці моменти на прикладах.

Визначаємо зарплату за годину:

3800,00 грн. : 159 год = 23,90 грн./год.

За червень 2018 року працівникові буде нарахована:

• основна зарплата в сумі: 3800,00 грн. : 20 роб. дн. х 19 роб. дн. + 23,90 грн. х 3 год = 3681,70 грн.;

• оплата часу простою: 23,90 грн. х 2 : 3 х 5 год = 79,67 грн.

Зазначимо, що більшість підприємств у разі, якщо працівникові встановлений оклад (місячна тарифна ставка), а простій тривав усього лише декілька годин, не морочаться з його оформленням. Просто оплачують години нероботи як звичайні відпрацьовані години. У цьому разі працівники нічого не втрачають. Але такий фокус не проходить у ситуації, якщо працівник — відрядник. Як оплатити простій при відрядній формі оплаті праці? Покажемо на прикладі.

Визначимо розмір годинної тарифної ставки:

4,80 грн./шт. х 6 шт./год = 28,80 грн./год.

За червень 2018 року працівникові буде нарахована:

• основна зарплата в сумі: 4,80 грн./шт. х 810 шт. = 3888,00 грн.;

• оплата часу простою: 28,80 грн. х 2 : 3 х 24 год = 460,80 грн.

Важливо! Якщо простій — результат виробничої ситуації, що виникла не з вини працівника та є небезпечною для його життя чи здоров’я або для його оточення, а також для природного довкілля, то за працівником на час простою зберігають середній заробіток (ч. 3 ст. 113 КЗпП). Розрахунок середнього заробітку в цьому випадку проводять відповідно до Порядку № 100 виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують початку простою.

Як облікувати витрати?

Витрати під час простою

Простій не «скасовує» абсолютно всіх виробничих витрат. Адже навіть у період вимушеної бездіяльності вам напевно доведеться:

• нараховувати працівникам заробітну плату і ЄСВ;

• нараховувати амортизацію основних засобів, нематеріальних активів і МНМА;

• оплачувати комунальні послуги (електроенергію, опалення тощо);

• ремонтувати обладнання і нести інші витрати, пов’язані з обслуговуванням процесу виробництва.

Пробіжимося основними «простійними» витратами та дізнаємося, як вони впливають на бухгалтерський і податковий облік підприємства.

Витрати на оплату праці

Бухгалтерський облік. Як порахувати зарплату за час простою, ви вже знаєте. Залишилося з’ясувати, які рахунки задіяти для її обліку.

Простій окремих працівників підприємства. За загальним правилом з п.п. 15.9 П(С)БО 16 «Витрати» оплату простоїв відносять до складу загальновиробничих витрат, тобто відображають на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати».

А як далі чинити з накопиченими на рахунку 91 сумами?

У цьому випадку процес виробництва на підприємстві повністю не зупиняється, як і раніше, йде виготовлення продукції, тобто формується її собівартість (Дт 23). Тому заробітну плату працівників, що простоюють, з нарахуваннями на неї з рахунка 91 списують (у складі інших загальновиробничих витрат після їх розподілу):

• до виробничої собівартості продукції (Дт 23 — Кт 91) — у частині, що потрапила в постійні розподілені загальновиробничі витрати;

• до собівартості реалізованої продукції (Дт 901 «Собівартість реалізованої готової продукції» — Кт 91) — у частині постійних нерозподілених загальновиробничих витрат.

До речі, до наднормативних виробничих витрат відносять оплату простоїв понад норми, встановлені ст. 113 КЗпП. Тобто якщо ви виплачуєте працівникові за час простою більше, ніж 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), тоді нараховуйте «вершок» записом Дт 901 — Кт 661 «Розрахунки за заробітною платою».

Є й інший варіант обліку нерозподілених загальновиробничих витрат у «безреалізаційний» період. Він полягає в тому, що такі витрати визнають іншими витратами операційної діяльності і відображають на однойменному субрахунку 949 (Дт 949 — Кт 91). Водночас, на наш погляд, його використання може зіграти з підприємством лихі жарти. Це надасть податківцям додатковий аргумент на користь «невиробничості» використання обладнання, що простоює (про це ми розповімо трохи пізніше).

Простій пов’язаний із зупинкою виробництва. У разі масштабного простою, коли призупинено все виробництво, підстав для визнання загальновиробничих витрат немає. Причина проста: усі загальновиробничі витрати — це все ж витрати, які пов’язані з процесом виробництва продукції.

У цьому разі зарплата виробничих і загальновиробничих працівників, а також нарахування на неї вважаються іншими операційними витратами (Дт 949 — Кт 65, 66).

Податок на прибуток. Усі підприємства, незалежно від їх дохідності, обліковують виплати за час простою і суму нарахованого на них ЄСВ за правилами бухобліку без коригувань на податкові різниці (див. лист ДФСУ від 19.03.18 р. № 1080/6/99-99-15-02-02-15/ІПК).

Амортизація основних засобів

Амортизувати чи ні в бухобліку. Не секрет, що згідно з п. 23 П(С)БО 7 «Основні засоби» амортизацію нараховують протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який підприємство встановлює при визнанні ОЗ активом (зарахуванні на баланс), і призупиняють на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Як бачите, профільний стандарт не вимагає призупиняти нарахування амортизації об’єкта ОЗ у разі його простою.

Тому з погляду бухобліку висновок однозначний: якщо ви не (!) виводите об’єкт ОЗ з експлуатації на період простою, тоді нарахування амортизації переривати не потрібно. Водночас якщо ви хочете мінімізувати витрати за час простою і не нараховувати амортизацію, ніхто не забороняє вам прийняти відповідне рішення. Інший варіант — змінити метод нарахування амортизації на виробничий (при його використанні у відсутності виробництва сума амортизаційних відрахувань дорівнюватиме 0).

Бухоблік суми амортизації. Тут теж усе залежить від масштабів і наслідків простою.

Припустимо, деякий час протягом звітного періоду простоювала одна або декілька одиниць обладнання, але загалом підприємство випуск продукції не припиняло. У такому разі суму нарахованої амортизації виробничого і загальновиробничого обладнання потрібно відносити до складу загальновиробничих витрат записом Дт 91 — Кт 13 «Знос (амортизація) необоротних активів».

Наприкінці місяця накопичену на рахунку 91 суму списують:

• до виробничої собівартості продукції (Дт 23 — Кт 91) — у частині, що потрапила в постійні розподілені загальновиробничі витрати;

• до собівартості реалізованої продукції (Дт 901 — Кт 91) — у частині постійних нерозподілених загальновиробничих витрат.

Якщо ж виробництва немає, то немає причин відображати і загальновиробничі витрати, а амортизацію списують записом Дт 949 — Кт 13.

Податок на прибуток. Малодохідники окремий податковий облік не ведуть і податкові різниці не розраховують. Замість цього всі операції з ОЗ вони відображають за бухгалтерськими правилами. Це означає, що в малодохідників об’єкт обкладення податком на прибуток автоматично зменшується при включенні бухамортизації до складу витрат.

У високодохідників і малодохідників-добровольців, як ви знаєте, у результаті розрахунку «амортизаційної» податкової різниці об’єкт оподаткування, зрештою, зменшує не бухгалтерська, а податкова амортизація. Тому для них дуже важливо: чи амортизувати об’єкти ОЗ, що простоюють, у податковому обліку.

ПКУ жодних обмежень із цього приводу не встановлює. До того ж згідно з п.п. 138.3.2 ПКУ в податковому обліку не амортизують вартість тільки невиробничих ОЗ, тобто таких активів, які не призначені для використання в госпдіяльності.

Вважати об’єкт ОЗ, що простоює, невиробничим не можна. Адже тимчасове призупинення його експлуатації при незмінному «господарському» призначенні на статус «виробничості» ніяк не впливає.

Тому причин для ненарахування амортизації за такими ОЗ в податковому обліку ми не бачимо.

Проблема в тому, що податківці вважають інакше. Так, зовсім нещодавно в листі ДФСУ від 19.03.18 р. № 1080/6/99-99-15-02-02-15/ІПК контролери дійшли висновку, що податкова амортизація ОЗ під час їх вимушеного простою не нараховується (див. також категорію 102.05 ЗІР ДФСУ). Їх аргумент — такі ОЗ потрібно вважати невиробничими з усіма можливими наслідками:

• фінрезультат до оподаткування збільшують на суму «ремонтних» витрат за невиробничими ОЗ (абзац шостий п. 138.1 ПКУ);

• витрати на поліпшення невиробничих ОЗ не підлягають амортизації (абзац четвертий п.п. 138.3.2 ПКУ).

Як бачите, той факт, що податківці вважають об’єкти, які простоюють, невиробничими, призводить до виникнення ще однієї проблеми — вони не визнають право на витрати з ремонту, а також амортизацію поліпшень таких об’єктів. Тут діють усе ті ж аргументи. Навіть якщо обладнання тимчасово не працює, це не скасовує загальної господарської спрямованості такого об’єкта, а отже, й витрат на його поліпшення. Тому перелічені витрати обов’язково повинні обліковуватися у зменшення об’єкта оподаткування (або прямо у випадку з витратами на ремонт або за допомогою амортизації поліпшень).

Витрати на утримання приміщень

До витрат на утримання приміщень можна віднести такі витрати, як: вартість комунальних послуг (плата за електроенергію, опалення, водовідведення тощо), вартість послуг охорони, технічне обслуговування приміщень тощо. Підхід до їх обліку застосовується той же.

Якщо виробництво продукції під час простою не припинялося, тоді всі ці витрати списують до складу загальновиробничих витрат, які потім розподіляють між собівартістю готової продукції (Дт 23 — Кт 91) і собівартістю реалізованої продукції (Дт 901 — Кт 91).

Якщо річ у масштабному простої, під час якого призупинено виробництво продукції, тоді всі ці витрати збираємо в Дт 949.

Облік витрат інших підрозділів

До цього ми з вами говорили виключно про виробничі витрати в період простою. Але не варто забувати й про інші підрозділи підприємства. Причому навіть якщо виробництво на підприємстві тимчасово призупинене, працівники відділу збуту, наприклад, або адміністративний персонал цілком можуть продовжувати працювати в поті чола.

Хай там що, витрати, пов’язані з функціонуванням інших підрозділів, відображають так:

• заробітну плату з нарахуваннями адміністративно-управлінського персоналу й оплату їх відряджень, витрати на утримання ОЗ, нематеріальних активів і МНМА загальногосподарського використання (амортизація, ремонт, освітлення, опалення тощо), оплату послуг зв’язку тощо (п. 18 П(С)БО 16) — у складі адміністративних витрат (Дт 92 — Кт 13, 37, 63, 65, 66, 68);

• заробітну плату з нарахуваннями збутового персоналу й оплату їх відряджень, утримання ОЗ, нематеріальних активів і МНМА, пов’язаних зі збутом продукції, оплату вартості реклами, витрати на тару й пакування тощо (п. 19 П(С)БО 16) — у складі витрат на збут (Дт 93 — Кт 13, 37, 63, 65, 66, 68);

• заробітну плату з нарахуваннями працівників соцінфраструктури, а також зайнятих дослідженнями і розробками, амортизацію ОЗ соціального призначення, нарахування резерву сумнівних боргів, втрати від курсової різниці, недостачі від псування цінностей, штрафи, пені та неустойки тощо (п. 20 П(С)БО 16) — у складі інших операційних витрат (Дт 94 — Кт 20, 36, 37, 63, 65, 66, 68).

ПДВ

Вхідний ПДВ за витратами, понесеними на утримання об’єктів, що простоюють, підприємство відносить до складу ПК на підставі п. 198.3 ПКУ. При цьому, на наш погляд, оскільки ОЗ, що простоюють, не змінюють свого цільового призначення — вони призначені для використання в господарській діяльності, — то компенсуючі ПЗ за п. 198.5 ПКУ в цьому випадку не загрожують.

А що ж податківці? Вони із цього приводу роз’яснюють так: якщо вартість товарів (послуг) включається до складу витрат і, відповідно, до складу вартості самостійно виготовлених товарів/послуг, операції з постачання яких є об’єктом обкладення ПДВ і пов’язані з отриманням доходів, такі товари (послуги) визнають використовуваними в госпдіяльності і додатково нараховувати ПЗ за правилами п. 198.5 ПКУ не потрібно (див. листи ГУ ДФС у Донецькій області від 12.03.18 р. № 938/ІПК/05-99-12-01-13 і ГУ ДФС у Львівській обл. від 03.05.18 р. № 1973/ІПК/13-01-12-05-11).

Як бачите, податківці знову вдалися до вподобаного ними висновку, який останнім часом часто з’являється в їх консультаціях. Наприклад, так вони говорять про можливість ненарахування «компенсуючих» ПЗ у частині втрат у межах норм природного убутку, щодо уцінок запасів та інших госпоперацій***. Як же читати його стосовно простоїв?

*** Див. консультацію «Уцінка запасів: чи потрібно нараховувати ПДВ-зобов’язання?» // «БТ», 2018, № 22.

Судячи з цих роз’яснень, на сьогодні контролери однозначно не вимагають нарахування «компенсуючих» ПЗ у разі, коли «простійні» витрати потрапляють до собівартості готової продукції, при продажу якої підприємство нарахує ПЗ з ПДВ (тобто коли витрати при простої збирають на рахунку 91, а потім розподіляють між Дт 23 і Дт 901). Адже в цьому випадку умова з листів виконується і «простійні» витрати потрапляють до «…складу вартості самостійно виготовлених товарів/послуг…».

У разі повного простою (коли відповідні витрати потрапляють не до вартості продукції, а до складу витрат звітного періоду), з ПДВ можуть виникнути запитання. Податківцям на місцях може здатися, що в такому разі умови зі згаданих листів не виконуються: витрати на утримання обладнання, що простоює, не потрапляють до складу вартості продукції власного виробництва (зважаючи на відсутність самого факту її випуску), а отже, на них не будуть «накручені» продажні ПДВ-зобов’язання. Тому вони цілком можуть побачити необхідність донарахування ПДВ. А якщо ще згадати, що в податковоприбуткових цілях контролери ставлять ОЗ, що простоюють, в один ряд з невиробничими, імовірність цього, на жаль, не така вже й примарна.

Проте, на наш погляд, будь-які можливі наміри податківців у бік донарахування компенсуючих ПДВ-зобов’язань будуть безпідставні. Чому? Ми говорили про це вже неодноразово: про жодне негосподарське використання обладнання під час простою мови бути не може.

Облік витрат при простої виробництва