Акцизний склад. Купівля такого інструмента, як мотокоса, навряд чи вплине на питання необхідності створення на підприємстві акцизного складу.
Річ у тому, що в останньому абзаці п.п. 14.1.6 ПКУ (у редакції, що діє з 01.07.2019 р.) буде зазначено, що паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої не є акцизним складом.
Тобто паливний бак (точніше, бачок) мотокоси — точно не акцизний склад 
.
«Крихітні» обсяги пального, які неминуче зберігатимуться поза бачком мотокоси, так само не тягнуть на акцизний склад. Нагадаємо: вирішення питання про те, чи є приміщення або території підприємства/ФОП акцизним складом, залежить від таких показників:
— загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального. Вона не повинна перевищувати 200 м3 (200 тис. л). Для єдиноподатників групи 4 така місткість не має значення;
— річних обсягів отриманого пального. Допустима межа — не більше 1000 м3 (1 млн л), а для єдиноподатників групи 4 — 10 тис. м3 (10 млн л);
Обсяг пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії, при цьому не враховують.
— напрям використання пального. Шанси не створювати акцизні склади є тільки в тих, хто використовує пальне виключно для потреб власного споживання або промислової переробки. Під «табу» операції з реалізації (причому в розумінні п.п. 14.1.212 ПКУ, який прирівнює до неї майже будь-яку фізичну передачу пального розпорядником акцизного складу) та зберігання пального для інших осіб.
Якщо всі ці три умови дотримано, то акцизний склад створювати не потрібно.
Ліцензування зберігання. Чи необхідно отримувати ліцензію на зберігання пального? Це питання зараз актуальне абсолютно для всіх, хто так чи інакше використовує у своїй діяльності пальне. Добре хоч, що лихоманки зменшилося у зв’язку з прийняттям Закону*, що відстрочив застосування штрафів за діяльність без ліцензії до 01.01.2020 р.
* Закон України «Про внесення зміни до статті 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=66038). На момент відправлення номера в друк Закон чекав підпису Президента України.
Своє бачення питання зберігання малих обсягів пального ми пропонували до вашої уваги в статті позаминулого номера нашого журналу**. Коротко викладемо висновки, до яких нас, на жаль, підштовхує редакція Закону № 481, чинна з 01.07.2019 р.***.
** Підрозділ «Зберігання малих обсягів пального: чи є поблажки?» статті «Ліцензування операцій з пальним: увага на зберігання» (журнал «Бухгалтер 911», 2019, № 22).
По-перше, жодних обмежень за обсягами ємностей, у яких зберігається пальне, як для акцизних складів, немає. Тобто формально навіть невелика каністра для пального (якої цілком достатньо для зберігання бензину, яким заправляють мотокосу) потребує наявності ліцензії на зберігання пального.
З іншого боку, перелік документів, необхідних для отримання такої ліцензії, наштовхує на думку, що ліцензія потрібна на цистерни, резервуари та подібні до них ємності.
Звісно, якщо каністра — не єдине, що використовується на підприємстві для зберігання пального, то уникнути отримання ліцензії навряд чи вдасться.
По-друге, немає жодного взаємозв’язку (хоча це було б дуже доречно) між необхідністю отримання ліцензії на зберігання й акцизним складом. Тобто той факт, що створювати акцизний склад вам не потрібно, від отримання ліцензії на зберігання не вбереже 
.
По-третє, зберігання — це не обов’язково діяльність зі зберігання, адже у визначенні, наведеному в абз. 55 ст. 1 Закону № 481, є згадка в тому числі власного пального…
Підсумовуючи вищесказане, доходимо висновку, що навіть тим, хто має мотокосу та каністру для зберігання бензину, яка використовується для її заправки, потрібна ліцензія на зберігання. Водночас без неї можна працювати аж до 01.01.2020 р. (якщо, звісно, Закон про штрафне відстрочення вчасно набере чинності).
І звісно, не залишаємо надії, що доти це питання або врегулюють на законодавчому рівні, або принаймні належним чином роз’яснять.
Порядок списання бензину та мастила. Просто так списати на витрати пальне, витрачене при роботі мотокоси, не вийде 
. Для цього необхідно мати норми витрати пального. Оскільки на рівні підзаконної нормативки вони не затверджені, підприємству потрібно визначити їх самостійно й закріпити внутрішнім розпорядчим документом.
Можливість установлення норми витрат ПММ розглядає комісія, яка створюється не менше ніж з трьох спеціалістів підприємства.
Результати оформляються актом (у довільній формі).
Для визначення норм витрат слід провести контрольні виміри (не менше трьох). Результати вимірів оформляють актом, усереднюють і починають застосовувати.
Екоподаток. Ми не раз говорили, що в очах перевіряючих часто втрачається межа між стаціонарними та пересувними джерелами забруднення. Нагадаємо: саме «стаціонарність» джерела викидів в атмосферне повітря «відкриває двері» до клубу платників екоподатку (п.п. 242.1.1 ПКУ).
Водночас вважаємо, є підстави стверджувати, що мотокоса належить саме до пересувних джерел забруднення й у цьому контексті «не небезпечна»****.
**** Детальніше про це — у статті «Нестандартні джерела забруднення атмосфери: що з екоподатком?» (журнал «Бухгалтер 911», 2017, № 36).
