Не перевантажуючи вас термінологією (див. визначення: «асоційоване підприємство» в п. 4 П(С)БО 23 «Розкриття інформації про пов’язані сторони» та «істотний вплив» у п. 3 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції»), відразу ж відзначимо, що оскільки 92 % більше 20 %, то:
• по-перше, ТОВ «Б» щодо до ТОВ «А» вважається асоційованим підприємством, з чого випливає…
• по-друге, ТОВ «А», як інвестор ТОВ «Б», повинно вести бухгалтерський облік своєї фінансової інвестиції в ТОВ «Б» (а конкретніше — оцінювати цей актив на кожну дату балансу) за методом участі в капіталі (МУК), правила якого встановлені в п. 12 П(С)БО 12.
Ідея МУК полягає в тому, що балансова вартість фінансової інвестиції (субрахунок 141) не фіксується назавжди в сумі первісного оприбуткування цього активу на баланс інвестора «А», а коригується (змінюється) згодом залежно від величини власного капіталу об’єкта інвестування «Б».
Інакше кажучи, інвестор «А» зобов’язаний постійно відстежувати (зрозуміло, за даними фінансової звітності об’єкта інвестування «Б») величину власного капіталу останнього. І на ті зміни, які не пов’язані з отриманням чистого прибутку (збитків), — коригувати свій додатковий капітал (не заглиблюватимемося в тонкощі, оскільки такі коригування не спричиняють за собою ні для «Б», ні для «А» податкових наслідків). А на ті зміни власного капіталу «Б», які пов’язані з отриманням чистого прибутку (збитків), — зрозуміло, без урахування нарахованих «Б» на користь «А» дивідендів і внутрішніх операцій між сторонами, які на ці показники впливають (див. пп. 13 та 14 П(С)БО 12), — інвестор «А» зобов’язаний відповідно коригувати (тобто або збільшувати, або зменшувати — але тільки не в мінус!) на кожну дату балансу вартість активу — фінансової інвестиції.
Зверніть увагу: одночасно з коригуванням балансової вартості фінансової інвестиції (субрахунок 141) залежно від «знака» такого коригування інвестор «А» повинен визнавати або доходи (субрахунок 721), або витрати (субрахунок 962) від участі в капіталі.
Як бачите, якщо в обліку «А» ці процедури не проводилися, то це призвело до викривлення показників фінансової звітності. Тобто допущені помилки (за усі звітні періоди) слід виправити.
Головне: ці помилки вплинули на величину фінансового результату і вимагають внесення виправлень у бухгалтерський облік інвестора «А». Процедура виправлення бухоблікових помилок регламентована П(С)БО 6 «Виправлення помилок та зміни у фінансових звітах» і для обговорюваної ситуації переказувати її тут немає сенсу: краще перечитайте Тему тижня «Помилки в бухгалтерському обліку» // «БТ», 2018, № 13.
Крім того, викривлення показника фінансового результату спричинили викривлення бази податку на прибуток підприємств (ППП) (якщо «А» — його платник-малодохідник), або єдиного податку (якщо «А» — єдиноподатник). А це, як ви розумієте, набагато неприємніше за перший (особливо — якщо спричинило недоплату ППП). Так, високодохідних платників ППП податковороздрібна процедура згідно з пп. 140.4.1 та 140.5.3 ПКУ від підозр у недоплаті ППП фактично позбавляє. Але, на жаль, не позбавляє нікого від необхідності самовиправлення поданих декларацій (що потрапили в межі ретроспективного «податкового» строку давності 1095 днів, установленого п. 102.1 ПКУ). Подробиці читайте в Темі тижня «Помилки в декларації з податку на прибуток» // «БТ», 2018, № 14.
