ФОП-загальносистемник і прострочена дебіторка

Оподаткування ФОП-виконавця

Доходу немає. Підприємці на загальній системі ведуть облік доходу за касовим методом. Тобто дохід вони відображають у момент отримання грошей / натуральної компенсації (п.п. 2 п. 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи — підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міндоходів від 16.09.13 р № 481, далі — Порядок № 481). При цьому сам факт відвантаження товару або виконання робіт/послуг (підписання акта) ніяк не впливає на величину доходу.

Тому в момент надання послуги (3 роки тому) підприємець не відображав доходу. Пізніше дохід теж не з’явиться — аж до моменту перерахування/передачі підприємцеві компенсації (чого у випадку, що цікавить нас, судячи з усього, вже не відбудеться).

Витрат немає. Якщо говоримо про витрати, які «лягають» у графу 6 Книги обліку доходів і витрат (далі — КОДВ), тобто про «прямі» витрати (пов’язані з конкретним доходом, які відображаються в момент отримання доходу), то врахувати їх ми, зі зрозумілих причин, не можемо. Немає доходу — немає і безпосередньо пов’язаних із ним витрат.

Що стосується витрат, які «лягають» у графи 7 «витрати на оплату праці найманих осіб» і 8 «інші витрати, пов’язані з одержанням доходу» КОДВ, то якщо, крім неоплачених послуг, їх можна пов’язати з іншим доходом підприємця, вважаємо, такі витрати можуть бути відображені і не повинні зменшуватися в частці, що припадає на неоплачені послуги.

Хоча знову ж таки податківцям такий варіант може й не сподобатися.

Таким чином, списати на витрати саму суму дебіторки, яка стала безнадійною (подібно до юросіб), підприємець не може. Але, з іншого боку, і дохід за фактом надання послуг він теж не показував.

Податкові зобов’язання (ПЗ) з ПДВ не коригуємо. Якщо підприємець-загальносистемник є платником ПДВ, то при наданні послуги він зобов’язаний був нарахувати ПЗ з ПДВ. Оскільки імовірність отримання оплати прагне до нуля, чи можна зменшити ПЗ з ПДВ після того, як борг стане безнадійним? На жаль, ні. Послуги фактично були поставлені підприємцеві-боржнику. А раз факт постачання є — отже, є й підстава для нарахування ПЗ з ПДВ. Таким чином, підстав для коригування ПЗ — немає.

Про це говорять і податківці в категорії 101.06 ЗІР ДФСУ.

Оподаткування боржника

Якби боржник був юрособою, підприємцеві можна було б узагалі не цікавитися цим питанням. Але наш боржник — фізична особа. Тому потрібно подумати про нюанси, пов’язані з «лаврами» податкового агента.

ПДФО, ф. № 1ДФ. Після закінчення строку позовної давності в боржника з’являється дохід. Але що це за дохід, залежить від статусу боржника на момент закінчення строку позовної давності.

Варіант 1. Боржник — підприємець на загальній системі або єдиноподатник групи 3 з ПДВ. У таких суб’єктів безнадійна кредиторська заборгованість включається до підприємницького доходу (п.п. 2 п. 6 Порядку № 481, п. 292.3 ПКУ). Відповідно кредиторові (це підприємець, з яким не розплатився боржник) потрібно показати відповідну заборгованість за боржником у ф. № 1ДФ з ознакою доходу «157», не утримуючи ПДФО і ВЗ (у графах 4 і 4а зазначаємо нулі).

До ЄСВ така заборгованість узагалі жодного стосунку не має.

Але обов’язково обзаведіться документами, що підтверджують такий статус підприємця-боржника.

Варіант 2. На момент закінчення строку позовної давності боржник або вже взагалі не підприємець, або єдиноподатник без ПДВ.

У такому разі говоримо про виникнення в боржника «громадянського» доходу. Відповідно «провідною зіркою», вважаємо, у такій ситуації для нас є п.п. 164.2.7 ПКУ.

Згідно із цією нормою списана заборгованість у сумі, що дорівнює у 2019 році 960,50 грн. (50 % місячного прожитмінімуму для працездатної особи на 1 січня звітного року), не оподатковується ані ПДФО, ані ВЗ.

Сума перевищення ввійде до бази оподаткування ПДФО і ВЗ. Але сплатити ПДФО і ВЗ з такого доходу зобов’язана фізособа самостійно за підсумками річного декларування (п.п. 164.2.7 ПКУ)!

При такому підході неоподатковувану частину списаної заборгованості зі строком позовної давності, що сплив (у 2019 році — 960,50 грн.), показуємо з ознакою доходу «127», а оподатковувану — з ознакою «107». Графи 4 і 4а не заповнюються.

Але… хочемо вас попередити. Податківці не так давно винайшли ноу-хау на цей випадок (див. роз’яснення в категоріях 103.02, 103.25 ЗІР ДФСУ). Їх «козир» полягає в такому. У п.п. 14.1.257 ПКУ сказано, що безповоротною фінансовою допомогою є в тому числі сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Звідси відразу випливає висновок, що в ситуації, яка цікавить нас, ми маємо справу з безповоротною фіндопомогою і доходом боржника у вигляді додаткового блага. А такий дохід потрібно відображати у ф. № 1ДФ з ознакою доходу «126».

Мало того, сплата ПДФО і ВЗ здійснюється кредитором (а не боржником).

Ми з таким підходом не згодні. У ПКУ є спеціальні правила для оподаткування заборгованості фізосіб, за якою сплив строк позовної давності, про які ми сказали вище. Логіка цих правил очевидна — боржник сам повинен платити податки з нестягнутої з нього заборгованості. Той факт, що така заборгованість ще й названа як безповоротна фіндопомога, у цьому випадку нічого не змінює. Оскільки дохід один, він не може «клонуватися».

Резюмуючи зазначимо, що за варіанта 2 (боржник вже не підприємець) ситуація складається зовсім не радісна. Як вихід, дивитися потрібно в бік інструментів, що відкладають момент закінчення строку позовної давності…