Прискорена амортизація: продовжена для нових об’єктів. Як ми вже повідомляли1, застосовувати строк амортизації 2 роки за групою 4 основних засобів (ОЗ) (так звану прискорену амортизацію) можна буде в тому числі й за об’єктами ОЗ, введеними в експлуатацію протягом усього 2019 року. Раніше, нагадаємо, можливість застосування прискореної амортизації обмежувалася об’єктами, введеними в експлуатацію з 01.01.2017 р. до 31.12.2018 р.
1 Стаття «Податкові (і не тільки) нововведення 2019 року: «пристрілка» (журнал «Бухгалтер 911», 2018, № 50).
Нагадаємо2: «пільговий» строк для нарахування амортизації актуальний лише для тієї частини групи 4 (машини та обладнання), для якої п.п. 138.3.3 ПКУ встановлений мінімально допустимий строк корисного використання 5 років.
2 Детальніше про нюанси застосування прискореної амортизації ви могли прочитати в статті «Прискорена амортизація — вивчаємо порядок її застосування» (журнал «Бухгалтер 911», 2017, № 36).
Але якщо застосовувати «прискорюючі» положення п. 43 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ, його можна скоротити до 2 років3.
3 Про інші способи оптимізації з податку на прибуток ви могли прочитати в статті «Легальна оптимізація з податку на прибуток: що провернути?» в журналі «Бухгалтер 911», 2018, № 50.
Активи з права користування за договорами оренди. Стаття 14 ПКУ доповнена новим (принаймні для самого Кодексу і НП(С)БО) визначенням (п.п. 14.1.12).
Очевидно, спрямоване таке нововведення на суб’єктів, що застосовують МСФЗ, які зобов’язані (за наявності) визнавати активи з права користування за договорами оренди в обліку бухгалтерському у виконання МСФЗ 16 «Оренда».
Актив з права користування — визнаний орендарем відповідно з вимогами МСФЗ актив, який представляє право орендаря використовувати базовий актив протягом строку оренди.
Важливо: на такі активи не поширюватимуться:
— правила податкового обліку основних засобів, визначені пп. 138.1 — 138.3 ПКУ;
— збільшуючі «неприбуткові» та «нерезидентські» різниці, передбачені в тому числі за необоротними активами п.п. 140.5.4 ПКУ4.
4 Детальніше про них ви могли прочитати в статті «Нерезидентські» різниці під новим кутом зору ДФСУ» (журнал «Бухгалтер 911», 2018, № 44).
Звертаємо вашу увагу: до цих різниць буде внесено ще одну зміну: уточнено, що не потрібно проводити збільшуюче коригування при придбанні товарів у Накопичувального фонду і недержавних пенсійних фондів.
Нова збільшуюча різниця для страховиків буде передбачена «новоприбулим» абз. 3 п.п. 141.1.3 ПКУ. Тепер фінрезультат до оподаткування їм доведеться збільшувати також на додатну різницю між:
— сумою будь-яких виплат (винагород) страховим посередникам та іншим особам за надані послуги щодо укладання (пролонгації) договорів страхування та
— сумою нормативу витрат на виплати страховим посередникам, розрахованих за методикою, визначеною Нацкомфінпослуг за погодженням з Мінфіном.
Згідно з п.п. 14.1.1251 ПКУ такий норматив становитиме гранично допустиму величину будь-яких виплат (винагород) страховим посередникам та іншим особам за надані послуги щодо укладання (пролонгації) договорів страхування, встановлену для цілей ПКУ за методикою, визначеною за погодженням з Мінфіном.
Появи самої методики, як розумієте, доведеться почекати…
Чи варто говорити, що «дзеркальної» «зменшуючої» різниці (якщо сума нормативу витрат перевищить фактичну суму виплат посередникам) не буде 
.
Через півтора року, або Зміни «заднім числом» 
. Згідно з п. 1 розд. ІІ Закону № 26285 зміни до п.п. 133.4.1 ПКУ застосовуються до податкових періодів, починаючи з… 01.07.2017 р. Тобто період охоплення — півтора роки до моменту набрання чинності цим Законом.
Із зазначеної дати неприбутковим підприємством, установою й організацією для цілей оподаткування податком на прибуток згідно з п.п. 133.4.1 ПКУ є підприємство, установа та організація, що одночасно відповідає таким вимогам:
— утворена і зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
— установчі документи якої** містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутку) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні ЦКУ), членів такої організації, працівників (окрім оплати їхньої праці, нарахування ЄСВ), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб;
При цьому не вважається розподілом отриманих доходів (прибутку) фінансування витрат, визначених п.п. 133.4.2 ПКУ. А саме фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізацію мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.
— установчі документи якої6 передбачають передання активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів) або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юрособи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення);
6 Або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону.
— внесена контролюючим органом до Реєстру неприбутківців.
При дотриманні цих умов такі особи не є платниками податку на прибуток.
